05 січня 2026 року
м. Київ
справа №160/6739/25
адміністративне провадження № К/990/52416/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/6739/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити пені дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) щодо переведення водійського посвідчення серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року, виданого на ім'я позивача, в статус "не дійсний";
- зобов'язати РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) внести відомості до Єдиного державного реєстру МВС (Міністерства внутрішніх справ) про дійсність водійського посвідчення серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року, виданого на ім'я позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року. залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Регіонального сервісного центра ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) щодо переведення посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , в статус «не дійсний».
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) внести відомості до Єдиного державного реєстру МВС про дійсність посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 .
15 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/6739/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року справу №160/6739/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), яке полягає у вірному застосуванні положень Закону України «Про дорожній рух», Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (далі - Положення № 340) та Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 грудня 2009 року № 515 (у редакції наказу МВС України від 22 травня 2020 року № 408) (далі - Інструкція № 515).
Крім іншого, в обґрунтування того, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики, скаржник зазначає, що рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивачу помилково надано непередбачені національним законодавство преференції, що не мають інші особи, у вигляді права мати фактичну можливість користуватися двома посвідченнями водія, в той час коли всі особи є рівними перед законом, і нікому не може бути надано привілеїв. Спір у цієї справі, зачіпає інтереси великого кола осіб, що безумовно потребує формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, станом на подання цієї касаційної скарги, пошуком та аналізом судових рішень серед наявних в Реєстрі судових рішень встановлено відсутність подібних спорів.
Щодо суспільного інтересу та виняткового значення для відповідача, скаржник зауважує, що за даними Управління верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) підраховано, що внаслідок агресії рф з України виїхало до Євросоюзу та інших країн понад 6,2 мільйона громадян, із них значна кількість громадян як і позивач у справі, обміняли українські посвідчення на водійські посвідчення іноземних держав. При цьому, громадяни які здали національні посвідчення водія України, не мають преференцій та не мають по два посвідчення водія як позивачка, оскільки національне законодавство не передбачає таку можливість. Таким чином, фактична наявність у користуванні позивача двох посвідчень водія в супереч чинному законодавству має виняткове значення для відповідача.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/6739/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити пені дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко