Справа № 932/20417/25
Провадження № 2-н/932/3772/25
про відмову у видачі судового наказу
31 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши заяву Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 ,
На підставі положень ст. 160-168 ЦПК України суд дійшов висновку, що необхідно відмовити у задоволенні заяви.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно зі змісту заяви стягувач просить стягнути заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у період з 01.01.2023 до 30.11.2025 з ОСОБА_1 .
У додатках до заяви міститься довідка № 11437 від 10.12.2025 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , у якій, крім іншого, вказана: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як уповноважений власник.
На підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 11-25/7 від 25.07.2023 року та Договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, що входять до об'єкта №8 (Багатоквартирні будинки Шевченківського району м. Дніпро) від 28.07.2023 року № 8, Заявник надає послуги з управління багатоквартирними будинками за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.08.2023 року по дату подання даної заяви.
На такий договір у мотивуванні своєї заяви стягувач посилається як на індивідуальний договір.
Пунктами 6 та 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.
Тому, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Непроживання боржника у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє такого власника квартири, від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Повертаючись до змісту довідки № 11437 від 10.12.2025, суд звертає увагу стягувача, що ним у довідці було зазначено уповноваженого власника - ОСОБА_2 . Одночасно заявник просить суд стягнути на свою користь заборгованість за надані послуги з утриманні багатоквартирного будинку лише з ОСОБА_1 за адресою надання відповідних житлово-господарчих послуг.
Так, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заявлених вимог стягувача, оскільки право грошової вимоги останній пред'являє лише до однієї особи, без урахування власника/співвласника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У суду відсутня можливість пересвідчитись та встановити на якій правовій підставі ОСОБА_2 володіє вказаним нерухомим майном та чи підлягає з неї стягнення заборгованості за послуги ЖКГ у солідарному порядку або відповідно до частки, яка перебуває у її власності.
Зважаючи на вищевказане, суд встановив, що наявна підстава для відмови у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у зв'язку із імперативністю норми п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. 165, 167 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.01.2023 до 30.11.2025 з ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачу судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.М. Юдіна