05 січня 2026 року
м. Київ
справа №120/14478/24
провадження № К/990/39912/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
30 вересня 2025 року зазначену касаційну скаргу зареєстровано судом касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, касаційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 06 лютого 2025 року до 29 квітня 2025 року та надання відповідних доказів.
Позивач за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформував заяву про продовження процесуального строку на подання до суду доказів та пояснень у справі для усунення недоліків.
Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку, надавши автору касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
15 грудня 2025 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтована тим, що позивач проходить військову службу у період з 01 березня 2023 року і по теперішній час, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року не отримував, що підтверджується відповіддю апеляційного суду від 12 листопада 2025 року №К-630-25/02.8-07/62089/2025.
Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених автором касаційної скарги у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених автором касаційної скарги в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Дослідивши підстави для поновлення строку касаційного оскарження, подані автором касаційної скарги у встановлений строк, варто зазначити, що доводи є подібними до тих, що викладені у первинній заяві, які вже визнані Верховним Судом як неповажні.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Долучена позивачем відповідь Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року №К-630-25/02.8-07/62089/2025 не доводить неможливість подання вчасно касаційної скарги, а також неможливість підготовки касаційної скарги для оскарження судових рішень у цій справі, оскільки постанова суду апеляційної інстанції надіслана та доставлена представнику позивача Бляхарському Ярославу Станіславовичу засобами електронного суду 27 червня 2025 року.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33).
Автор касаційної скарги зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, що пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України», заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року, пункт 41).
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22 вказав, що вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду).
Тому, якщо адвокат, отримавши судове рішення до електронного кабінету, пропустив строк на його оскарження, і не повідомив про це учасника справи, якого він представляє, негативні наслідки нестиме саме учасник справи.
Суд не зобов'язаний дублювати рішення в ситуації, коли учасник справи як фізична особа не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси.
Отже, надсилання електронної копії судового рішення адвокату як представнику учасника справи на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою вручення якого можна пов'язувати строк на його оскарження.
Верховний Суд наголошує, що касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними, а інших підстав для поновлення строку позивачем не зазначено.
Отже, автором скарги не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, оскільки зазначені в заяві про поновлення строку на подачу касаційної скарги підстави для поновлення строку касаційного оскарження не є поважними та пов'язані з невиконанням вимог закону автором касаційної скарги.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 120/14478/24.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 120/14478/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська