05 січня 2026 року
м. Київ
справа № 420/40455/24
адміністративне провадження № К/990/55026/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №420/40455/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Приватне акціонерне товариство «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2024/000045/2 від 29.11.2024, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500130/2024/000386.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.06.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025, позов задовольнив повністю.
26.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці (далі - Митниця) на вказані судові рішення, у якій скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи пункту 2 частини другої статті 52, пунктів 2, 3 частини другої статті 53, частини третьої статті 53, пункту 2 частини шостої статті 54, частину першу статті 55, частини другу, четверту, п'яту, дев'яту, десяту статті 58, частину першу статті 254, частини першу-третю статті 256, частини першу, четверту статті 337 Митного кодексу України, стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року № 684, пунктів 1.1, 2.1, 2.2.7, 2.2.10, 2.2.13, 2.2.14 розділів 1, 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01 липня 2021 року № 476. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, а висновки судів не відповідають обставинам справи.
Разом з тим, за змістом касаційної скарги скаржник в загальному вказує на правомірність прийнятих ним рішення про коригування митної вартості та картки відмови з огляду на наявність розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах та цитує норми митного законодавства. Водночас обов'язкових умов, що мають бути зазначені при оскарженні судового рішення на цій підставі, не зазначено. Так, скаржник не зазначає, який висновок апеляційного суду є неправильним і чому, а також як, на його думку, мають застосовуватися наведені ним норми.
Більше того, в подальшому за змістом касаційної скарги скаржник звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, від 28.07.2021 у справі № 808/3022/17, від 26.07.2021 у справі № 813/8725/14, від 16.07.2021 у справах № 804/3702/16, №804/769/16, від 03.08.2021 у справі №640/13657/20, від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013 у справі № 21-270а13, від 22.10.2013 у справі № 21-342а13. Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу. При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Цитуючи у касаційній скарзі витяги із наведених постанов Верховного Суду та Верховного Суду України, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції. Крім того Митниця у касаційній скарзі, хоча і вказує на неврахування судами висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, проте, не посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окремо слід зазначити, що зміст касаційної скарги фактично зводиться до доведення наявності у Митниці права на здійснення перевірки числового значення заявленої митної вартості за наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Водночас, з оскаржуваних судових рішень слідує, що суди не заперечували такого права, але дослідили й надали правову оцінку кожній окремо обставині, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення. Водночас, касаційна скарга не утримує доводів в частині помилковості висновків судів в цій частині з належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Слід також зазначити, що, вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій врахували висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15, від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, від 24.01.2019 у справі № 804/3893/17. Митниця у касаційній скарзі не зазначає, в чому полягає нерелевантість наведених постанов Верховного Суду до правовідносин, що мали місце у цій справі.
Фактично, у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду саме зі здійсненою судами оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, скаржник вказує на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи. Слід зазначити, що якщо скаржник вважає, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права в частині дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України, на які за змістом касаційної скарги скаржник не посилається. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Крім того, зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу за правилами спрощеного позовного провадження. Натомість, у касаційній скарзі міститься формальне посилання на наявність винятків, передбачених пунктами "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, зазначаючи що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, скаржник не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Приведене у касаційній скарзі посилання на виняткове значення цієї справи для Митниці з огляду на розмір різниці митних платежів також має загальний характер. При цьому у касаційній скарзі відсутні як посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, так і доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, із зазначенням конкретного переліку таких обставин.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Одеської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №420/40455/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко