05 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/1912/24
адміністративне провадження № К/990/55006/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 380/1912/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
26.12.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, скаржник) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2024.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, колегія суддів виходить із такого.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 21.10.2025 ГУ ДПС звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Апелянтом заявлено клопотання про поновлення цього строку, яке було вмотивоване тим, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строків на апеляційне оскарження; у найкоротші терміни після повернення апеляційної скарги ГУ ДПС звернулося до апеляційного суду з повторною апеляційною скаргою.
Ухвалою від 04.11.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в клопотанні ГУ ДПС; апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без руху, надавши апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Ухвала суду, серед іншого, вмотивована тим, що ГУ ДПС подало апеляційну скаргу втретє через дев'ять місяців після повернення повторно поданої апеляційної скарги.
14.11.2025 скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, за змістом якої зазначив, що первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством, проте ухвалою суду таку було повернуто апелянту через несплату судового збору. ГУ ДПС просило врахувати його активну поведінку та те, що ним були вжиті усі заходи для сплати судового збору у цій справі.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2025 визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовивши в задоволенні поданої ГУ ДПС заяви. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2024.
Ухвала суду вмотивована тим, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов'язана з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При поданні ж апеляційної скарги повторно не було порушено присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України. Вважає, що відсутність державного фінансування є об'єктивною істотною обставиною, яка унеможливила своєчасну сплату судового збору. Звертає увагу на введення в країні воєнного стану, а також на висновок Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 N2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. Також наводить практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У цій справі мають місце такі обставини: вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 27.11.2024 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати документ про сплату судового збору); ухвалою від 17.12.2024 суд апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду; вдруге подану 25.12.2024 апеляційну скаргу Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.01.2025 залишив без руху з підстав повторного подання ГУ ДПС неналежним чином оформленої апеляційної скарги; ухвалою від 20.01.2025 суд апеляційної інстанції повернув повторну подану апеляційну скаргу апелянту з огляду на неусунення останнім її недоліків. Втретє апеляційну скаргу було подано 21.10.2025, тобто, через 9 місяців після повернення скаржнику повторно поданої апеляційної скарги. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки, скаржник не зазначає, натомість посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 23.10.2024 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 21.10.2025 (дата подання апеляційної скарги втретє) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.
Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини і Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення апеляційної скарги у більш стислий строк.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, та доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 380/1912/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва