05 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/30169/25
провадження № К/990/51232/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочана Володимира Олександровича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (про відмову у забезпеченні позову) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
08 грудня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. з 22 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 05 грудня 2025 року № 4827/0/6-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №965 від 31 серпня 2025 року в частині зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
01 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у прохальній частині якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення позивача, для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2025 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вичерпний і остаточний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, наведено у частині другій статті 328 КАС України. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема вищевикладеними нормами процесуального закону встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, залишена без змін апеляційним судом, до вищевказаного переліку не віднесена.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на оскарження таких судових рішень у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Такий висновок наведено в ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 120/310/23 предметом касаційного оскарження як і у справі, що розглядається виступали ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У цій же ухвалі колегія суддів звертала увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, відповідно до яких критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.
Таким чином, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові констатувала, що у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
При цьому зауважено, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції в частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 21 березня 2023 року у справі № 120/310/23 дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не може бути предметом касаційного оскарження.
Аналогічна позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 22 грудня 2025 року у справі № 120/15288/25.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочана Володимира Олександровича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (про відмову у забезпеченні позову) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 420/30169/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська