Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
23.12.2010 р. Справа № 2а - 113/10/1470
м. Миколаїв
10:45
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібне виробниче підприємство «Продовольчі товари»
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Черних О.В.
відповідач: Кравець В.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 25.08.09 №0001722303 в частині застосування фінансових санкцій за неведення обліку товарних запасів на суму 7683 гривень.
3. В решті позову відмовити.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
23 грудня 2010 р. справа № 2а -113/10/1470
м. Миколаїв
10:45
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібне виробниче підприємство «Продовольчі товари»
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Черних О.В.
відповідач: Кравець В.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки та скасування рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 23955 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням податківцями порядку проведення перевірок, а також відсутності у нього обов'язку вести облік товарів за місцем реалізації.
Відповідач позов не визнав, зазначив, що обов'язок ведення обліку передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивачки Закон не передбачає.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібне виробниче підприємство «Продовольчі товари», окрім іншого, здійснює свою торгову діяльність в магазині за адресою проспект Жовтневий, 39-Б, м. Миколаїв.
07.08.10 працівники податкового органу провели перевірку зазначеного кафетерію, який належить ТОВ «Продовольчі товари».
Актом №0872/14/00/23/22426099 від 07.08.10 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: 1) незабезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків; 2) незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму на суму 66,25 гривень; 3) ведення обліку товарних запасів з порушенням встановленого порядку на суму 3841,50 гривень.
Зазначені факти відповідачами кваліфіковано як порушення вимог п. 4, 11, 12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені п.3, 4 ст.17, ст.21, 22 Закону.
Рішенням №0001732303 від 25.08.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 11414,25 гривень (арк.спр.73).
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Актом перевірки зафіксовано 10 фактів невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків. А саме, продавцем здійснювалося роздрукування фіскальних звітних чеків не протягом 24 годин, а лише наступного дня, після закінчення роботи магазину.
Позивач визнав факт правопорушення, але заперечував, що штрафні санкції повинні застосовуватися за кожний випадок не виконання щоденного друку чеку.
Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачені фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Суд не погоджується з трактуванням позивача, відповідно до якого 10 випадків несвоєчасного друкування фіскальних звітних чеків утворюють одне правопорушення, за яке можливо застосувати штрафну санкцію.
Суд вважає, що диспозиція цього правопорушення так сформульована законодавцем, що кожний окремий випадок не друкування фіскального звітного чеку протягом 24 годи, є окремим правопорушенням, а тому податківці правомірно застосували до нього санкції на суму 3400 гривень (340*10).
В цій частині позову належить відмовити.
2. Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
07.08.10 на вимогу співробітників податкової служби продавцем позивача Череватою Н.В. проведено перерахунок готівкових коштів, які знаходяться на місці проведення розрахунків. Продавцем самостійно визначена сума готівки у розмірі 97,25 гривень (арк.спр.77).
Відповідно до роздрукованого на час перевірки звіту РРО (арк.спр.78), сума розрахунків дорівнює 31 гривень.
Таким чином, сума невідповідності готівкових коштів на час перевірки складає 66 гривень (97-31= 66).
Враховуючи, що ця сума самостійно була визначена працівником позивачки, суд вважає, що вона на даний час позбавлена можливості її заперечувати.
Факт не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суд вважає доведеним.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
В задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
3. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
За таких обставин, на думку суду, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).
Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів за якими товари обліковуються за місцем реалізації.
Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов'язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб'єктивним критерієм, а також з згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.
Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов'язковим.
Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.
Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.
Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.
В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.13-25) на товар, який зазначений в описі.
Окрім цього, відповідно податківцями під час судового засідання надання пояснення продавця позивача, який вказував, що у підприємства є всі необхідні облікову документи в бухгалтерії підприємства (арк.спр.76 на звороті).
Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.
Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.
Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгового залу магазину позивача. Зазначена перевірка тривала всього 1 годину 20 хвилин (арк.спр.71-72). Безпосередньо бухгалтерський облік підприємства податківці не проводили. Хоча, відповідно до направлень на перевірку, в них для цього було достатньо часу -«термін перевірки 7 днів»(арк.спр.75-76).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 25.08.09 №0001722303 в частині застосування фінансових санкцій за неведення обліку товарних запасів на суму 7683 гривень.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 25.08.09 №0001722303 в частині застосування фінансових санкцій за неведення обліку товарних запасів на суму 7683 гривень.
3. В решті позову відмовити.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27.12.10
Суддя В.В. Біоносенко