м. Вінниця
05 січня 2026 р. Справа № 120/3778/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське коалінове товариство" до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" з адміністративним позовом до Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0205970703 від 08.12.2023.
Представник відповідача направив відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.
Ухвалою суду у задоволенні заяви позивача про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін відмовлено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.
У період з 06.10.2023 до 19.10.2023 головним державним інспектором Козятинського відділу перевірок управління податкового аудиту Головного управління Державної податкової служби України було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022, від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.10.2023 №18051/02-32-07-03/33697003 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022, від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.
Висновками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2022 року та достовірності нарахування сум, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Не погодившись з висновками, фактами та даними, викладеними в акті, позивач подав до Головного управління ДПС України заперечення щодо акту, в яких зазначив, що висновки та твердження податкового інспектора є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.
Головне управління ДПС у Вінницькій області розглянувши заперечення позивача щодо акту, залишило без змін висновки акту, а заперечення позивача без задоволення.
Відповідач на підставі акта перевірки від 26.10.2023 №18051/02-32-07-03/33697003 виніс податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 08.12.2023 №0205940703 (форма В1) про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2022 на суму 1056283 грн.; від 08.12.2023 №0205980703 (форма В4) про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2022 в сумі 21364 грн.; від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 269003 за грудень 2022.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.
За результати розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги скасувало податкові повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205940703 (форма В1) про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2022 на суму 1056283 грн. та від 08.12.2023 №0205970703 (форма В4) про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2022 в сумі 21364 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 269003 грн. за грудень 2022 залишено без змін.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 269003 грн. безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону і порушує права позивача. У зв'язку із цим позивачем подану позовну заяву до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно із підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Згідно з положень ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно із пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Суд зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Разом із тим, пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" 20.01.2020 укладено Договір генерального підряду №1-АКВ.
Згідно даного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" виконано для Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з будівництва об'єкту "Нове будівництво виробничого комплексу по збагаченню каоліну (лінія 3) ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" по вул. Заводськійв смт. Глухівці Козятинського району Вінницької області.
Пунктом 13.1 Договору генерального підряду №1-АКВ передбачено, що здача-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється згідно чинного законодавства України.
Розділ 5 Договору генерального підряду №1-АКВ визначає порядок взаєморозрахунків.
Далі, пунктом 5.3 даного Договору визначено, що остаточна оплата виконаних Підрядником (ТОВ "Будівельна компанія Реддіто") робіт здійснюється Замовником (ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство") по факту повного виконання кожного Розрахункового етапу робіт на підставі узгоджених Сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (на підставі ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва") та рахунку Підрядника, що виставляється протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання Сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт. Оплата таким чином узгоджених робіт здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання Замовником рахунку Підрядника. При цьому, 20% під повної вартості кожного Розрахункового етапу робіт утримується Замовником в якості Гарантійного фонду.
В подальшому, Головним управлінням Державної податкової служби України у Вінницькій області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Під час здійснення податковим органом перевірки, позивачем було надано акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто", згідно Договору генерального підряду №1-АКВ від 20.01.2020.
Зокрема, позивачем було надано наступні акти:
акт №61 на загальну суму 72 000,37 грн., у тому числі ПДВ 12 000,00 грн;
акт №66 на загальну суму 83 679,66 грн., у тому числі ПДВ 13 946,61 грн;
акт №82 на загальну суму 12 897,37 грн., у тому числі ПДВ 2 149,56 грн;
акт №83 на загальну суму 152 414, 89 грн., у тому числі ПДВ 25 402,39 грн;
акт №81 на загальну суму 167 617,12 грн., у тому числі ПДВ 27 936,19 грн;
акт №80 на загальну суму 117 612,00 грн., у тому числі ПДВ 19 602,00 грн;
акт №84 на загальну суму 82 818,00 грн., у тому числі ПДВ 13 803,00 грн;
акт №67 на загальну суму 597 685,99 грн., у тому числі ПДВ 99 614,33 грн;
акт №68 на загальну суму 118 774,30 грн., у тому числі ПДВ 19 795,72 грн;
акт №64 на загальну суму 261 360 грн., у тому числі ПДВ 43 560,00 грн.
Як стверджує позивач, ним було здійснено оплату робіт, які вказані у зазначених актах, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які надано до позову.
Втім, за результатами перевірки, податковим контролюючим складено акт від 26.10.2023 №18051/02-32-07-03/33697003, відповідно до якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" скориставшись правом на подання заперечень стосовно Акту від 26.10.2023 Головного управління ДПС у Вінницькій області, оскаржило такий.
Головне управління ДПС у Вінницькій області проаналізувавши всі обставини, викладені в Акті та беручи до уваги заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", висновки, наведені в Акті від 26.10.2023 залишило без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 26.10.2023 прийняло податкові повідомлення рішення:
від 08.12.2023 №0205940703 (форма В1) про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2022 на суму 1056283 грн;
від 08.12.2023 №0205980703 (форма В4) про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2022 в сумі 21364 грн;
від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 269003 грн за грудень 2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" не погодилось із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх до Державної податкової служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги, Державна податкова служба України скасувала податкові повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205940703 (форма В1) про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2022 на суму 1056283 грн та від 08.12.2023 №0205980703 (форма В4) про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкової кредиту наступного звітного періоду за грудень 2022 в сумі 21364 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 269003 грн за грудень 2022 залишено без змін.
Так, вважаючи податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, позивач звернувся за захистом прав до суду.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2023 №0205970703 (форма В3) винесено на підставі того, що відповідно до наданих платіжних доручень, перевірці неможливо визначити фактичне призначення такої оплати, як оплату виконаних робіт, зазначених у актах, на підставі яких складено та зареєстровано податкові накладні, суми ПДВ з яких зазначено підприємством у Додатку 3. "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" Декларації з ПДВ за грудень 2022 та заявлено до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у банку, або як погашення наявної кредиторської заборгованості.
Так, Головним управління ДПС у Вінницькій області зазначено, що внаслідок включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, фактична сплата якого не підтверджена документально, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" порушило вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень на суму 269003 грн.
Судом встановлено, що на підставі Договору генерального підряду №1-АКВ від 20.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" здійснило оплату робіт, які вказані у актах, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які надано до позову.
Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість поставленого товару зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару. Сторони погодили, що на момент укладання цього Договору визначається орієнтовний та попередній перелік Товару, ціна, кількість та асортимент якого визначається у Специфікаціях (додатках до цього Договору). Поставка Товару здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Поставка Товару за умовами Договору здійснюється на умовах самовивозу та на умовах доставки.
Відповідно, матеріали справи містять підтверджуючі документи, котрі свідчать про факт сплати суми за вид виконаних робіт.
Даний факт підтверджує також копія платіжної інструкції відповідно до актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт.
Проте, як свідчать матеріали справи, висновками контролюючого органу визначено, що в платіжних дорученнях позивача у графі "Призначення платежу" як підставу для здійснення такого платежу, зазначено рахунок на оплату, а не акт виконаних робіт, що не дає можливість встановити фактичну оплату виконаних робіт.
Разом із тим, позивач вважає, що чинним законодавством не передбачено вимоги щодо необхідності зазначати в призначенні платежу саме акти, а не рахунки.
Порядок проведення безготівкових платежів в Україні, зокрема, порядок ініціювання платіжних операцій з рахунків користувачів платіжних послуг, що відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, обов'язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення, визначає Інструкція "Про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг" № 163 від 29.07.2022.
Відповідно до пункту 37 Інструкції №163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) дату складання і номер;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавача платіжних послуг платника;
4) суму цифрами та словами;
5) призначення платежу;
6) підпис(и) платника;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Платник заповнює обов'язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.
Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.
Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично.
Однак, суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг інформації у реквізитах "Призначення платежу", яка надається платниками податку хоч і є поверхнево визначеною у Порядку № 163, проте завжди є унікальною та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Більше того, суд зауважує, що позивачем при наданні пояснень у повній мірі надано документи, що підтверджують походження відповідного товару та документів, що свідчать про його походження та реалізацію.
Тому, такий підхід контролюючого органу свідчить про недотримання принципу правової визначеності, оскільки платник податків не може передбачити, який саме обсяг інформації у реквізиті «Призначення платежу» буде визнаний достатнім для належного виконання податкового обов'язку.
Контролюючий орган, посилаючись на недоліки у формулюванні реквізиту «Призначення платежу», фактично поклав на платника податків обов'язок зазначати у квитанції додаткові відомості, обсяг та зміст яких прямо не визначені чинним законодавством.
Суд встановив, що контролюючий орган застосовує надмірно формалізований підхід до оцінки заповнення реквізиту «Призначення платежу», фактично вимагаючи зазначення розширеного переліку відомостей, які не передбачені нормами податкового законодавства.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.12.2023 №0205970703, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" податку на додану вартість на суму 269 003 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" судові витрати у сумі 4 035,05 (чотири тисячі тридцять п'ять гривень п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (22130, Вінницька обл., Козятинський р-н., смт. Глухівці, вул. Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 33697003)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд.7, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Комар Павло Анатолійович