05 січня 2026 року
м. Київ
справа №240/15618/25
адміністративне провадження № К/990/52421/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №240/15618/25, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, січень 2016 року, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, грудень 2023 року, з 01 січня 2025 року по 10 квітня 2025 року, січень 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити належну індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мого грошового забезпечення (базовий місяць), - січень 2008 року, а у період з 01 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року, - березень 2018 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації, виплаченої за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації), відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити різницю між сумою індексації виплаченої за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні
2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації), відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та неневиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу), - січень 2008 року, та 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу), - січень 2008 року, та 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплаченої раніше суми.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав заяву, в якій просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з підстав відсутності коштів на сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжено цей строк на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав заяву, в якій повторно просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з підстав відсутності коштів для сплати судового збору.
В ухвалі від 13 листопада 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що повторне клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволенню не підлягає. Отже, встановивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, та апелянт не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини другої статті 298 та статті 169 КАС України, вирішив повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
15 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №240/15618/25.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. У подальшому ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року військовій частині НОМЕР_1 було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, водночас подав до суду повторне клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у визначені судом строки.
За результатом розгляду цього клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом розмірі та вжиття ним послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у цій справі.
Суд зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування для сплати судового збору не може впливати на дотримання строку для усунення недоліків апеляційної скарги та не є поважною підставою для його продовження.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду та зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, П'ятий апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №240/15618/25 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №240/15618/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович