справа № 753/373/25
провадження № 22-ц/824/16430/2025
25 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року в складі судді Котенко Р. В.,
встановив:
09.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про припинення стягнення аліментів на дитину та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Посилався на ті підстави, що з 21 жовтня 2009 року по 29 березня 2018 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року в справі №753/15017/18 з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року змінено. Стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У подальшому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі №753/15401/23 зменшено встановлений постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі №753/15017/18 розмір аліментів з частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Дарницький ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) здійснює примусове стягнення аліментів згідно вказаного судового рішення у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Зазначав, що ним належним чином виконувався обов'язок зі сплати аліментів. На момент подання позову заборгованість відсутня.
З початку війни відповідачка з донькою виїхала за межі України і лише періодично приїжджала до м. Києва на нетривалий строк.
27.10.2024 доньці виповнилося 14 років. Донька відмовилася покидати Україну з матір'ю та виявила бажання постійно проживати з батьком за адресою реєстрації позивача - АДРЕСА_1 .
Вказана обставина підтверджується заявою доньки ОСОБА_3 , посвідченою 27.12.2024 приватним нотаріусом КМНО Легким В. В., зареєстрованою за №3226, а також довідкою ОСББ «Княжий Затон 9», що створене у їхньому будинку, від 07.01.2025.
Отже, обставини, які стали підставою для стягнення аліментів з позивача, суттєво змінились, що є підставою для припинення стягнення з нього аліментів.
З огляду на те, що з 15.11.2024 донька сторін постійно проживає з батьком, позивач несе витрати на її утримання, то наявні підстави для припинення стягнення аліментів з позивача.
Зазначав, що 05.11.2024 відповідачка виїхала за кордон і з того часу не поверталася. Це підтверджується квитком на потяг Київ-Відень від 05.11.2024 на ім'я відповідача.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.03.2025 ОСОБА_1 просив суд:
- припинити з 09.01.2025 стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року у справі 753/15017/18 та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі № 753/15401/23 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з 26 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 березня 2025 року до повноліття дитини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року позов задоволено.
Припинено з 09 січня 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі № 753/15401/23 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з 26 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у листопаді 2024 року настали суттєві обставини, які зумовлюють припинення обов'язку батька сплачувати аліменти на утримання дитини та породжують такий обов'язок у матері дитини ОСОБА_2 , оскільки дитина фактично проживає з батьком, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь матері, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала. Настання цих обставин впливає на припинення ОСОБА_1 сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання дитини та, відповідно, надають йому право вимагати звільнення від цього обов'язку.
11.08.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко О. В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Зазначала, що у позовній заяві представник позивача вказала, що попередній орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести під час розгляду даної справи у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу складає 30 000 грн. Загальна вартість робіт збільшилась у зв'язку з затягуванням розгляду справи з боку відповідача та подання нею та її представником клопотань про відкладення розгляду справи.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №03-01 від 03.01.2025, що підтверджується довідкою адвоката Тарасенко О. В. від 11.08.2025 №1.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 36 000 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 грн.
04.09.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Полуніна К. А. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вважає ухвалене по справі судове рішення незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного дослідження доказів.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про проживання дитини з батьком.
Подана заява дитини, посвідчена нотаріально, не є достатнім підтвердженням факту такого проживання, оскільки нотаріус лише засвідчив справжність підпису дитини. Нотаріус не перевіряв факти проживання та фінансового утримання, в зв'язку з чим твердження, зазначені в заяві, є лише словами, а не встановленими фактами.
Місце проживання дитини має підтверджуватися реєстраційними документами, довідками з навчального закладу, медичними картами тощо або договором щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Заява дитини про «повне забезпечення батьком» не підтверджується жодними фінансовими документами.
Довідка, засвідчена головою правління ОСББ «Княжий Затон 9», що донька проживає разом з батьком ОСОБА_1 , не може бути офіційним підтвердженням постійного проживання дитини разом з батьком.
Зазначає, що донька ОСОБА_5 в Великій Британії проживає разом з матір'ю ОСОБА_6 , що підтверджується наявною біометричною карткою, яка підтверджує статус резидента у Великій Британії.
Від моменту виїзду з України у зв'язку з воєнними діями дитина постійно проживала разом із матір'ю, вони подорожували разом, донька перебувала під її щоденним доглядом та опікою. Завдяки матері дитині було забезпечено стабільне та безпечне середовище проживання, високий рівень матеріального забезпечення та можливість здобуття якісної освіти у навчальному закладі Великої Британії.
Зміна місця проживання дитини з ініціативи одного з батьків без узгодження з іншим або без звернення до суду для визначення постійного місця проживання , а також для звільнення від стягнення аліментів, не свідчить про те, що така зміна - постійна. Це не є безумовною підставою для припинення аліментних зобов'язань, особливо з огляду на довгострокові наслідки для дитини. Такі дії в умовах правового конфлікту не можуть мати пріоритет над законодавчо визначеним порядком та принципів найкращих інтересів дитини.
Наразі донька постійно проживає разом з матір'ю у місті Києві. Саме мати забезпечує дитині належний рівень утримання, фінансову стабільність і щоденний догляд. Вона особисто проводить час із донькою, супроводжує її до школи та забирає після занять, дбає про її навчання, здоров'я та розвиток.
Таким чином, фактичне проживання та виховання дитини здійснюється матір'ю, що підтверджує відсутність підстав для припинення аліментних зобов'язань батька та тим більше для їх перекладення на матір.
17.11.2025 представник ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко О. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року без змін. Судові витрати, пов'язані з апеляційним розглядом справи, покласти на відповідача.
Зазначила, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному , повному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи та сукупності належних і допустимих доказів. Висновки суду першої інстанції є правильними, суд першої інстанції вірно застосував норми ч. 4 ст. 273 ЦПК України та ч. 2 ст. 188 СК України, встановивши, що обставини, які були підставою для стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, істотно та докорінно змінилися. Обов'язок утримувати дитину не зник, він трансформувався у пряме щоденне утримання дитини позивачем за місцем її проживання.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів чи доказів, які б спростовували висновки суду, та побудована на маніпулятивних суперечливих твердженнях та неналежних доказах, що не стосуються предмету спору.
Доводи апелянта про проживання дитини у Великій Британії не є належними та не стосуються предмету доказування. Довідка зі школи в Данблейні (Велика Британія) датована вереснем 2023 року. Позивач не оспорює, що до листопада 2024 року донька проживала з матір'ю. Цей доказ є застарілим і спростовується актуальною довідкою з Київського ліцею. Більше того, довідка надана англійською мовою без нотаріально засвідченого перекладу, що в силу ст. 106 ЦПК України робить її неналежним та недопустимим доказом. Біометрична картка резидента так само надана без перекладу та, що найважливіше, строк її дії сплив ще 31.12.2024. Вона жодним чином не підтверджує ані статус, ані місце проживання дитини у 2025 році.
Фотографії спільного дозвілля датовані березнем 2024 року та травнем 2023 року. Ці докази стосуються періоду, який передував зміні місця проживання дитини (листопад 2024), та взагалі не стосуються предмету доказування у даній справі, а саме - місця проживання дитини та її утримання після листопада 2024 року.
Відповідачка не надала жодного належного доказу того, що дитина проживає з нею з листопада 2024 року, як і жодного доказу, що вона утримує дитину (наприклад, банківських виписок про перерахування коштів на утримання доньки, чеків про купівлю одягу, оплату гуртків тощо).
24.11.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко О. В. подала заяву про розподіл судових витрат.
Просила суд у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення в силі оскаржуваного судового рішення від 06 серпня 2025 року стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000 грн.
20.11.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Полуніна К. А. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд ухвалив додаткове рішення на підставі заяви представника позивача від 11.08.2025, з якою відповідач не був ознайомлений. Доступ до матеріалів справи представнику відповідача Полуніній К. А. було надано 02.09.2025, проте навіть після під'єднання до справи зазначена заява так і не була доступна в електронному вигляді, а також не була вручена відповідачу в будь-який спосіб.
Відповідач фактично не знав про існування заяви, не міг ознайомитися з її змістом, не мав об'єктивної можливості подати заперечення, реагувати на обґрунтування розміру заявлених витрат, подати клопотання про їх зменшення, надати свої докази або пояснення. Таким чином, твердження суду, що відповідач свої заперечення не подав - є юридично хибним, оскільки воно ґрунтується не на бездіяльності відповідача, а на тому, що суд не забезпечив відповідачу доступу до доказів.
