про відмову у відкритті касаційного провадження
05 січня 2026 року
м. Київ
справа №826/9874/15
адміністративне провадження № К/990/52552/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 826/9874/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК») за рахунок ФГВФО з належною сумою в розмірі 196 155, 61 грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» за рахунок ФГВФО з належною сумою в розмірі 196 155, 61 грн. шляхом надання додаткової інформації ФГВФО в порядку та обсязі, визначеними законодавством України;
- визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» за рахунок ФГВФО з належною мені сумою в розмірі 196 155, 61 грн.;
- зобов'язати ФГВФО включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» за рахунок ФГВФО з належною сумою в розмірі 196 155, 61 грн.;
- зобов'язати ФГВФО вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI як гарантованої суми відшкодування за моїми вкладами в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК».
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 15.10.2025 позов задовольнив.
Не погодившись із судовим рішенням, Музичук Леся Василівна, що діяла в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскаржила його в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.11.2025 апеляційну скаргу адвоката Музичук Лесі Василівни, що діє в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5.10.2025 у справі № 826/9874/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії повернув заявникові.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 15.12.2025 надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій відповідач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Шостий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 17.11.2025 апеляційну скаргу адвоката Музичук Лесі Василівни, що діє в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 826/9874/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії повернув заявникові.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів, відповідно до закону, на підтвердження повноважень Музичук Лесі Василівни як адвоката представляти інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Шостому апеляційному адміністративному суді. Під час перевірки кваліфікованого електронного підпису вказаної довіреності, колегія суддів встановила, що вказану довіреність підписано самим представником, а саме Музичук Лесею Василівною, що суперечить вимогам законодавства
Оскільки, вказану довіреність підписано представником, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий представником скаржника документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень на представництво інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в суді та з нього не можливо встановити дійсну волю довірителя.
Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки суду апеляційної інстанцій вмотивованими і такими, що ґрунтуються на Законах України, зокрема положеннях статті 295 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник..
Частиною першою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються :
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Проте, під час перевірки кваліфікованого електронного підпису доданої довіреності, Судом встановлено, що її підписано самим представником, а саме Музичук Лесею Василівною, що суперечить вимогам законодавства, з огляду на таке.
Так, відповідно до частин першої-другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства. (пункт 30 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення ЄСІТС).
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного (пункт 31 Положення ЄСІТС).
Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (пункт 32 Положення ЄСІТС).
Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд».
Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви та апеляційної/касаційної скарги, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.
При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.
Враховуючи, що вказану довіреність підписано самим представником, а саме Музичук Лесею Василівною, Суд дійшов висновку, що наданий представником скаржника документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень на представництво інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в суді та з нього не можливо встановити дійсну волю довірителя.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржуване судове рішення є слушними, вмотивованими і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях статті 299 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дослідивши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб колегія суддів зазначає, що на підтвердження своєї позиції відповідач фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судового рішення суду апеляційної інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 826/9874/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа В.М. Кравчук С.М. Чиркін