Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2490/25
Номер провадження2/173/1422/2025
іменем України
повне
25 грудня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Салтикової С.І.,
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Решетніка О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровська міська рада, про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29 червня 2007 року було зареєстровано шлюб з відповідачкою - ОСОБА_2 , актовий запис № 49.
Від шлюбу мають трьох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у цивільній справі №173/3051/18 шлюб між ними розірвано.
Визначено місце проживання малолітніх дітей разом з батьком, фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на його корись аліменти на утримання трьох дітей в єдиній частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Протягом 2015-2018 років відповідачка неодноразово проходила лікування в КЗ «Кам'янська міська лікарня № 1» та має діагноз: «психічні та поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю». З аналогічним діагнозом відповідачка перебуває на обліку у КЗ «Верхньодніпровська центральна районна лікарня «ДОР».
З літа 2018 року й до цього часу троє дітей проживають разом з ним та знаходяться на повному його утриманні та вихованні.
Протягом тривалого часу, понад 7 років, колишня дружина не навідується до дітей, не приймає участі у їх вихованні, життям дітей взагалі не цікавиться, ніде не працює та не має бажання працевлаштовуватись. Продовжує зловживати алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя, що й призвело до звернення з даним позовом до суду.
Провадження у справі відкрито 01.10.2025.
Ухвалою суду від 01.12.2025 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Також пояснив суду, що ще після народження першої дитини колишня дружина почала випивати, а вже після народження третьої дитини він з нею розлучився, визначив місце проживання дітей з ним, з неї було стягнуто аліменти. На даний час він подав до суду вказаний позов для того, щоб в подальшому у неї не виникло підстав для стягнення з дітей аліментів на своє утримання. В неї є заборгованість по аліментах, дітям інколи може дати крихітні суми коштів, дітьми не цікавиться, в школі не була практично ніколи, участі у вихованні дітей не приймала. Він не звертався до поліції з приводу ухилення колишньою дружиною від виконання батьківських обов'язків стосовно своїх дітей. Але з 2018 року були підстави для позбавлення її батьківських прав. Крім того, відкрито кримінальне провадження на неї за несплату аліментів.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи, Верхньодніпровської міської ради, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що засіданням комісії з питань захисту прав дитини Верхньодніпровської міської ради розглянуто подання служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради та було вирішено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Вислухавши пояснення сторін, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.01.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.10.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
Відповідно до копії заочного рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 шлюб, зареєстрований 29 червня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 49 між позивачем та відповідачем розірвано. Зазначеним рішенням суду також визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, ОСОБА_1 , фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 , аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в єдиній частці частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 19 грудня 2018 року і до повноліття старшої дитини. Після досягнення повноліття старшою дитиною, аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, якщо ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей.
З довідки № 188 від 26.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Кам'янської райдержадміністрації та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2025/003031741, № 2025/003031694, № 2025/003031715 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки № 166 від 17.03.2025, виданої Верхньодніпровським ліцеєм № 5 Верхньодніпровської міської ради, ОСОБА_4 навчається в 7-Б класі Верхньодніпровського ліцею № 5, мати учениці, ОСОБА_2 , у вихованні доньки участі не бере, не відвідує батьківські збори.
Згідно довідки № 165 від 17.03.2025, виданої Верхньодніпровським ліцеєм № 5 Верхньодніпровської міської ради, ОСОБА_5 , навчається в 5-А класі Верхньодніпровського ліцею № 5, мати учениці, ОСОБА_2 , у вихованні доньки участі не бере, не відвідує батьківські збори.
Відповідно до довідки № 111 від 07.08.2025, виданої Верхньодніпровським фаховим коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету, позивач дійсно самостійно виховує доньку, ОСОБА_3 , здобувачку освіти III курсу денної форми здобуття освіти спеціальності «Облік і оподаткування» 0-2023-31 групи. За час навчання у коледжі, з 01 вересня 2023 року і по теперішній час, лише батько брав участь у вихованні дитини, матір жодного разу не цікавилася результатами навчання, не брала участі у вихованні дитини, жодним чином не комунікувала із закладом освіти.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», станом на 06.08.2025, відомості про наявність незнятої чи непогашеної у ОСОБА_1 судимості відсутні.
Відповідно до копії характеристики від 11.08.2025 Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» AT «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» ОСОБА_1 характеризується позитивно.
Згідно довідки № 424 від 14.03.2025, заробітна плата ОСОБА_1 за 2024 рік склала 105849,71 грн.
Згідно довідки № 960 від 06.08.2025, заробітна плата ОСОБА_1 за 7 місяців 2025 року склала 51569,05 грн.
Згідно довідки № 188 від 26.05.2025, виданої управлінням соціальної та ветеранської політики Кам'янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, позивач перебуває на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Кам'янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01.04.2025 по 30.09.2025.