Такі дії суду є грубим порушенням принципу змагальності та диспозитивності, адже сторони мають рівні можливості для подання доказів, пояснень та заперечень. Суд першої інстанції фактично позбавив відповідача процесуальної можливості реалізувати своє право на захист.
Суд мав або призначити судове засідання, або принаймні пересвідчитися, що матеріали є доступними, або витребувати додаткові докази. Натомість суд розглянув заяву без повідомлення сторін і без перевірки того, чи дійсно сторони ознайомлені з доказами, що суперечить ст. 246, 270 ЦПК України.
Позивач надав лише договір, акт виконаних робіт та так звану довідку адвоката про оплату. Жодного платіжного документа, а саме квитанції, банківського переказу, платіжного доручення або виписки надано не було. Акт виконаних робіт підтверджує лише факт надання послуг, але не факт їх оплати. Договір підтверджує лише намір сторін, але не свідчить про реальність настання грошових зобов'язань. Довідка адвоката не є фінансовим документом. Усі ці документи не доводять, що позивач дійсно сплатив 36 000 грн.
Ще одним істотним порушенням є неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи. Справа про припинення стягнення аліментів є справою стандартної складності, що не потребує значного обсягу юридичної роботи, залучення додаткових фахівців, експертиз чи складних правових конструкцій. Обсяг поданих документів та кількість судових засідань не є значними. Заяви, підготовлені представником позивача, є стандартними процесуальними документами, зміст яких є типовим для категорії сімейних справ. Розмір витрат у 36 000 грн є непропорційним характеру виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності та співмірності, встановленим частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
02.12.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко О. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року без змін.
Посилається на те, що копія заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат 11.08.2025 була направлена повноважному на той момент представнику відповідача - адвокату Раздорському Р. А., в той же час матеріали справи не містять жодних доказів припинення повноважень вказаного адвоката.
Попри тривалий судовий розгляд відповідач, перебуваючи за кордоном, не зареєструвала електронний кабінет, хоча це є найефективнішим способом отримання документів для осіб, що знаходяться за межами України. Така поведінка з її боку спрямована виключно на затягування судового розгляду даної справи. Небажання відповідача користуватися сучасними засобами комунікації з судом, зміна адвокатів під час судового розгляду не може бути підставою для скасування законного рішення.
В апеляційній скарзі зазначено, що новий представник відповідача - адвокат Полуніна К. А. отримала доступ до матеріалів справи 01.09.2025. Оскаржуване додаткове рішення було винесено 20.10.2025. Тобто у представника відповідача було більше, ніж півтора місяці для того, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи, подати заперечення або клопотання.
Твердження представника апелянта про те, що заява не була відображена в матеріалах, є сумнівним, оскільки система «Електронний суд» автоматично фіксує надходження документів, поданих через Електронний суд. Крім того, адвокат Полуніна К.А., маючи робоче місце у Дніпровському районі м. Києва, мала об'єктивну можливість ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо в приміщенні суду, якщо виникли технічні складнощі з електронним доступом. Невикористання представником наявних процесуальних прав протягом майже двох місяців не свідчить про порушення судом принципу змагальності.
Заявлений розмір витрат є повністю співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт. Оскільки відповідач у суді першої інстанції не скористалася своїм процесуальним правом та не заявила клопотання про зменшення витрат, посилання на їх неспівмірність на стадії апеляційного оскарження є безпідставним намаганням уникнути виконання законного рішення суду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Полуніна К. А. апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тарасенко О. В. просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10 т.1).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року (справа №182/6137/17) шлюб, зареєстрований 21 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року (справа №753/15017/18) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07.08.2018 та до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року (справа №753/15017/18-ц) рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року в частині стягнення розміру аліментів змінено, стягнуто аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
24.04.2019 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Фещук О. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 753/15017/18, виданого 12.04.2019 Дарницьким районним судом м. Києва.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року ( справа №753/15401/23) зменшено встановлений постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі №753/15017/18 розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виповнилось 14 років.
05 листопада 2024 року ОСОБА_2 виїхала до Відня (а.с.65 т.1).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати разом з батьком в АДРЕСА_1 .
Згідно даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_8 06.11.2024 01:02 перетнула державний кордон України в напрямку виїзд та станом на 21.03.2025 відомості про повернення в Україну відсутні (а.с.97 т.1).
Представник відповідача не заперечувала проти тієї обставини, що після досягнення дитиною 14 років остання залишилась проживати з батьком, а мати уїхала сама за кордон.
Згідно довідки №30 від 10 березня 2025 року ОСОБА_3 навчається у 8-В класі ліцею №303 суспільно-природничого профілю на інституційній (очній) формі навчання з 12.11.2024 (а.с.103 т.1).
Листом від 07 січня 2025 року голова правління ОСББ «Княжий Затон 9» Мокровольський О. М. засвідчив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 05.11.2024 року (а.с.24 т.1).
Як пояснив позивач в судовому засіданні, після початку війни відповідачка з дитиною виїхали за кордон. Він забезпечив їх необхідними коштами для проживання. Дитина за кордоном змінила 4 школи, змінювала весь час країни проживання, пропустила навчальний процес, перебувала в поганому психологічному стані. Донька сама повідомила, що хоче залишитись проживати з ним. З листопада 2024 року донька проживає в його родині, він несе витрати на її утримання, консультації психолога, репетиторів, тренера тощо. З 01.09.2025 донька навчається в ліцеї №111 Дарницького району м. Києва, за місцем їх проживання.
27.12.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В. В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 , яку зроблено в його присутності, під заявою наступного змісту: « Я, ОСОБА_3 , цією заявою підтверджую, що з 05.11.2024 року дійсно проживаю разом з моїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , та заявляю, що мій батьком ОСОБА_1 здійснює повне фінансове забезпечення всіх витрат ( включаючи оплату за навчання, проживання, транспортні витрати, харчування, медичне обслуговування, придбання речей та інші кишенькові витрати) щодо мене, його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та я повністю знаходжуся на його утриманні» (а.с.23 т.1).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як встановлено судом першої інстанції, з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене рішення виконується позивачем.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що після досягнення дитиною 14 років остання визначилась з місцем свого проживання та стала проживати разом з батьком, який її повністю утримує та який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь матері дитини, з якою вона не проживає.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що аліменти мають бути стягнені на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи спір, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про припинення з 09 січня 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 та стягнення з 10 березня 2025 року аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тих підстав, що відповідачка не проживає разом з дитиною, яка проживає та знаходиться на утриманні позивача. При цьому позивач також зобов'язаний виконувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року ( справа №753/15401/23) та сплачувати аліменти на користь відповідача.
Суд першої інстанції вирішив цей спір на підставі належним чином досліджених доказів і встановлених обставин справи та, урахувавши інтереси дитини, для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків у незалежності від наявності між ними спору щодо особи-платника аліментів, дійшов правильного висновку про стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання доньки.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 583/5413/18.
Доводи відповідача про те, що донька ОСОБА_5 постійно проживає в м. Києві разом з нею та перебуває під її щоденним доглядом та опікою є необґрунтованими.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження вказаної обставини, а також що отримані нею аліменти на утримання дитини витрачаються нею за цільовим призначенням.
Вказана обставина спростовується також тим, що неповнолітня донька сторін з'явилась в судове засідання суду апеляційної інстанції разом з батьком.
Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Апеляційна скарга на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Увідповідності до вимог частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу, не були направлені відповідачці ОСОБА_2 , що позбавило останню можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України.
Вказана обставина слугувала підставою для повернення без розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Наведене узгоджується із висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20.
Доводи позивача про те, що вказану заяву з доданими до неї документами було надіслано представнику відповідача, не свідчить про дотримання позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування відповідних судових витрат.
Наведеного суд першої інстанції не врахував та зробив помилковий висновок про ухвалення додаткового рішення, не дотримавшись процесуального порядку вирішення такої заяви.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням без розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо заяви представника позивача - адвоката Тарасенко О. В. про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява разом з додатково угодою №1 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №03-01 від 03.01.2025 року також не була направлена відповідачу. Вказана обставина обґрунтована тим, що відповідач постійно проживає за кордоном, відповідачка фізично не зможе її отримати за місцем реєстрації в Україні.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що суперечать загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 183 ЦПК України.
З огляду на викладене, заяву представника позивача - адвоката Тарасенко О. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року скасувати. Заяву представника позивача - адвоката Тарасенко Ольги Василівни про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Заяву представника позивача - адвоката Тарасенко Ольги Василівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 січня 2026 року.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук