Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3089/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
23 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 279/3089/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. у місті Коростені,
У травні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», Товариство, позивач) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 522,36 грн, сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 200 грн.
Позов мотивувався тим, що 08 червня 2022 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2039074547, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 20% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 70 862,00 грн.
В свою чергу відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості станом на 21 червня 2024 року загальний її розмір становив 96 522,36 грн, яка складалася із: тіло кредиту - 69 391,85 грн; відсотки - 27130,51 грн.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки.
Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2039074547 від 08 червня 2022 року.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де просила наступне: - позов задовольнити частково в сумі 69 391, 85 грн; - відмовити у стягненні із неї 3028 грн судового збору; - стягнути на користь позивача 1000,00 грн витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі, і є частково помилковими.
Зазначає, що у неї була кредитна картка АТ «ОТП Банк». Шляхом залякування та постійних погроз в онлайн режимі, 08 червня 2022 року між нею та АТ «ОТП Банк» був переукладений кредитний договір.
Звертає увагу на те, що банк при нарахуванні процентів не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували, що саме ці умови надання кредиту вона розуміла підписуючи заяву позичальника, тому такі умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Також банк не навів обґрунтованого розрахунку сум, які просять стягнути з неї.
Розрахунок повинен містити відомості щодо розміру залишку непогашеного кредиту, розмір відсоткової ставки, суми коштів, які надходили на рахунок погашення заборгованості, суми використаних коштів, період нарахування, відомості щодо простроченого зобов'язання. Доданий розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування боргу, оскільки він не є документом та не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», п. 4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України».
Також надана суду копія анкети-заяви про приєднання умов та правила надання банківських послуг у АТ «ФК «Еліт Фінанс» містить лише погодження про укладання договору про переуступку боргу. Однак, не містить даних про отримання нею кредиту, про відкриття карткового рахунку та про видачу кредитної картки їй. Також у виписці за даним договором більше трьох років відсутні відмітки саме про призначення платежу на погашення заборгованості.
Вона користувалася карткою з кредитними лімітами, знімала та закладала кошти, але по факту без призначення платежу на погашення заборгованості. Вважає, що для таких правових відносин слід застосувати строк позовної давності.
Її дохід це лише пенсія по інвалідності ЧАЕС 2 групи, яка на сьогоднішній день становить близько 8000 грн і повністю витрачається на щоденні потреби, комунальні платежі, оплату житла, купівлю найнеобхіднішого одягу, продуктів, медикаментів та сплату існуючих кредитів, які вона поступово погашає.
Враховуючи її стан здоров'я, який пов'язаний з неврологічними порушеннями, працювати фізично вона не може.
Вона згодна сплачувати заборгованість по кредиту, але враховуючи розмір її доходу, то вона має змогу сплачувати мінімальну суму щомісячно, а не однією сумою і звісно без нарахування комісій та процентів, як того вимагає позивач.
Стверджує, що витрати на надання правової допомоги адвокатом у позовних вимогах завищені, такі що не відповідають складності справи та ціни позову, і мають становити лише 1000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, мотивуючи наступним.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 08 червня 2022 року між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2039074547, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 70 862 грн., строком на 36 місяців, фіксована процентна ставка 20,00% річних (а.с. 10-13).
Акціонерне товариство "ОТП БАНК" виконало взяті на себе зобов'язання та видало відповідачці кредит. Однак, остання не виконала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість, яка становить 96 522,36 грн і складається із: тіло кредиту - 69 391,85 грн; відсотки - 27 130,51 грн.
21 червня 2024 року між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу №21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №2039074547 від 08 червня 2022 року (а.с. 14-18).
Згідно Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" перейшло право вимоги за договором №2039074547 від 08 червня 2022 року укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 96 522,36 грн (а.с. 20-21).
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників №1 від 21 червня 2024 року за договором факторингу №21/06/24 фактор ТОВ «Фінансова компанія « Еліт Фінанс» та клієнт АТ«ОТП Банк» уклали акт про те, що на виконання п. 8.3 договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників № 1. Кількість боржників 12199. Загальна сума заборгованості 216 096 409,58 грн. (а.с. 22).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників №2 від 21 червня 2024 року за договором факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія « Еліт Фінанс» та клієнт АТ«ОТП Банк» уклали акт про те, що на виконання п. 8.3 договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №2. Кількість боржників 29. Загальна сума заборгованості 5 821,25 грн (а.с. 22 зворот).
Згідно копії платіжної інструкції №3073 від 21 червня 2024 року АТ «ОТП Банк» отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 6 050 700, 06 грн згідно договору факторингу 21/06/24 від 21червня 2024 року (а.с. 23).
Відповідно до копії платіжної інструкції №3074 від 21 червня 2024 року АТ «ОТП Банк» отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 162, 99 грн згідно договору факторингу 21/06/24 від 21 червня 2024 року (а.с. 23).
З копії виписки по особовим рахункам з 08 червня 2022 року по 21 червня 2024 року вбачається, що відповідачкою були отримані грошові кошти, які використовувались нею, частково повертались кредитодавцю, по дебету рахунку сума становить 2 643,06 грн, по кредиту рахунку - 2 643,06 грн. (а.с.24).
Як убачається із копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №2039074547, загальний розмір заборгованості за договором станом на дату розрахунку становить 96 522,36 грн, у тому числі: 69 391,85 грн - кредит, 27 130,51 грн - відсотки (а.с.25).
Доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно положень статті 1052 даного Кодексу, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором
У відповідності до статті 1077 ЦПК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За положеннями статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За статтею 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 3 статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 ЦК України).
За вказаних обставин, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне та своєчасне виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором та/або спростовували наведену у розрахунку позивача суми наявної заборгованості, розмір отриманих та неповернутих кредитних коштів, правильність нарахування та розміру заборгованості за відсотками, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у розмірі 96 522,06 грн.
Приймаючи до уваги, що строк остаточного повернення кредиту згідно з умовами кредитного договору - 08 червня 2025 року, то доводи апеляційної скарги щодо пропущеного позивачем строку позовної давності для звернення із позовом, є безпідставними, оскільки позов надійшов до суду 19 травня 2025 року.
Також, дослідивши надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши принцип співмірності заявлених позивачем витрат із складністю та обсягом виконаної адвокатом роботи, витрачений час на її виконання, а також прийнявши до уваги принцип розумності та справедливості, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув із відповідачки на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, колегія суддів не погоджується із рішенням місцевого суду у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства 3028,00 грн сплаченого судового збору.
Вирішуючи питання в цій частині, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що відповідачка є особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС та є інвалідом другої групи.
А відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення у частині вирішення питання щодо стягнення із відповідачки на користь позивача судового збору не відповідає нормам матеріального права, а тому у цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2025 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 3028 грн судового збору скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді