01 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1040/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року (головуючий суддя Стрельнікова Н.В.)
в адміністративній справі №280/1040/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька нафтогазова компанія» до відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-
Позивач, ТОВ «Запорізька нафтогазова компанія», звернувся 13.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
-скасувати постанову ПШ№ 091835 від 04.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позову вказано, що під час проведення розгляду справи 04.02.2025 директором ТОВ «ЗНК» представникам відповідача було надано копію посвідчення ДОПНВ про проходження курсів водієм ОСОБА_1 з перевезення небезпечних вантажів від 17.12.2024. Відповідач не має повноважень зупиняти транспортний засіб, який перевозить небезпечні вантажі на дорозі з метою перевірки документів, оскільки контроль безпосереднього перевезення небезпечних вантажів входить до компетенції Національної поліції. Відповідно до ст. 132-1 КУпАП, відповідальність за відсутність у водія свідоцтва про підготовку для перевезення небезпечних вантажів несе саме водій, а не юридична особа - перевізник. Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність юридичних осіб лише за порушення, допущені перевізником в організації перевезень, а не за особисті порушення водія. Відсутність дійсного свідоцтва у водія може бути підставою для його персональної відповідальності, але не для накладення штрафу на юридичну особу перевізника, якщо вона забезпечила умови для отримання необхідних документів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ПШ № 091835 від 04.02.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька нафтогазова компанія» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091835 до позивача у сумі 17000грн в порушення вимог Порядку №1567 винесена відповідачем 04.12.2024 без належного повідомлення позивача та без його участі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого вказує, що на момент проведення перевірки було встановлена відсутність свідоцтва про підготовку водія до перевезення небезпечного вантажу. У зв'язку з виявленим вищезазначеним порушенням, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 090280 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.12.2024, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», який відповідно до пункту 21 Порядку № 1567. Водій зі змістом акту № АР 090280 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.12.2024 був ознайомлений та підписав його вказавши, що він згоден з порушенням, свідоцтво у начальства, із-за того що він в рейсі та не встиг забрати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області складено акт АР № 090280, згідно якого під час перевірки 23.12.2024 07-32 год на автодорозі М-14 21+439 км транспортного засобу «ДАФ» НОМЕР_1 виявлені порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме термін дії свідоцтва про підготовку водія ДОПНВ у водія ОСОБА_1 закінчився 16.03.2023.
04.02.2025 відносно ТОВ «ЗАПОРІЗЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» складено постанову ПШ№ 091835 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. в зв'язку з порушенням вимог ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивачем до суду надана копія свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія ОСОБА_1 до перевезення небезпечних вантажів, яке дійсне до 17.12.2029.
Позивач вважає протиправною постанову ПШ№ 091835 від 04.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, норми Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 54 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт,
У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Згідно пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. (пункт 12 Порядку №1567)
Пунктом 13 Порядку №1567 визначено що, графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Матеріалами справи підтверджується, що рейдова перевірка здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000052 від 19.12.2024 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області у період з 23.12.2024 по 29.12.2024, затвердженого страшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області.
Згідно пункту 15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. (пункт 22 Порядку №1567)
Державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 23.12.2024 07-32 год на автодорозі М-14 21+439 км перевірено транспортний засіб «ДАФ» НОМЕР_1 , що належить автомобільному перевізнику ТОВ «ЗАПОРІЗЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» .
Під час перевірки встановлено, що перевозиться небезпечний вантаж , а саме згідно ТТН газ скраплений, який відповідно до Переліку небезпечних вантажів ДОПНВ зазначений під маркуванням "UN 1965, клас 2.1, III", є небезпечним вантажем.
Водій надав свідоцтво реєстрації транспортного засобів, посвідчення водія, свідоцтво про підготовку водія ДОПНВ, товарно-транспортну накладну.
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР № 090280 від 23.12.2024, в якому вказано, що у наданого водієм посвідчення підготовки водія ДОПНВ закінчився термін дії 16.03.2023, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, водій надав пояснення «що свідоцтво наявне у начальства і за того що він у рейсі та не встиг забрати.»
