Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/19640/25
19 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представників власника майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025102070000152 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України,
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42025102070000152 від 04.12.2025, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження досліджуються ймовірні незаконні дії під час проведення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0015, що може призвести до умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини або їх частин.
З інформації в публічних джерелах, зокрема публікації громадського активіста-пам'яткоохоронця ОСОБА_6 у мережі Facebook стало відомо, що за адресою: пров. Цимлянський,3 та Кирилівська, 13 (д,є,г) йдуть будівельні роботи, будівельники розбираються флігелі, які є зразками міщанської забудови. Знімається верхній шар ґрунту за допомогою будівельної техніки.
Разом з тим, вказані земельні ділянки перебувають в межах пам'ятки археології місцевого значення - Культурний шар Подолу ІХ-ХVІІІ ст. (рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112), а також в археологічній охоронній зоні, в зоні регулювання забудови першої категорії, в зоні охоронюваного ландшафту (рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 № 1714 «Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920»), в зоні регулювання І категорії Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.01.2022 № 195 «Про затвердження науково-проектної документації «План організації території державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»), на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560-Кв).
Оскільки на земельних ділянках як безпосередніх предметах кримінальних правопорушень можуть бути зафіксовані сліди вчинення кримінальних правопорушень, такі земельні ділянки постановою прокурора від 04.12.2025 визнані речовими доказами.
Прокурор обґрунтовуючи клопотання вказує, що земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0015 в силу закону належать до земель державної власності та історико-культурного призначення - вони перебувають під особливою охороною держави, здійснення нового будівництва на ній забороняється і може призвести до непоправної втрати об'єктів культурної спадщини, що перебувають в межах пам'ятки археології.
Крім того, прокурор посилався на публікацію у мережі Facebook громадського активіста, пам'яткоохоронця Дмитра Перова, на земельній ділянці здійснюються будівельні роботи, що беззаперечно може негативно вплинути на стан пам'ятки археології. Вказане свідчить про суспільний резонанс у вказаному питанні охорони культурної та археологічної спадщини та реальну загрозу інтересам держави.
27 листопада 2025 року слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві проведено огляд земельної ділянки.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування виникла потреба у збереженні речових доказів - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0015.
З метою збереження речового доказу та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення виникла потреба у накладенні арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0015 (із забороною будь-яким особам здійснювати будівель роботи на вказаних земельних ділянках), що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому, в силу закону, вказані земельні ділянки належить до земель державної власності, розпорядником яких є Київська міська військова адміністрація.
В судовому засіданні прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримав, просив задовольнити.
Представники власника майна ТОВ «Дніпро-2002» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення лопотання заперечували, надали письмові пояснення.
Вислухавши прокурора, представників власника майна, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
У відповідності до ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Так, Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42025102070000152 від 04.12.2025, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України.
Постановою прокурора від 04.12.2025 вказані в клопотанні земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/7445/25 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, до набрання рішенням законної сили у справі №910/7445/25 накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0778 га (кадастровий номер 8000000000:85:321:0004) на вул. Кирилівській, 13-Є у Подільському районі міста Києва; заборонено ТОВ «ДНІПРО-2002» (ЄДРПОУ 32111806, провулок Електриків, буд. 15, м. Київ, 04071) та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,0778 га (кадастровий номер 8000000000:85:321:0004) на вул. Кирилівській, 13-Є у Подільському районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/7445/25 у позові Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації до Київської міської ради та ТОВ «ДНІПРО-2002» з вимогою усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022527) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0778 га кадастровий номер 8000000000:85:321:0004) на вул. Кирилівській, 1 3-Є у Подільському районі міста Києва було відмовлено повністю; скасовано вжиті судом заходи забезпечення позову.
В клопотанні про накладення арешту на майно прокурор просить накласти арешт на земельні ділянки шляхом заборони проведення будь-якими особами будівельних робіт на земельних ділянках.
Повноваження слідчого судді за КПК України - це здійснення судового контролю на досудовому розслідуванні, що включає надання дозволів на слідчі дії, арешт майна, застосування запобіжних заходів (за клопотанням слідчого/прокурора) та розгляд скарг на дії чи бездіяльність слідчих і прокурорів, забезпечуючи дотримання прав і свобод людини.
Слідчий суддя може діяти лише в межах та у спосіб, які визначені нормами КПК України, якими до повноважень слідчого судді не віднесено можливість накладення арешту на нерухоме майно шляхом заборони проведення будівельних робіт на земельних ділянках невизначеному колу осіб.
Також суд звертає увагу, що прокурором до матеріалів справи не долучено припису Департаменту охорони культурної спадщини КМДА про припинення будівельних робіт на Подолі.
З огляду на наведене, слідчий суддя не вбачає обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання про накладення арешту на земельні ділянки шляхом заборони будь яким особам здійснювати будівельні роботи на цих земельних ділянках, тому у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити за необґрунтованістю.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 167, 168, 170-173, 309 КПК України,
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025102070000152 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1