05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14647/24 пров. № А/857/9946/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, прийняте суддею Морська Г.М., в м. Львові, у порядку письмового провадження, у справі № 380/14647/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Житомирської митниці про скасування рішення,
В липні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000111/1 від 12.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006628 від 12.04.2024; визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000022/1 від 26.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006702 від 26.04.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для поглибленого вивчення документів та, як наслідок, витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості; при поглибленому вивченні документів було встановлено, що задекларована митна вартість товару та така її складова як транспортні витрати на доставку товару до митного кордону України не підтверджені в установленому законом порядку. Зазначає, що було право витребувати додаткові документи та підстави, які наведені в Рішенні про коригування митної вартості товарів. Подані позивачем до митного оформлення товару документи містили розбіжності та митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Вказане було безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які не надані у повному обсязі. У випадку застосування резервного методу (2ґ) (ст.64 МК України) визначення митної вартості Правилами передбачено зазначення у рішенні лише докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Рішення товарів про коригування митної вартості Рішення про коригування митної вартості №UA101000/2024/000111/1 від 12.04.2024 та №UA101020/2024/000022/1 від 26.04.2024 були прийняті із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, а тому не потребують надання пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів у зв'язку із тим, що такі коригування митницею не здійснювались.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 20.10.2017 між ТОВ «Сейф Гласс Факторі» (Покупець) та Ting Mai Internationall Corporation (Shanghai) Co, LTD (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №20-10-17, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність (продати), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити (купити) Плівку полівінілбутиральну (Плівка ПВБ), загальна кількість, ціна, загальна вартість, умови поставки та інші властивості і характеристики якого зазначаються в рахунках-фактурах або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору і підлягають узгодженню Сторонами окремо по кожній партії Товару, що поставляється.
Інвойси або специфікації до цього Контракту на кожну партію Товару, що поставляється, повинні бути складені у письмовій формі та підписані уповноваженими на це особами (п.1.2 Контракту).
Поставка Товару здійснюється окремими партіями у кількості згідно з кожним рахунком-фактурою після здійснення відповідного авансового платежу згідно з рахунком-проформою. Товар повинен бути готовий до відвантаження не пізніше, ніж з 10 робочих днів після отримання 30% авансового платежу (п.3.1 Контракту).
Відповідно до п.4.1, 4.2 Контракту Покупець здійснює 30% авансового платежу та 70% залишку від загальної вартості проформи-інвойсу.
Продавець інформує Покупця електронною поштою про готовність Товару до завантаження або заздалегідь, коли стане відома точна дата готовності Товару до завантаження.
1) На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 20.10.2017 №20-10-17 Покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 12.10.2023 №ТМ-SG20.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 12.04.2024 подав до Житомирської митниці електронну митну декларацію №23UA101020013486U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA101020013486U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - сертифікат відповідності від 29.07.2016 №ВКС-160810255; - сертифікат якості від 12.10.2023 №б/н; - рахунок-фактура від 12.10.2023 №ТМ-SG020; - домашня транспортна накладна від 22.12.2023 №273806981; - коносамент від 22.12.2023 №ВW23120194; - накладна УМВС від 09.03.2024 №06733; - автотранспортна накладна від 08.04.2024 №00002005; - супровідний документ від 23.02.2024 №24PL322080NS6HJ8PO; сертифікат про проходження товару від 04.01.2024 №С243013056090001; - банківський платіжний документ про оплату товару від 01.12.2023 №1021JBKLNC; - банківський платіжний документ про оплату товару від 23.10.2023 №984JBKLNА; - прейскурант від 02.01.2023 б/н; - висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією від 10.04.2024 №3-2/154; - калькуляція від 12.10.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.10.2017 №20-10-17; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 10.01.2022 №4; - копію митної декларації країни відправлення від 13.12.2023 №422720230001152511.
12.04.2024 Житомирською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА101000/2024/000111/1, в графі 33 якого було вказано:
«…Документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відповідно до п.1.1 Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити плівку, загальна кількість, ціна, загальна вартість, умови поставки якої вказуються у інвойсах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту та погоджуються сторонами окремо на кожну партію товару. Пунктом 1.2 Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 передбачено, що інвойси або специфікації до контракту на кожну партію товару повинні бути виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими на то особами. Вищевказані умови зовнішньоекономічного контракту свідчать про те, що документ (інвойс або специфікація), в якому визначені найменування, перелік, кількість, ціна і загальна вартість товару повинні бути погоджений обома сторонами. До митної декларації долучено інвойс №TM-SG020 від 12.10.2023, який не містить підпису уповноваженої особи покупця або інших відміток, які б свідчили про те, що даний документ є узгоджений сторонами. Відповідно до п.4.1 контракту №20-10-17 від 20.10.2017 покупець здійснює передоплату за товар у розмірі 30% та 70% - післяоплату від загальної суми проформи-інвойсу. Проформа інвойс до митної декларації не долучена. Для підтвердження фактично сплаченої ціни за товар до митної декларації долучені платіжні доручення від 23.10.2023 на суму 22334,40 доларів США та від 01.12.2023 на суму 14889,60 доларів США. Дані документи, всупереч умов контракту, свідчать про оплату не проформи-інвойсу, а інвойсу. Крім того, платіж, здійснений першим 23.10.2023 на суму 22334,40 доларів США не є 30% передоплатою вартості товару, та перевищує відсоткове значення узгодженої сторонами оплати та суперечать умовам контракту. Таким чином, вищевказані обставини та розбіжності можуть свідчити про те, що надані платіжні документи не стосуються оплати за оцінюваний товар та не можуть підтвердити ціну, що була фактично сплачена за нього. Прайс-лист містить інформацію про товари, які за описом відрізняються від опису товарів, наведеного у інвойсі, проформі-інвойсі та 31 графі митної декларації.
До митної декларації долучені калькуляції вартості товару ПВБ (переробленого) за ціною 1,24 доларів США та 1,32 доларів США, які не могли бути використані як належні та допустимі докази ціни, що підлягає сплаті за товар оскільки: 1)складена не виробником товару, а продавцем, який не може володіти точними відомостями про собівартість виготовлення товару, у зв'язку із тим, що не займається його виробництвом; 2) не містить відомостей про витрати пов'язані із навантаженням/розвантаженням товару, які обумовлені логістичним шляхом слідування товару та повинні включатися (витрати на навантаження) в ціну товару згідно із умовами п. 2.4 Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 з урахуванням змін, внесених до нього Доповненням від 10.01.2022; 3) в калькуляціях не зазначена одиниця виміру товару, за якою обрахована його ціна; 4) калькуляції стосуються вартості відновленого товару, однак такі відомості про товар не зазначені у графі 31 митної декларації та не відображені у листі ДП «Держзовнішінформ» від 10.04.2024 №3-2/154. 5) до митного оформлення пред'явлено товар у асортиментному переліку, що складає 37 позицій; з наведених у калькуляції відомостей неможливо встановити вартість якого саме товару (позиці) обрахована. Додатково наданий переклад копії митної декларації країни відправлення №422720230001152511 від 13.12.2023 не містить відомостей про місце поставки товару, яке сторони узгодили на умовах СРТ. В документі зазначено, що торговельною країною у даній зовнішньоекономічній операції є Польща. Вона також є країною доставки та кінцевою Країною. Виявлені відомості свідчать про те, що товар відправлено і задекларовано відправником з митної території Китаю за ціною, що включає витрати по доставці товару тільки до Польщі. За таких умов покупець поніс витрати по навантаженню товару в порту призначення на автомобільний транспорт та витрати на транспортування товару автомобільним транспортом по території Польщі до залізничної станції Хробушів, витрати по транспортування товару залізницею до митного кордону України. Такі витрати, згідно із вимогами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовими митної вартості товару і повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена за товар. Слід зазначити, що копія митної декларації країни відправлення №422720230001152511 від 13.12.2023 містить відомості про експорт товару без бренду (торговельної марки), тоді як оцінюваний товар задекларований під торговельною маркою Interlayer..».
2) На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 20.10.2017 №20-10-17 Покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 11.01.2024 №ТМ-SG21.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 26.04.2024 подав до Житомирської митниці електронну митну декларацію №23UA101020015659U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA101020015659U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - сертифікат відповідності від 29.07.2016 №ВКС-160810255; - пакувальний лист від 11.01.2024 №б/н; - рахунок-проформа від 15.12.2023 №ТМ-SG021; - рахунок-фактура від 11.01.2024 №ТМ-SG021; - домашня транспортна накладна від 23.01.2024 №278106261; - коносамент від 23.01.2024 №CAL240101904; - автотранспортна накладна від 19.04.2024 №Р012610/1; - супровідний документ від 19.04.2024 №24PL322010NS6LT1BO; сертифікат про проходження товару від 01.02.2024 №С243013056090005; - прейскурант від 15.12.2023 б/н; - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.10.2017 №20-10-17; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 10.01.2022 №4; - копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2023 №422720240000075032.
26.04.2024 Житомирською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА101020/2024/000022/1, в графі 33 якого було вказано:
«…Документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відповідно до п.1.1 Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити плівку, загальна кількість, ціна, загальна вартість, умови поставки якої вказуються у інвойсах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту та погоджуються сторонами окремо на кожну партію товару. Пунктом 1.2 Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 передбачено, що інвойси або специфікації до контракту на кожну партію товару повинні бути виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими на то особами. Вищевказані умови зовнішньоекономічного контракту свідчать про те, що документ (інвойс або специфікація), в якому визначені найменування, перелік, кількість, ціна і загальна вартість товару повинні бути погоджений обома сторонами. До митної декларації долучено інвойс №TM-SG021 від 11.01.2024, який не містить підпису уповноваженої особи покупця або інших відміток, які б свідчили про те, що даний документ є узгоджений сторонами.
Додатково наданий експертний висновок ДП ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ від 10.04.2024 №3-2/154 стосується іншої партії товару…».
Позивач не погодившись з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України).
Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч.3 ст.246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Так, відповідно до п.4.1. Контракту №20-10-17 від 20.10.2017 покупець здійснює 30% авансового платежу та 70% залишку від загальної вартості проформи-інвойсу.
На підтвердження оплати за інвойсом від 12.10.2023 №ТМ-SG020 позивач надав платіжну інструкцію від 23.10.2023 на суму 22334,40 USD, у призначенні платежу зазначено «Переказ за плівку ПВБ відповідно до Контракту №20-1-0-17 від 20.10.2017, комерційний інвойс №ТМ-SG020 від 12.10.2023».
У поданій позивачем митній декларації №24UA101020013486U1 позивачем визначено митну вартість товару 37224,00 USD, що повністю відповідає ціні товару за комерційним інвойсом від 12.10.2023 №ТМ-SG020, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Так, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена у поданій позивачем митній декларації №24UA101020013486U1 митна вартість товару 37224,00 USD, повністю відповідає ціні товару за комерційним інвойсом від 12.10.2023 №ТМ-SG020.
Так, продавцем 12.10.2023 виставлено комерційний інвойс №TM-SG020 у якому зазначена кількість, найменування товару, ціна та загальна вартість товару, що постачається. Тобто, здійснюючи оплату за Товар, покупець фактично погодив загальну кількість, вартість та ціни на товар що постачається за вказаним інвойсом, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Колегія суддів також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що долучений до митної декларації інвойс №TM-SG020 від 12.10.2023, не є узгоджений сторонами, та вважає, що у цьому випадку позивачем надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. Водночас, відсутність підпису уповноваженої особи покупця в інвойсі не впливає на ціну товару, яка фактично сплачена, що підтверджується платіжною інструкцією.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно листа Державної митної служби від 01.03.2011 року № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз'яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. Водночас Житомирська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, такі не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість (постанова Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18).
Щодо не включення позивачем до митної вартості товару витрат на транспортування, колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до п.3.3 Контракт №20-10-17 умовами поставки є CIF Одеса відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.
Додатком №4 до Контракту №20-10-17 встановлено, що умови поставки указуються в комерційному інвойсі.
Згідно із п.п.2.4, 2.5 Контракту №20-10-17 вартість навантаження Товару включається до ціни Товару. Пакувальні та обгорткові матеріали є одноразовими, витратними і їх вартість включена в ціну Товару.
З комерційного інвойсу від 12.10.2023 №ТМ-SG020 вбачається, що поставка Товару відбувалась на умовах СРТ Бердичів, Україна.
Згідно з «ІНКОТЕРМС 2010» термін - (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно із узгодженими сторонами умовами, обов'язки продавця (постачальника) вважаються виконаними після надання товару Покупцю у місці призначення «Бердичів, Україна».
Як вбачається зі змісту граф 33 рішень про коригування митної вартості № UA101020/2024/000022/1 NF № UA101000/2024/000111/1, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 15.12.2023 №23UA204150000611U8, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару, різні розміри. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки FOB. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки CPT.
Колегія суддів вважає, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржуваних рішень
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Колегія суддів зазначає, що статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.
Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв'язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов'язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дата та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).
Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.
Окрім того, що митний орган обмежився лише прирівненням ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент якість та умови поставок).
Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вищою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта, і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.05.2022, справа № 240/6019/18.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган не довів, що поданий позивачем пакет документів для митного оформлення ввезених товарів є неповним та містить розбіжності, які впливали на числові показники митної вартості товару, водночас визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №380/14647/24, без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська