05 січня 2026 року
м. Київ
справа № 280/10762/23
адміністративне провадження № К/990/52334/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №280/10762/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо неповного нарахування і виплати позивачу винагороди судді за вересень, жовтень, листопад 2023 року та зобов'язати здійснити перерахунок належної позивачу винагороди судді за вересень, жовтень, листопад 2023 року, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року - 2684 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень, жовтень, листопад 2023 року, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів в розмірі 2102 грн.
Зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень, жовтень , листопад 2023 р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року - 2684 грн з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В решті позову відмовлено.
15 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №280/10762/23. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтовуючи її відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання про те чи можуть мати зворотню дію у часі висновки Верхового Суду, постановлені після ухвалення рішення судом першої інстанції та чи може бути такий правовий висновок підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, у якому були враховані чинні на момент ухвалення рішення правові висновки Верхового Суду.
Водночас скаржник не визначив норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтував, у чому саме полягає невизначеність її правозастосування, та не довів, яким чином відсутність такого висновку унеможливлює правильне вирішення спору.
За таких обставин наведені доводи не свідчать про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а фактично спрямовані на переоцінку правової позиції суду апеляційної інстанції.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак у касаційній скарзі скаржником чітко не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість зі змісту касаційної скарги не вбачається формулювання такого самостійного питання права.
З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №280/10762/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур