05 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/18461/25
адміністративне провадження № К/990/52453/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 420/18461/25 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:
- стягнути з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 78 440 гривень 72 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку перебуванням у відпустці головуючого судді Загороднюка А. Г. (наказ від 09 грудня 2025 року №4849/0/6-25), судді Соколова В. М. (наказ від 10 грудня 2025 року № 4892/0/6-25) розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпусток.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску; 2) клопотання про залучення третьої особи, з дотриманням вимог статті 167 КАС України.
Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що Військовою частиною НОМЕР_1 пропущений строк звернення до суду із адміністративним позовом, а також позивачем не подано клопотання про залучення до справи третьої особи з обґрунтуванням підстав, з дотриманням вимог статті 167 КАС України, а лише у позовній заяві позивачем, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, зазначено Військову частину НОМЕР_2 .
На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану і неможливістю вчасно сплатити судовий збір пропущено установлений законом строк звернення до суду з цим позовом. Також позивачем надано клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з наступного.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (абзац 2 частини другої статті 122 КАС України)
Військова частина НОМЕР_1 просила стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в розмірі 78 440 гривень 72 копійок під час фактичного невиконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби. При цьому, судами попередніх інстанцій установлено, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 було накладено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12 лютого 2025 року № 101. Тобто підстави для звернення суб'єкта владних повноважень до суду з цим позовом виникли щонайменше з 12 лютого 2025 року. Проте з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 10 червня 2025 року (дата формування документа в системі Електронний суд), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №140/465/19, від 09 вересня 2020 року у справі №320/952/19, від 23 вересня 2020 року у справі №200/1923/19-а.
Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 в частині запровадження воєнного стану, суди попередніх інстанцій зазначили, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22, зауважила, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою без поважних причин, а тому позовна заява підлягала поверненню.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що відсуті підстави для поновлення пропущеного строку, оскільки наведені скаржником обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення з позовною заявою не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують порушення позивачем процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права звернення до суду, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд дійшов до висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви, передбачених статтею 169 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваних рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 420/18461/25 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк О. В. Кашпур В.М. Соколов