05 січня 2026 року
м. Київ
справа №200/6549/25
адміністративне провадження № К/990/55247/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 22 грудня 2016 року по день фактичної виплати індексації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
28 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 30 жовтня 2025 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 кошти на оплату судового збору для оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6549/25 від 30 вересня 2025 року, були замовлені вчасно, а саме до 5 жовтня 2025 року. Але фінансування судових витрат розпорядником вищого рівня не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 01 грудня 2025 року вказано, що станом на 01 грудня 2025 року апелянтом до суду не подано документів визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, у зв'язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 30 жовтня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов'язків.
В касаційній скарзі заявник також зазначає, що відповідно до штатного розпису військової частини НОМЕР_1 обов'язки юрисконсульта на постійній основі виконуються лише одним молодшим сержантом Альбіною Дружиніною, проте через запровадження воєнного стану тимчасово була призупинена претензійно-позовна робота, в тому числі представництво інтересів скаржника в судах.
Верховний Суд наголошує, що доводи заявника про неможливість належного здійснення претензійно-позовної роботи та представництва інтересів у судах у зв'язку з особливостями штатного розпису військової частини та запровадженням воєнного стану є безпідставними, позаяк запровадження воєнного стану саме по собі не припиняє діяльність судів та не обмежує право сторін на звернення до суду чи участь у судовому процесі, а організаційні труднощі, пов'язані з кадровим забезпеченням або внутрішньою діяльністю військової частини, не можуть розцінюватися як об'єктивні та непереборні обставини, що унеможливлювали реалізацію процесуальних прав скаржника у встановлені законом строки. Крім того, заявником не наведено та не підтверджено належними доказами факту повного припинення представництва його інтересів у судах чи вжиття всіх можливих заходів для забезпечення такого представництва іншими способами.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв'язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 30 жовтня 2025 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук О.В. Кашпур