Справа № 589/1045/25
Провадження № 2-а/589/91/25
27 грудня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі,-
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №897 від 27.02.2025р. про накладення адміністративного стягнення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі.
Позов обґрунтований доводами про те, що вищезазначена постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було розглянуто без його участі, без з'ясування усіх обставин справи, не отримано його пояснень, порушено право на отримання правової допомоги, оскаржувана постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, що могли б підтвердити факт умисного вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не виконані вимоги ст.ст. 258, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП. Вказує, що постанова не містить інформації про те, які саме відомості він не оновив і що саме ці відомості не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. Таким чином не доведено наявності передбачених законом умов, за яких він міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (в розумінні примітки до ст.210 КУпАП). Також посилається на те, що в 2001 році він був виключений з військового обліку, будучи особою з інвалідністю, а тому обов'язку до 16 липня 2024 року оновити персональні дані на нього не покладалось.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
26.03.2025р. від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, та безпідставними. Зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-ІХ), не уточнив свої персональні дані: адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані визначеним способом, таким чином він вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було роз'яснено її права та обов'язки і повідомлено про розгляд справи, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 . При цьому, пояснень чи клопотань про відкладення розгляду не надав. Також в протоколі мається підпис про отримання другого примірника протоколу, що свідчить про його належне повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо примітки до статті 210 КУпАП, то вона не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто. Вказує, що лише військовий квиток з відповідними записами може бути належним доказом того, що позивач є виключеним з військового обліку із зазначенням підстав такого виключення. Також позивач скористався правом як військовозобов'язаний та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з копією військово-облікового документа № 050420235252097000003 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним, з 05.04.2023 р. його взято на військовий облік /а.с. 13/.
Як вбачається з роздруківки з електронного кабінету Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 (Середина-Буда) як військовозобов'язаний, має відстрочку до 08.05.2025 року (тип відстрочки: п.2 ч.1 ст.23), дата уточнення даних зазначена 27.02.2025 року /а.с.12/. Що також вбачається з облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу), в якій окрім цього зазначено, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку з 11.12.2024 року /а.с. 37/. З даних АІТС «Оберіг» 09.12.2024 зафіксоване порушення ОСОБА_1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних /а.с. 38/.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 надана автоматично системою відстрочка з 01.02.2025 року по 08.05.2025 року на підставі інформації про пенсійне посвідчення від ПФУ, відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) /а.с. 32, зворот/.
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 670401 від 31.08.2017 року ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності (загальне захворювання), встановлену безстроково /а.с. 15/.
24.02.2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме про те, що протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, він зобов'язаний був уточнити свої облікові дані, але не зробив цього, що є порушенням підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX від 11.04.2024р., в якому визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2024 року № 65/2022 громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто до 16 липня 2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані визначеним способом під час дії особливого періоду.
Крім того, із протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, які перелічені в протоколі, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 27.02.2025р. о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Копія протоколу вручена позивачу, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення /а.с. 35/.
Між тим 27.02.2025р. постановою № 897 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язаний був уточнити свої облікові дані, але не зробив цього, що є порушенням підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX від 11.04.2024р., в якому визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2024 року № 65/2022 громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто до 16 липня 2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані визначеним способом. /а.с.17/.
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення № 897 від 27.02.2025р. неправомірною, передусім, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами відповідачем свого висновку щодо порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зважаючи на примітку до ст.210 КУпАП, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Зважаючи на позиції сторін у справі, суд вважає за необхідне, передусім, зупинитися на наступному.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
При цьому, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX від 11.04.2024р., який набув чинності 18.05.2024р., установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX, зокрема, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначена норма законодавства передбачає три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, повинні були уточнити свої персональні дані у період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
А відтак, позивач мав змогу здійснити уточнення та оновлення персональних даних передбаченими Законом способами у строк, визначений законом, однак відповідних дій ним вчинено не було. З доданої роздруківки з електронного кабінету Резерв+ вбачається, дані були уточнені ОСОБА_1 27.02.2025 року. Сам ОСОБА_1 не заперечує, що уточнення облікових даних у визначений строк не здійснив.
Посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В своєму позові позивач зазначає, що відповідач мав змогу отримати всю необхідну інформацію шляхом такої електронної інформаційної взаємодії, але при цьому, суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти (за наявності).
Варто зауважити, що чинним законодавством саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. У свою чергу держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, що не звільняє позивача від обов'язку надати усю необхідну інформацію. Такий обов'язок може бути виконаним позивачем лише шляхом самостійної актуалізації відповідних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024.
При цьому, починаючи з 17.07.2024р. невчинення позивачем дій, які він повинен був вчинити у визначений законом строк, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
З наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів /а.с. 38/ вбачається, що відповідачу стало відомо про порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію 09.12.2024 зі звернення № 3/791.
Таким чином, оспорювана постанова від 27.02.2025 прийнята відповідачем в межах строків, встановлених ст. 38 КУпАП, а відповідні доводи позивача судом до уваги не приймаються.
За доводами позову позивач також стверджував, що не мав обов'язку уточнювати свої персональні дані, як виключений з військового обліку, однак таке його твердження суперечить матеріалам справи. Суд зазначає, що як встановлено вище, позивач має статус військовозобов'язаного та перебуває на військовому обліку. Наявність підстав для відстрочки також не звільняє позивача від його обов'язку оновити свої дані у строк, визначений законодавством. При цьому відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається саме військовозобов'язаним, що передбачено статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Ті обставини, що позивач був взятий на військовий облік 05.04.2023р. /а.с. 13/, коли перебував за кордоном /а.с.18/, не свідчить про те, що він не був військовозобов'язаним на час вчинення ним адміністративного правопорушення. У цому контексті слід зазначити, що в межах даної справи дії та рішення щодо взяття позивача на військовий облік не оскаржуються.
Також зважаючи на інші доводи позову щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопрушення № 897 і права на правову допомогу, слід зазначити, що із протоколу вбачається, що позивачу роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, які перелічені в протоколі, а також під підпис своєчасно сповіщено про місце і час розгляду його справи, що відповідно до положень ст. 268 КУпАП дозволяло здійснити розгляд справи без його присутності. При цьому до протоколу додана копія пенсійного посвідчення та копія довідки, які свідчать про наявність 3 групи інвалідності у позивача, про яку він повідомляв при складанні протоколу уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 (за доводами позову), тобто його пояснення щодо стану здоров'я були враховані при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Жодних порушень його права на захист судом не встановлено, позивача було своєчасно повідомлено про розгляд справи, надано можливість залучити адвоката, надати клопотання, пояснення, долучити копії документів, а він скористався своїм правом подати докази, які вважав необхідним подати.
Стороною позивача жодним чином не доведено, яким чином відсутність позивача під час розгляду справи вплинула на правомірність відповідного рішення та може слугувати причиною для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 мав уточнити свої облікові дані у встановлений законом строк до 16.07.2024р., але не зробив цього, чим порушив підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX від 11.04.2024р. в період дії особливого періоду та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена правомірно, повноважним на те органом (посадовою особою), яким були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Приймаючи оскаржувану постанову № 897 від 27 лютого 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 діяв у межах наданих йому повноважень, та у спосіб, передбачений законом, жодних порушень законодавства не допустив.
Враховуючи викладене, постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення адміністративного стягнення № 897 від 27 лютого 2025 року підлягає залишенню без змін, як правомірна та обґрунтована, а адміністративний позов ОСОБА_1 - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в позові, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.77, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Залишити постанову № 897 від 27 лютого 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення - без змін, а адміністративний позов ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (підписання) рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова