05 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/40/25
адміністративне провадження № К/990/51052/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №420/40/25, за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним проведення оцінювання якості роботи прокурора, визнання протиправним, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним проведене посадовими особами Одеської обласної прокуратури оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік на рівні оцінки «Задовільно»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури №204 від 25 листопада 2024 року в частині затвердження висновку щодо результатів проведення оцінювання якості роботи прокурора відділу, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 в частині підсумкової оцінки «Задовільно»;
- зобов'язати Одеську обласну прокуратуру, з урахуванням встановлених обставин судовим рішенням, провести оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік та затвердити висновок щодо результатів проведення оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, про що керівником Одеської обласної прокуратури видати відповідний наказ;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, заподіяну протиправним наказом керівника Одеської обласної прокуратури № 204 від 25 листопада 2024 року в частині затвердження висновку щодо результатів проведення оцінювання якості роботи прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 з підсумковою оцінкою «Задовільно», протиправним затвердженим звітом про оцінку якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, в частині проставлення підсумкової оцінки «Задовільно», протиправним обґрунтуванням прийнятого рішення про задовільну роботу прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії керівника Одеської обласної прокуратури в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік на рівні оцінки «Задовільно»;
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 204 від 25 листопада 2024 року в частині затвердження висновку щодо результатів проведення оцінювання якості роботи прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 в частині підсумкової оцінки «Задовільно»;
- зобов'язано Одеську обласну прокуратуру повторно розглянути матеріали оцінювання якості роботи прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік та прийняти наказ про затвердження висновку щодо результатів оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік, з урахуванням встановлених судовим рішенням обставин та висновків;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
18 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, обґрунтована тим, що судом нерозглянуто позовних вимог позивача, прийнятих до розгляду протокольною ухвалою від 21 лютого 2025 року, у зв'язку зі зміною предмету позову, а тому просив ухвалити додаткове рішення, яким розглянути такі позовні вимоги:
- визнати протиправним проведене посадовими особами Одеської обласної прокуратури оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік на рівні оцінки «Задовільно»;
- зобов'язати Одеську обласну прокуратуру, з урахуванням встановлених обставин судовим рішенням та з урахуванням висновків суду за результатом розгляду цієї позовної заяви провести оцінювання якості роботи прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік та затвердити звіт та висновок щодо результатів проведення оцінювання якості роботи прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за 2024 рік, про що керівником Одеської обласної прокуратури видати відповідний наказ;
- доповнити мотивувальну частину рішення Одеської обласної прокуратури від 10 липня 2025 року висновком щодо: оцінки досліджених судом доказів стосовно обґрунтованості/ необґрунтованості рапорту в.о. начальника відділу Рекеди Д.Ю. від 08 липня 2024 року та дотримання/ не дотримання посадовими особами Одеської обласної прокуратури вимог наказу керівника Одеської обласної прокуратури № 37 від 12 березня 2021 року під час проведення оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, у зв'язку з урахуванням під час його проведення рапорту в.о. начальника відділу Рекеди Д.Ю. від 08 липня 2024 року, в тому числі щодо наявності підстав, відповідно до вимог наказу керівника Одеської обласної прокуратури № 37 від 12 березня 2021 року для урахування/неврахування даного рапорту під час проведення повторного оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, залишеною без змін ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення повернуто позивачу без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року залишено без змін.
08 грудня 2025 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №420/40/25.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 22 грудня 2025 року до 02 січня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 05 грудня 2025 року №4827/0/6-25.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Радишевської О.Р. з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях:
- неврахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19, в якому зазначено, що частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- застосували пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 Тимчасового положення, частину другу статті 81 Закону України «Про прокуратуру», частину другу статті 2 КАС України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду у справах щодо оскарження висновку стосовно оцінювання результатів службової діяльності в частині негативної оцінки службової діяльності позивачів з підстав необґрунтованості, невмотивованості та невідповідальності проведеного оцінювання критеріями, передбаченим частиною другої статті 2 КАС України, а також з проставленої негативної оцінки в цілому, викладених у постановах від 11 вересня 2025 року у справі № 600/139/24-а, від 18 травня 2023 року у справі №360/5292/19, від 26 січня 2023 року у справі №140/318/21, від 30 вересня 2020 року у справі №560/1764/19, від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19, від 11 січня 2024 року у справі №300/141/20;
- неврахували висновки Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №2а-28/10/0870, від 03 квітня 2018 року у справі №804/1963/17, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 13 серпня 2025 року у справі №380/26019/23, відповідно до яких зміна кваліфікації підстави прийняття рішення, як акту індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень в судових процедурах є неприйнятною, з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, як способу реалізації владних управлінських функцій призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень;
- неврахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 листопада 2023 року у справі №640/31884/20. Скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність законодавчих вимог про обґрунтування наказу про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів, про відсутність у керівника прокуратури повноважень зміни наданої прокурору оцінки безпосереднім керівником суперечать пунктам 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини другої статті 2 КАС України, абзацу 2 частини другої, частині третій статті 17 Закону України «Про прокуратуру»;
- порушили норми процесуального права, а саме пункти 1, 2, 3 частини першої статті 320 КАС України та не врахували висновок Верховного суду, викладений у постанові від 17 березня 2023 року у справі №380/8798/21, в якому зазначено, що у частині першій статті 90 КАС України закріплений принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи;
- неврахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі №11-228сап21, від 10 червня 2021 року у справі №11-104сап щодо належної мотивації судового рішення та надання судом оцінки доказам,
- порушили норми процесуального права, а саме частини четвертої статті 90, частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 242, пунктів 1, 2, 3, 7 частини четвертої статті 246 КАС України, в частині ненадання судом належної мотивованої оцінки доказам позивача та його аргументам та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 серпня 2021 року у справі №805/1692/17а, від 19 травня 2020 року у справі №2а-8336/10/1370 щодо офіційного з'ясування всіх обставину справі,
- неврахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2020 року у справі №826/14930/18 щодо відсутності дискреції у повноваженнях державних органів. Коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень;
- неправильно застосовували пункти 1, 3 наказу керівника Одеської обласної прокуратур №37 від 12 березня 2021 року «Про додаткові заходи щодо організації належного оцінювання якості роботи та преміювання працівників Одеської обласної прокуратури», який вимагає враховувати лише обґрунтовані рапорти про неналежне виконання працівниками службових обов'язків при підготовці наказу про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів та забезпечувати об'єктивну оцінку роботи кожного конкретного прокурора та не застосували статтю 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів;
- неврахували висновки Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №640/12476/16-а, від 31 січня 2019 року у справі №825/2845/15-а, від 17 лютого 2020 року у справі №820/1961/18, мим порушили норми процесуального права, а саме -частини другої статті 9, частин четвертої, п'ятої статті 242 КАС України;
- порушили норми процесуального права, а саме - частини другу, третю, частину другу статті 6, статтю 7 КАС України в частині неврахування судової практики Європейського суду з прав людини та неврахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 щодо дотримання підходів відшкодування моральної шкоди завданої суб'єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу в частині оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року необхідно повернути особі, яка її подала.
Щодо оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Проте, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі оскаржуваних судових рішень та доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ.
Ураховуючи відсутність обґрунтування впливу наслідків розгляду цієї скарги на формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №420/40/25 необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №420/40/25.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович