м. Вінниця
05 січня 2026 р. Справа № 120/14057/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді анулювання кредитної заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, результати якої зафіксовані у акті №16316/02-32-24-05/ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 отримала поштовою кореспонденцією від відповідача зазначений акт перевірки та податкові повідомлення рішення від 01.05.2024 за №0158792405 та №0158802405, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у мусі 121765,64 грн. та військового збору в розмірі 10147,14 грн, застосовані штрафні санкції.
Позивач уважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернулася до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позову. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що ТОВ «ОТП Факторинг України» належним чином, повідомив про обов'язок включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Отже, боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Представник відповідача також подав до суду додаткові пояснення в яких проти заявленого позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 09 вересня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторінг Україна» та позивачем було укладено кредитний договір №MILB00/151/2008 про надання споживчого кредиту, згідно якого банк зобов?язався надати позивачу, а позивач зобов?язався прийняти, кредит в сумі 106454 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених даним договором.
03 липня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторінг Україна» та позивачем було укладено угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №MILB00/151/2008 за виконання умов якої, відбудеться анулювання (прощення) боргу позивача.
За умовами належного виконання позичальником умов Кредитного договору (п. 2.1 договору прощення), позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов?язання перед банком в повному обсязі і банк, керуючись ст.605 К України здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 128079 доларів США 70 центів, що еквівалентно 1019515.12 грн., та складається з:
- суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 106304 доларів США 24 центів, що в еквіваленті складає 846181.75грн.,
- процентів в розмірі 21755 доларів США 55 центи, що в еквіваленті складає 173333.73 грн.
З урахуванням часткового погашення боргу на суму 405000 грн., (п. 2.2.3 договору прощення) досягнуто домовленість про списання заборгованості в розмірі 676474.80, що складається: 614515.12 грн.- заборгованість по тілу кредиту та 61960.68 грн.- заборгованість по пені.
Договором прощення визначено, а саме у п. 3.4 договору, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов'яний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та в розмірах, встановлених чинним законодавсвом.
ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді анулювання кредитної заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, результати якої зафіксовані у акті №16316/02-32-24-05/2834304261.
На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.05.2024:
- №0158792405 про сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 121765,64 грн, штрафні санкції - 30441,41 грн;
- №0158802405 про сплату грошового зобов'язання за платежем військовий бір в сумі 10147,14 грн. та штрафні санкції - 2536,79 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Насамперед, суд зазначає, що із урахуванням предмету та підстав даного позову, позивач не наводить жодних доводів про неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, тож стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки та які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Так, згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у п. п. 14.1.54, 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Так, відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічна правова позиція викладена у численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в постановах від 07 жовтня 2021 року по справі № 540/1875/19, від 30 травня 2022 року по справі № 804/7880/16, від 22 червня 2022 року по справі № 826/9493/17, від 16 вересня 2022 року по справі № 826/15158/16.
Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України також отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.
У вказаній постанові Судова палата дійшла висновків, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Із системного аналізу правових норм Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у згаданій вище постанові дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Вирішуючи питання щодо обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), згідно якої ТОВ «ОТП Факторінг Україна» у 2018 році нараховано фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 дохід у сумі 676474,80 грн з ознакою « 126» додаткове благо.
Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за ознакою доходу « 126» передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).
Матеріалами справи підтверджено, та як слідує зі змісту листа ТОВ «ОТП Факторинг України» від 28.10.2022 №25508/6 на запит ГУ ДПС у Вінницькій області № 20186/6/02-32-24-07-10 від 23.09.2022, на підставі Договору купівлі продажу кредитного портфелю АТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним Договором укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1
ТОВ «ОТП Факторинг України» відповідно до положень ст. 605 Цивільного кодексу України укладено із позивачкою Угоду про врегулювання боргу №б/н від 03.07.2018 до Кредитного договору №ML-BOO/151/2008 від 09.09.2008 згідно з умовами якої здійснювалося прощення боргу.
Умовами п. 2.2.3 Додаткової угоди, Сторони домовились скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цієї Угоди.
Крім того, положеннями п. 3.4. Угоди визначено, що підписанням цієї Угоди підтверджує, що ТОВ «ОТП Факторинг України» (Кредитор) повідомив його про необхідність відображення суми прощеної суми боргу у річній податковій декларації.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відображено вищевказаний дохід у звітності формою 1-ДФ за 2018 рік з ознакою доходу 126. Таким чином ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконано вимоги п.п «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в повному обсязі.
Встановлені судом обставини, беззаперечно вказують, що фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 прощено (анульовано) виключно основну суму боргу на загальну суму 614515,12 грн у 2018 році.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачці ТОВ «ОТП Факторинг України» також було прощено пеню в розмірі 61960,68 грн., яку податковий органом включено до додаткового блага та, відповідно, включено до бази оподаткування ПДФО та військовим збором.
З аналізу зазначених вище норм податкового законодавства України, суд наголошує, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 11152,92 грн. та 6537,27 грн. штрафних санкцій, з огляду на податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 №0158792405 є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині.
Як наслідок, визначення позивачу у податковому повідомленні-рішенні від 01.05.2024 №0158802405 суми грошового зобов'язання за платежем з військового збору на загальну суму 929,41 грн. та 232,36 грн. штрафних санкцій також відбулося без врахування тієї обставини, що позивач прощено суму пені в розмірі 61960,68 грн, яка не рахується як додаткове благо.
Суд також вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат проведено відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.05.2024 №0158792405 в частині нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 11152,92 грн. та 6537,27 грн. штрафних санкцій.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.05.2024 №0158802405 в частині суми грошового зобов'язання за платежем з військового збору на загальну суму 929,41 грн. та 232,36 грн. штрафних санкцій.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 164,89 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Комар Павло Анатолійович