Справа №338/1604/25
29 грудня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на домоволодіння,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрований та проживала у житловому будинку на АДРЕСА_1 . За життя мама не розпорядилася своїм майном та заповіт не склала. Після смерті матері відкрилася спадщина на все її майно, вона є єдиним спадкоємцем майна матері, оскільки її сестра на спадкове майно не претендує. Вона звернулася до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі такого свідоцтва з тих причин, що житловий будинок відноситься до колгоспного двору і нотаріус не має можливості встановити членів колгоспного двору та їхні частки. Оскільки в інший спосіб, окрім звернення до суду, не може підтвердити своє право власності на успадковане домоволодіння, просить суд ухвалити відповідне рішення.
Позивачка надала суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, у поданій заяві просила позов задовольнити та визнати право власності на будинок на АДРЕСА_1 за сестрою ОСОБА_1 . Вказала, що на спадкове майно не претендує. Крім того зазначила, що не виділяла та наміру виділяти свою частку в майні колгоспного двору не має, оскільки фактично у колгоспі не працювала та не була членом колгоспного двору. Розгляд справи просила проводити без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, у поданій заяві щодо задоволення позову та визнання права власності на будинок на АДРЕСА_1 за її тіткою ОСОБА_5 не заперечила. Вказала, що на спадкове майно не претендує. Крім того зазначила, що не виділяла та наміру виділяти свою частку в майні колгоспного двору не має. Розгляд справи просила проводити без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву з клопотанням проводити розгляд справи за відсутності представника сільської ради, вимоги позову визнав.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оскільки відповідач позовні вимоги визнає, підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачами позову не встановлено, визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав свобод чи законних інтересів, то суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується рішенням Богородчанського районного суду у справі № 338/1439/24.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.08.2024 року.
Відповідно до довідки Старунського старостинського округу №7 Богородчанської селищної ради від 02.10.2024 року № 578/11.07-31 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою не був зареєстрований ніхто.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 20.05.1991 року виконавчим комітетом Старунської сільської ради, житловий будинок на АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_7 .
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 4 за 1986-1990 роки станом на 1990 рік у господарстві на АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова колгоспного двору ОСОБА_7 (дідо позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), його дружина ОСОБА_6 (баба позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), його дочка ОСОБА_4 (мама позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ), його онука ОСОБА_2 (сестра позивачки), чоловік онуки ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ), правнука ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Старунського старостинського округу №7 Богородчанської селищної ради від 17.06.2025 року №182/11.07-31 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 і був зареєстрований та проживав на АДРЕСА_1 . На день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), дочка ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ), онука ОСОБА_2 , чоловік онуки ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ) правнука ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Старунського старостинського округу №7 Богородчанської селищної ради від 02.10.2024 року №572/11.07-31 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла 2002 році, була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою була зареєстрована та проживала дочка ОСОБА_4 .
Даними технічного паспорту від 25.04.2025 року та довідки Івано-Франківського ОБТІ №123 від 25.04.2025 року підтверджується, що до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входять: житловий будинок, сарай, сарай, вбиральня, криниця.
Відповідно до довідки Івано-Франківського ОБТІ №123 від 25.04.2025 року право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 було зареєстровано за колгоспним двором, головою якого зазначено ОСОБА_7 (реєстровий запис 485 книга 3), на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.05.1991 року виконавчим комітетом Старунської сільської ради згідно з рішенням виконкому від 08.08.1990 року №178.
Згідно зі ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивачка у справі є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 та спадкоємцем її майна за законом.
Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса №336/02-31 від 06.11.2025 року у видачі такого їй відмовлено, оскільки житловий будинок відноситься до колгоспного двору і нотаріус не має можливості встановити членів колгоспного двору та їхні частки.
Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст.120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зі вступом в дію 15.04.1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування, стали співвласниками у рівних частках. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
З матеріалів справи встановлено, що на час припинення колгоспного двору: голова колгоспного двору ОСОБА_7 (дідо позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), його дружина ОСОБА_6 (баба позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), його дочка ОСОБА_4 (мама позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 ), його онука ОСОБА_2 (сестра позивачки), чоловік онуки ОСОБА_8 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ), правнука ОСОБА_3 були власниками будинковолодіння, тобто їм належало на праві особистої власності спірне домоволодіння як членам колишнього колгоспного двору. ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вибули з господарства у 1998 році і на майно колгоспного двору не претендують, своєї частки не виділяли. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як члени колишнього колгоспного двору належну їм частку у майні колгоспного двору не витребували та не виділили станом на час розгляду справи, із поданих заяв вбачається, що вони не бажають витребовувати та виділяти частку та проти визнання права власності за позивачкою не заперечують.
Фактичним власником домоволодіння після смерті чоловіка ОСОБА_7 стала ОСОБА_6 , а після її смерті фактом спільного проживання спадщину прийняла її дочка (мама позивачки) ОСОБА_4 . Після смерті матері позивачка прийняла спадщину, однак не може оформити своїх спадкових прав.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Так, постановою у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив державну реєстрацію права. Отже, право на спадщину спадкоємця, який не здійснив держреєстрацію права, входить до складу спадщини після його смерті.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Оскільки спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, то його право має бути визнано в судовому порядку.
Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є фактичним власником цього майна, це право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця й після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на будинок та господарські споруди підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.
Позивачка ОСОБА_1 правомірно, в порядку спадкування за законом після смерті мами набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
У зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння її право власності слід визнати в судовому порядку.
Отже позов підлягає до задоволення повністю.
На підставі викладеного, ст. 11, 16, 182, 392, 1216-1218, 1220, 1268, 1296 ЦК України, ст.120, 123 ЦК УРСР, керуючись ст. 200, 206, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 05.01.2026 року.
Головуючий О. А. Шишко