Витягом з Єдиного реєстру боржників підтверджується, що стосовно ОСОБА_2 відкрито 4 виконавчі провадження, в тому числі про стягнення аліментів.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на лютий 2025 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами у виконавчому провадженні № 60321764 становить 457031,34 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.01.2013 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на житловий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 у таких розмірах частки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до акту звіряння № 25-047/522001721883 від 17.02.2025 споживачем послуг за вказаною адресою є ОСОБА_2 та заборгованість за спожиті послуги електричної енергії станом на 17.02.2025 складає 20815,86 грн.
Згідно з копією довідки КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства «Дніпропетровської обласної ради» станом на 18.03.2025 заборгованість за адресою: АДРЕСА_2 за послуги з водопостачання та водовідведення складає 5707,10 грн. та абонентське обслуговування - 563,64 грн.
Відповідно до копії висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради від 23.07.2025 № 266 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України, тобто ухилення відповідачкою від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права.
Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з ними, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дітей.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, позивачем не доведено, що позбавлення відповідачки батьківських прав є крайнім винятковим заходом.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради від 23.07.2025 № 266 , у зв'язку з його необґрунтованістю.
Зокрема, відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 та постанова від 07 червня 2024 року у справі № 740/3478/23), висновки органів опіки та піклування мають рекомендаційний характер і підлягають оцінці судом у контексті всіх наявних у справі доказів.
Так, зазначений висновок не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, на які посилався орган при прийнятті свого рішення (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, що має систематичний та постійний характер; відсутність інтересу до дитини; наявність реальної загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку з боку матері). Тому суд вважає, що підстав для врахування висновку органу опіки та піклування у справі немає.
При цьому, відповідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Неповнолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що мати зловживає спиртними напоями, вони до неї можуть прийти в гості, але лише тоді коли вона твереза. Може їй телефонувати, але коли мати довго не відповідає на дзвінок, то це говорить про те, що вона вже випила. Гроші вона їм не дає, про себе вона нічого майже не розповідає. Останній раз її бачила два дні тому, коли приходила до мами. Раніше вона працювала, а зараз не працює, але повинна скоро поїхати на роботу. Батько піклується про них, також допомагає батькові бабуся. Вважає, що потрібно позбавити мати батьківських прав, так як вона не приймає участі у їх вихованні.
Неповнолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що мати не сплачує аліменти, її потрібно позбавити батьківських прав, вона не виконує своїх батьківських обов'язків, не приходить до них. З мамою вона спілкується рідко, можуть лише один раз на місять поспілкуватися. Мати проживає окремо в будинку в м. Верхньодніпровську. У мами вони нічого не роблять, лише дивляться телевізор. Вона запитує про те, що відбувається в школі. Вона може дати гроші, але рідко.
Повнолітня ОСОБА_3 , яка на момент подання позовної заяви до суду ще була неповнолітньою, у судовому засіданні пояснила, що проживає з батьком. Вона зазначила, що коли мати не вживає алкоголь, то дбає про дітей, проте під час вживання алкоголю не піклується про них, навіть коли вони хворіють або потребують допомоги. За дітьми здійснює догляд батько. Також додала, що якщо батька буде призвано до Збройних Сил України і діти залишаться з матір'ю, а вона буде вживати алкоголь, сестри залишаться без належного догляду та харчування. За її словами, навряд чи мати відмовиться від вживання алкоголю у майбутньому, оскільки сама зазначає, що може утримуватися від випивки максимум пів року, після чого ситуація повторюється, тривалість вживання може становити тиждень або місяць, тому матір слід позбавити батьківських прав. Крім цього повідомила, що наразі мати проживає з дідусем, вона знає про перебіг судової справи.
Водночас суд зауважує, що позиція дітей, які не заперечують проти позбавлення матері батьківських прав, не може бути визначальною при ухваленні рішення, якщо судом буде встановлено, що це не в найкращих інтересах дітей.
З наданих суду пояснень позивача та дітей вбачається, що відповідачка не бажає відмовлятися від дітей. Діти підтримують контакт із матір'ю, приходять до неї в гості та спілкуються з нею, а вона в певній мірі цікавиться їхніми справами під час розмов.
Пояснення позивача та дітей щодо тривалого зловживання матір'ю алкоголем та ведення антисоціального способу життя, що нібито створює реальну загрозу для життя та здоров'я дітей, не підтверджуються жодними належними доказами, а доказування відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки судом не встановлено, що мати створює реальну загрозу для життя або здоров'я дітей, а тих обставин недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових підстав, за яких можливо позбавити її батьківських прав, з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, не виправдано позбавляти відповідачку - мати дітей права на контакт з дітьми і їх виховання. Позбавлення відповідачки всіх батьківських прав за обставин цієї справи не відповідає критерію пропорційності.
На підставі оцінки наданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позбавлення відповідачки, ОСОБА_2 , батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
З огляду на вказане, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа: Верхньодніпровська міська рада (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхньодніпровськ, просп. Шевченка, 21, ЄДРПОУ 04052595) про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення складений 05.01.2026.
Суддя: Є.В. Челюбєєв