04.02.2025 відносно ТОВ «ЗАПОРІЗЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» складено постанову ПШ№ 091835 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. в зв'язку з порушенням вимог ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до положень глави 8.2 Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) термін дії свідоцтва про підготовку водія становить 5 років з дати складання водієм іспиту на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення небезпечних вантажів.
Усі свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія, видані компетентним органом однієї з Договірних сторін, визнаються протягом терміну їх дії компетентними органами інших Договірних сторін.
Таким чином, свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія діє на територіях усіх країн-учасниць ДОПНВ.
Термін дії свідоцтва ДОПНВ продовжується, якщо водій пройшов курс перепідготовки та склав іспит на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення небезпечних вантажів, протягом дванадцяти місяців до закінчення терміну дії свідоцтва.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять копію свідоцтва серії АА 132567 - 2 кв. 2024 року про підготовку водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яке дійсне до 17.12.2029.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статі 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
У статті 48 Закону №2344-ІІІ зазначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно абзацу третього частини третьої вказаної статті у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Перевезення небезпечних вантажів регулюється наступними нормативними актами Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 06.04.2000 №1644-III, Законом України "Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 02.03.2000 №1511-III, "Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 №656, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11.09.2018 за №1041/32493 із змінами (Правила №656).
Відповідно до пунктів 1-4 Правил №656 ці Правила визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України та розроблено з урахуванням вимог: Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24.09.2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів; додатків А, В до Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від 30 вересня 1957 року (ДОПНВ).
Вимоги цих Правил обов'язкові для суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Дорожнє перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюється з урахуванням вимог додатків А, В до ДОПНВ та цих Правил.
Згідно положень абзаців шостого-сьомого підпункту 3 пункту 9 Розділу І Правил №656 при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи:
свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою);
свідоцтво ДОПНВ про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (далі - свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія), передбачене розділом 8.2.1 додатка B до ДОПНВ.
До повноважень Міністерства внутрішніх справ України, зокрема відноситься оформлення, видача та продовження свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів відповідно до глав 9.2-9.8 та підрозділу 9.1.2.1 додатка В до ДОПНВ з врахуванням положень підрозділу 9.1.3.1 додатка В до ДОПНВ. (абзац одинадцятий пункту 1 Розділу ІІ Правил №656).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»:
Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний в тому числі і:
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України;
Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.
Водночас, згідно частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до положень глави 8.2 Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) термін дії свідоцтва про підготовку водія становить 5 років з дати складання водієм іспиту на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення небезпечних вантажів.
Усі свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія, видані компетентним органом однієї з Договірних сторін, визнаються протягом терміну їх дії компетентними органами інших Договірних сторін.
Таким чином, свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія діє на територіях усіх країн-учасниць ДОПНВ.
Термін дії свідоцтва ДОПНВ продовжується, якщо водій пройшов курс перепідготовки та склав іспит на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення небезпечних вантажів, протягом дванадцяти місяців до закінчення терміну дії свідоцтва.
Таким чином дослідженими документами в ході розгляду справи судом встановлено наявність у ОСОБА_1 свідоцтва про підготовку водія ДОПНВ яке дійсне до 17.12.2029 серії АА 132567 виданого 2 кв. 2024 року .
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем не наданого до суду жодних доказів щодо того на коли було призначено розгляд акту АР № 090280 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.12.2024 та доказів належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника (розписка чи рекомендований листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідач зазначає, що на момент проведення перевірки було встановлена відсутність свідоцтва про підготовку водія до перевезення небезпечного вантажу.
Однак вказані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.
Відповідач також зазначає, що водій зі змістом акту № АР 090280 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.12.2024 був ознайомлений та підписав акт вказавши, що він згоден з порушенням, свідоцтво у начальства, із-за того що він в рейсі та не встиг забрати.
Аналіз матеріалів справи дають підстави для висновку, що відповідач при прийнятті постанови №ПШ 091835 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091835 до позивача у сумі 17000 грн в порушення вимог Порядку №1567 винесена відповідачем 04.12.2024 без належного повідомлення позивача та без його участі.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи апелянта.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 01.12.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова