Справа № 365/844/25
Номер провадження: 2/365/535/25
іменем України
04 грудня 2025 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Солдатової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 жовтня 2025 року (через систему «Електронний суд») позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», в особі уповноваженого представника - адвоката Лойфер А.О., звернувся до Згурівському районному суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість в сумі 126225,36 грн, з яких: 74965,84 грн - прострочене тіло кредиту, 51259,52 грн - відсотки за користування кредитом, а також судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 10508,69 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначає, що 15.06.2021 ОСОБА_2 через інтернет-сервіс «My Alfa-Bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року) із пропозицією на укладення угоди на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невідємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensbank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Банк прийняв пропозицію відповідача.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Позичальник також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «2083», направленого йому 15.06.2021 року на номер телефону: НОМЕР_2 (довідка про ідентифікацію додається).
Електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Таким чином, 15.06.2021 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невідємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED», мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії - 44000,00 грн; процентна ставка - 35,99% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Для ідентифікації в обліковій системі банку Угоді присвоєно № 631690492.
Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua (архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensbank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Сторони домовились, що з огляду на дані, надані клієнтом для встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку клієнта та/або кредитну історію клієнта, ліміт відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та п. 3.4.1 Розділу І цього Додатку № 4 та підтверджених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт, шляхом повідомлення банком клієнту інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії одним або декількома способами за вибором банку. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром ліміту відновлювальної кредитної лінії клієнт зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації щодо зміни розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії надати до банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та повністю повернути заборгованість по кредиту та/або сплаті процентів за користування відновлювальною кредитною лінією/несанкціонованою кредитною заборгованістю перед банком та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за Договором.
Позичальник погодився з тим, що банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Клієнт розуміє та погоджується з тим, що не зможе здійснювати операції із застосуванням картки, до моменту активації картки.
Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 126225,36 грн (детальний розрахунок додається), з яких 74965,84 грн - прострочене тіло кредиту, 51259,52 грн - відсотки за користування кредитом.
За вищевказаних обставин АТ «Сенс Банк» вимушено звернутись до суду із цією позовною заявою.
Судові витрати позивача складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10508,69 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 126225,36 грн х 7,85%).
Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
11.11.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костенко О.М. подав відзив на позовну заяву, в якій просить в задоволенні позову відмовити повністю.
В обгрунтування заперечень зазначає наступне.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення чітко повязані з нею.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у звязку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли самец і умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 15.06.2021 року № 631690492.
До матеріалів справи долучено копію Акцепту АТ «АЛЬФА-БАНК» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не містить підпису відповідача.
Згідно змісту вказаного вище Акцепту АТ «АЛЬФА-БАНК», зокрема, угода надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди. Проте, позивачем не представлено доказів заповнення відповідачем та підписання пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобу механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
Проте, матеріали справи не містять оферти з підписом відповідача (електронним чи зробленим за допомогою одноразового ідентифікатора), з якої можна було б встановити, з якою публічною пропозицією АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення угоди про надання споживчого кредиту, погодився відповідач, зокрема розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування тощо.
З довідки про ідентифікацію, наданого представником позивача неможливо встановити для підписання якого саме документу надавався відповідачу одноразовий ідентифікатор «2083».
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимги, посилався на Паспорт споживчого кредиту від 15.06.2021 року, в якому зазначено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором «2083». Однак, Паспорт споживчого кредиту від 15.06.2021 року не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 15.07.2021 року.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання йог оформи, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.
Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Матеріали справи не містять Оферти підписаної відповідачем у звязку з чим суд позбавлений можливості встановити умови, які були узгоджені сторонами, та встановити її факт підписання.
Таким чином, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, на яких умовах був укладений кредитний договір, зокрема розмір кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, періодичність, розмір та строк повернення платежів, строк кредитування, умови збільшення/зменшення кредитної лінії, відповідальність сторін за порушення умов договору тощо.
З посиланням на висновок Верховного Суду у справі № 188/1815/17, зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ознайомився саме з такими умовами Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», а отже, відсутнє налажне підтвердження того, що сторони узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, які не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК». Отже, посилання позивача на Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», який розміщений на сайті банку: www.alfabank.ua (архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensbank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною) є безпідставними.
Згідно з випискою по рахунку відповідача вбачається, що 15.06.2021 року банком встановлений кредитний ліміт в розмірі 44000,00 грн.
Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_2 за період з 15.06.2021 по 24.06.2025 року згідно Договору № 631690492 сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо - не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.
Разом з тим із виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості.
Згідно з випискою за період з 15.06.2021 по 14.02.2022 року відповідач зняв з банківського рахунку загальну суму 71924,76 грн та припинив користуватися кредитними коштами. Однак, після закінчення користування відповідачем кредитними коштами (14.02.22 року) встановлений банком кредитний ліміт у розмірі 44000,00 грн у подальшому неправомірну був збільшений банком, а саме:
-16.03.2022 року збільшення кредитного ліміту на 1172,57 грн (новий кредитний ліміт становить 45172,57 грн);
-18.03.2022 року збільшення кредитного ліміту на 39,00 грн (новий кредитний ліміт становить 45211,57 грн);
-16.04.2022 року збільшення кредитного ліміту на 1344,13 грн (новий кредитний ліміт становить 46555,70 грн);
-14.05.2022 року збільшення кредитного ліміту на 1359,26 грн (новий кредитний ліміт становить 47914,96 грн);
-16.06.2022 року збільшення кредитного ліміту на 1435,83 грн (новий кредитний ліміт становить 49350,79 грн);
-16.07.2022 року збільшення кредитного ліміту на 1398,04 грн (новий кредитний ліміт становить 50748,83 грн).
Дослідивши розрахунок заборгованості та виписку з рахунку вбачається, що позивач при розрахунку заборгованості, крім фіксованої процентної ставки 35,99% річних (зазначена в Паспорті споживчого кредиту та Акцепті пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) застосував кілька інших видів відсотків, нарахування яких не обґрунтовано ані в Паспорті споживчого кредиту, ані в Акцепті пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Як вбачається із виписки по рахунку, банк нараховував щонайменше 4 (чотири) різні типи відсоткових платежів: 1. нарахування процентів за кредит; 2. списання процентів за користування кредитом; 3. нарахування процентів за несанкціонований овердрафт; 4. нарахування процентів за прострочену заборгованість.
При цьому, позивач у позовній заяві не зазначає ні умови, ні розмір ставок для несанкціонованого овердрафту та простроченої заборгованості, ні правові підстави їх стягнення. Таким чином, слід дійти висновку, що позивач неправомірно нараховував підвищені відсотки за несанкціонований овердрафт та за прострочену заборгованість, оскільки умови та розмір цих ставок не були узгоджені з відповідачем.
Крім того, виписка по картковому рахунку містить дані про нарахування та сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування основної картки. Так, згідно виписки з карткового рахунку за період з 15.06.2021 по 14.09.2024 нараховано та сплачено (списано автоматично банком) 2520,00 грн комісії РКО.
Долучені докази не містять умов про нарахування комісії, не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія матеріали справи не містять, як і не містить таких даних розрахунок заборгованості.
Оскільки відповідачу нараховувалася плата за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому сплата цієї комісії повинна бути зарахована до сплати за тілом кредиту.
Можливість самостійно здійснити перерахунок заборгованості з огляду на незаконність нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).
За таких обставин наявні підстави для зменшення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2520,00 грн. аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Перевіряючи аргументи позову, з наявної у справі виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що банк здійснював автоматичне списання щомісячних платежів та відносив витрати відсотків в рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшуючи тіло кредиту.
Не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», як таку, що містить посилання на загальні умови кредитування в АТ «АЛЬФА-БАНК», а також не містить підпису відповідача, тому її не можна вважати як частину кредитного договору, укладеного 15.06.2021, в якій відсутня базова процентна ставка за користування кредитними коштами, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлюється у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом становить 126255,36 грн, проте вказана сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки всупереч закону та умовам договору без будь-якого належного оформлення правовідносин здійснювалося списання процентів, внаслідок чого автоматично банком був збільшений кредитний ліміт та відповідно збільшено тіло кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово вносила кошти на рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись на погашення процентів, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала. Викладені обставини також підтверджуються даними виписки по картці ОСОБА_2 , згідно якої банком здійснювалося автоматичне списання відсотків, щомісячні платежі, що теж враховано як заборгованість за тілом кредиту, однак не є фактично такою. Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та невраховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків за користування кредитом, прострочене тіло кредиту, відсотки за прострочене тіло кредиту (несанкціонований овердрафт) та комісія за розрахунково-касове обслуговування є необґрунтованими.
У виписці по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_2 за період з 15.06.2021 по 24.06.2025 міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, з якої убачається також безпідставне нарахування банком відсотків на поточну заборгованість, застосовано списання без зазначення підстав і характеру такого списання.
Оскільки в матеріалах справи відсутні і позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору та домовленості щодо розміру та порядку нарахування відсотків, безпідставним є нарахування банком відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів до заборгованості по тілу кредиту.
За відсутності узгоджених сторонами умов кредитування, банк має право вимоги повернення лише фактично отриманої та неповернутої позичальником суми кредитних коштів.
У розрахунку суми здійснених оплат (згідно аналізу виписки по картковому рахунку відповідача, що додається до відзиву) загальна сума всіх оплат на користь банку склала 122551,86 грн, з них:
-38999,00 грн - внесено відповідачем коштів в рахунок тіла кредиту;
-2520,00 грн - списано банком автоматично в рахунок комісії РКО (розрахунково-касове обслуговування);
-6775,68 грн - списано банком автоматично в рахунок простроченого тіла кредиту;
-36700,07 грн - списано банком автоматично в рахунок відсотків за користування кредитом;
-37557,11 грн - списано банком автоматично в рахунок овердрафту (несанкціонованої заборгованості).
Таким чином, відповідач повернув суму знятих ним з рахунку коштів.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає наступне. У порушення вимог ст.. 137 ч. 3 ЦПК України в матеріалах справи відсутні детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували заявлені витрати.
Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», за умовами якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%; копію довіреності від 22.07.2025 року № 024528/25 виданої АТ «Сенс Банк» адвокату Лойфер Анастасії Олегівні та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Лойфер А.О.
Водночас, договір 28.01.2025 року укладено між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», однак довіреність банком видана адвокату Лойфер А.О. Доказів того, що даний адвокат знаходиться в трудових відносинах або здійснює свою діяльність в АО «СмартЛекс», та дана довіреність видана на підставі укладеного договору від 28.01.2025 року не надано.
Відзив на позовну заяву отриманий позивачем та його представником 11.11.2025. Правом подати відповідь на відзив на позовну заяву позивач не скористався.
В судове засідання позивач АТ «Сенс Банк» свого представника не направив, про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовні заяві представник позивача Лойфер А.О. просила розглянути справу за відсутності представника АТ «Сенс Банк» (у разі його неявки) на підставі наявних у суду матеріалів.
У судовому засіданні представник відповідача в судовому просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на обставини, про які зазначав у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору та погодження між сторонами умов кредитування, а тому банк має право вимагати повернення лише фактично отриманих відповідачем коштів. Відповідач ОСОБА_2 дійсно використала кошти з рахунку, проте повністю їх повернула. Проте, банк безпідставно не зарахував сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
До предмету доказування у даній справі належать: доведення факту укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем на відповідних умовах; факт встановлення для відповідача кредитного ліміту та користування ним; факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором; наявність заборгованості, її розмір та правильність нарахування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши усні пояснення представника відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що кредитний договір укладено у електронному вигляді. Кредитний договір є публічним договором приєнання. Договір укладено шляхом прийняття банком пропозиції ОСОБА_2 на укладення угоди про обслуговування кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який було розміщено на сайті банку.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Вимоги до змісту (умов) договору про споживчий кредит визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживчий кредит».
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що була чинною на дату укладення сторонами угоди) договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
При цьому, якщо у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту, за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов'язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті (а саме: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; інші умови за згодою сторін; підписи сторін - ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовуються до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що незалежно від того, у якому вигляді укладається кредитний договір, він має бути укладений виключно у письмовій формі та має містити всі істотні умови та умови узгоджені сторонами. При цьому підписи сторін є обов'язковими реквізитами кредитного договору. А відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» обов'язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансові послуги.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач надав:
- копію довідки про ідентифікацію;
- копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб;
- копію паспорта споживчого кредиту;
- копію акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття віднослювальної кредитної лінії;
- виписку з рахунку;
- розрахунок заборгованості.
Зі змісту довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_2 ідентифікований АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Клієнт ініціював процес активації картки з використанням Системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінацію цифр у вигляді смс-коду): 2083 15.06.2021 на номер телефону НОМЕР_2 . Крім того, зазначається, що підписання угоди №631690492 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.
Тобто, дана довідка підтверджує, що клієнт ОСОБА_2 ініціювала активацію картки (при цьому, не уточнено, якої саме картки), а також, отримала від банку одноразовий ідентифікатор 2083 (проте зі змісту довідки незрозуміло для вчинення яких саме дій такий одноразовий ідентифікатор було отримано). Зазначено, що підписання угоди № 631690492 позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором, але чи цим самим ідентифікатором - 2083, чи іншим було підписано угоду, зі змісту довідки не зрозуміло.
До позовної заяви додано, копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка у графі «Підтвердження одержання» містить запис «2083 (підпис вкладника)». При цьому, дана довідка не містить прізвища, імені та по батькові вкладника. Дана довідка носить інформаційний характер щодо гарантій повернення коштів, залучених банком від вкладника на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката (включно з нарахованими відсотками на такі кошти). Дана довідка не є складовою частиною кредитного договору та не містить жодних умов кредитування.
До позовної заяви також долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_2 15.06.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора 2083.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту містить відомості, які відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», повинні бути зазначені у паспорті споживчого кредиту, зокрема: інформація та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума/ліміт кредиту - 44000,00 грн; спосіб кредитування - безготівковим шляхом; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту - 200000,00 грн; пільговий період для різних типів карток; процентна ставка - 35,99% річних, фіксована; реальна річна процентна ставка по Програмі - 0,01% річних; тип картки - MasterCard Debit World неіменна/іменна; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки; щомісячний платіж - 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит - пеня 35,99; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 35,99; штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки - 100 грн в день виникнення прострочки; 300 грн, в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів. У паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Дата надання інформації - 15.06.2021, інформація зберігає чинність та є актуальною до 15.07.2021.
Наявність підписаного сторонами Паспорта споживчого кредиту підтверджує виконання кредитодавцем вимог Закону щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про споживчий кредит» та факт ознайомлення споживача з цією інформацією.
У той же час, ознайомлення споживача з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.
Крім того, представник позивача у позовній заяві зазначає, що банк прийняв пропозицію ОСОБА_2 на укладення угоди, на підтвердження чого надав копію Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. В Акцепті зазначено, що дана Угода є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом. Відповідно до Акцепту тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; сума встановленої кредитної лінії складає 44000,00 грн; максимальна сума кредиту складає 200000,00 грн; процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки пропонується встановити у розмірі 35,99 %; тип процентної ставки - фіксована; обов'язків мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн; дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору.
В Акцепті зазначено, що клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні. Реквізити рахунку будуть повідомлені клієнту окремо. Для клієнта випущена міжнародна платіжна карта MasterCard DEBIT WORLD строком дії 5 років з моменту випуску.
Платежі з повернення кредиту здійснюватимуться відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.ua. Протягом строку дії Угоди тарифи та комісії за кредитом, можуть бути змінені в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до Акцепту банк щомісячно в останній день Розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_3 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу (у разі його наявності) згідно з умовами договору.
Згідно з п. 5.2 Акцепту у разі настання відкладальних обставин, що визначені Договором, діють умови відповідної доступної та обраної програми, що передбачені у Додатку № 4 до Договору. У Додатку № 4 до Договору визначаються такі умови відповідної Програми: сума кредиту; процентна ставка; строк користування кредитом; комісійні винагороди (у випадку їх наявності); порядок сплати кредиту за відповідною Програмою.
Даний акцепт підписаний аналогом власноручного головою правління та скріплений печаткою АТ «Альфа-Банк». Підпису відповідача ОСОБА_2 . Акцепт не містить. При цьому, позивачем не надана пропозиція (оферта) підписана ОСОБА_2 на укладення Угоди, яку, як стверджує представник позивача у позовній заяві, банк прийняв цим Акцептом. Крім того, в Акцепті відсутня дата його підписання.
Таким чином, позивач не надав доказів укладення у письмовій формі Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитного договору) між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , у якому сторонами узгоджені умови кредитування.
У позовній заяві представник позивача також зазначає, що сторони узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua (архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensbank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Проте таке твердження є безпідставним, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 ознайомилася та у письмовій формі погодилась саме з такими умовами Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», а тому вони не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
З наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідача за період з 15.06.2021 по 14.02.2022 року вбачається та відповідач визнає, що вона користувалася кредитною карткою (використала загалом 71924,76 грн) та здійснювала платежі на погашення заборгованості (загалом сплатила 122551,86 грн), що підтверджується також розрахунками заборгованості, наданими позивачем та представником відповідача.
З виписки вбачається, що АТ «СЕНС БАНК» здійснювало нарахування: процентів за кредит; комісії за РКО; процентів за несанкціонований овердрафт; процентів за прострочену заборгованість. АТ «СЕНС БАНК» розподіляло внесені відповідачем кошти на погашення складових заборгованості, в тому числі, вищевказаних нарахувань.
Крім того, банком проводилося автоматичне списання з рахунку коштів (в тому числі і за рахунок кредитного ліміту) внаслідок чого банком неодноразово відбувалося збільшення кредитного ліміту та, відповідно, розміру заборгованості за тілом кредиту.
Позивачем до стягнення заявлено заборгованість у розмірі 126225,36 грн, з яких: 74965,84 грн - прострочене тіло кредиту, 51259,52 грн - відсотки за користування кредитом.
Загалом за період з 15.06.2021 по 24.06.2025 відповідачем сплачено та банком автоматично списано з рахунку в рахунок погашення заборгованості 122551,86 грн, з них банком зараховано:
-38999,00 грн - в рахунок тіла кредиту;
-2520,00 грн - в рахунок комісії РКО (розрахунково-касове обслуговування);
-6775,68 грн - в рахунок простроченого тіла кредиту;
-36700,07 грн - в рахунок відсотків за користування кредитом;
-37557,11 грн - в рахунок овердрафту (несанкціонованої заборгованості).
Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів укладення між АТ «СЕНС БАНК» та відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору та погодження у письмовій формі умов такого договору, зокрема, щодо розміру та порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом, процентів за несанкціонований овердрафт, процентів за прострочену заборгованість, а також погодження умов нарахування та сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування (РКО), які фактично нараховані АТ «СЕНС БАНК» та в рахунок погашення яких були частково розподілені кошти, внесені відповідачем на погашення заборгованості, всі суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 повернула суму використаних нею коштів за рахунок встановленого банком кредитного ліміту.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.
В силу положень ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники справи
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 05 січня 2026 року.
Головуючий суддя Т.М. Солдатова