головуючий суддя у першій інстанції: Нор У.М.
05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/6294/25 пров. № А/857/42437/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 460/6294/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
04.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову про повернення помилково сплачених грошових коштів пенсійного збору;
- зобов'язати сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 24098,60 гривень та перерахувати за наступними реквізитами на рахунок 26205867781111, p/p № НОМЕР_1 АТ Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», картковий рахунок НОМЕР_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
03.01.2024р. ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом Фесюк Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №50, за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно витягом з Державного реєстру речових від 03.01.2024р. №360764347 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на закінчений будівництвом об'єкт квартиру загальною площею 57,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході нотаріального посвідчення договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме 24098,60 грн., що підтверджується квитанцією від 03.01.2024р.
11.01.2024р. вважаючи, що вказаний збір не підлягав сплаті, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та долучив довідку банку про банківські реквізити, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі-продажу, копію квитанції про сплату збору.
Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області 25.01.2024р. повідомив ОСОБА_1 , що зважаючи на невідповідність/відсутність документів, що вимагаються Порядком №1740, відсутні підстави вважати помилковим, тобто таким, що не відповідає суті платежу, зарахований/сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, та повертати кошти.
07.02.2024р. позивач повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. До заяви долучив: довідку банку про банківські реквізити, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі-продажу, копію квитанції про сплату збору, довідку про перебування на квартирній черзі.
22.02.2024р. за результатами розгляду вказаної заяви пенсійний орган листом відмовив ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору, оскільки у складі документів відсутні документи, визначені п.п. «в» п.152 Порядку №1740, а саме заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), оформлена у відповідності до п.п.8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. №3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010р. №1318/18613; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 1992 року виданий центром надання адміністративних послуг, (документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). У складі поданих документів відсутні копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серії (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб).
24.05.2025р. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/2564/24 визнано протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області у поверненні ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, викладеної в листі від 22.02.2024р. №1700-0604-8/10906.
При цьому, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024р. та доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду по суті відповідно до вимог чинного законодавства.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
07.02.2024р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів до бюджету в сумі 24098,60 грн. та долучив рішення суду від 24.05.2024р., яке набрало законної сили 25.11.2024р.
Проте, пенсійний орган 25.10.2024р. повторно відмовив позивачу в поверненні помилково сплачених коштів у зв'язку з тим, що довідка №40 від 05.02.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
В п.8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п.9 ст.1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р. (далі - Порядок №1740).
В п.15-1 Порядку №1740 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно Податковим кодексом України.
26.09.2020р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020р. №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова №866).
Відповідно до п.15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
п.15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступне:
"Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у п.15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у п.п."в" і "г" п.15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
З наведених вище положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР та Порядку №1740 видно, що з 19.08.1999р. фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток із цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020р. включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
З 22.09.2020р. визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях п.15-2 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, конкретизовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Таким чином, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до п.15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Із змісту Порядку №1740 видно, що з 26.09.2020р. особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Із витягу з Державного реєстру речових прав №360764347 від 03.01.2024р. видно, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,
Під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу зазначеної квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме: 24098,60 грн.
Поряд з цим, згідно довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне від 05.02.2024р. №40 ОСОБА_1 за час проходження служби в Збройних Силах України з 21 липня 1998 року по теперішній час житловою площею за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. Під час проходження служби у Рівненському гарнізоні перебував на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов: загальна черга - з 27.06.2018р., першочергова черга, як учасник бойових дій - з 27.06.2018р.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне від 07.02.2025р. №55 в якій зазначено, що в довідці №40 від 05.02.2024р. змінене прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне від 07.02.2025р. №56, яка видана підполковнику ОСОБА_1 за наявних документів облікової житлової справи за час служби в Збройних Силах України з 21 липня 1998 року по теперішній час житловою площею за рахунок Міністерства оборони України позивач не забезпечувався. Перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 . загальна черга - з 27.06.2018р. - 20.01.2125р., першочергова черга, як учасник бойових дій - 27.06.2018р. - 20.01.2025р.
Вказана довідка долучена позивачем до заяви про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зміст заяви свідчить, що ОСОБА_1 просить повернути помилково сплачений збір на підставі п. “г» п.15-2 Порядку № 1740, тобто як такий, що сплачений особою, яка перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Поряд з цим, як свідчить зміст відповіді, наданої за результатами розгляду заяви позивача, Головне управління ПФУ в Рівненській області вирішував питання достатності і відповідності наданих позивачем документів для повернення сплаченого збору на підставі п. “в» п.15-2 Порядку № 1740.
Однак, пенсійний орган зазначив в своєму рішення що довідка №40 видана не заявнику.
Отже, підтвердженням придбання житла вперше, згідно п.п.«б» п.15-2 Порядку № 1740 є заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, вона вправі скористатися вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені п.п. "в" п.15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови - відповідно оскаржити таке рішення до суду.
Вказаного висновку щодо правозастосування норм права при вирішенні аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2021р. у справі № 280/9714/20.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в поданій територіальному органу Пенсійного фонду заяві позивач вказав, що придбав житло вперше; ніколи раніше не набував житло у власність та не використовував житлових чеків.
На підставі вищевикладеного обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач надав відповідачу належні докази на підтвердження придбання нерухомого майна вперше.
При цьому, будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про придбання квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність права на звільнення від сплати збору, апелянт не надав суду.
Отже, позивач подав до пенсійного органу заяву із повним пакетом документів згідно п.п.«в» п.15-2 Порядку №1740 для прийняття позитивного рішення щодо формування подання про повернення сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787 (далі - Порядок №787).
В п.5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства (п.10 Порядку № 787).
Відповідно до пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015р., Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області покладено обов'язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач дійсно вперше придбав житло та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає поверненню.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до Порядку № 787 подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 460/6294/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель