Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
21.12.2010 р. Справа № 2а-8358/10/1470
м. Миколаїв
17:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши адміністративну справу у судовому засіданні без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу
за позовомДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічної фірми «Марио»
про стягнення боргу в сумі 304,45 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу з земельного податку в сумі 304,45 грн.
У судовому засіданні від 21.12.10 від позивача надійшло клопотання про підтримку позову у повному обсязі.
Відповідач заперечень на позов не надав.
Судом надсилалося повідомлення за місцезнаходженням відповідача, але він в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. А відповідно до ч.2 зазначеної статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У такому випадку, суд вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та не виконує процесуальні обов'язки щодо явки до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглядаючи адміністративну справу, суд досліджував письмові докази, надані позивачем, та прийшов до такого висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічна фірма «Марио»як платник окремих податків взято на облік в ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, зокрема як платник податку на землю.
Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»відповідач є платником податків та зборів і повинен сплачувати передбачені законодавством податки та збори.
Відповідач є користувачем земельної ділянки, наданої відповідно до рішення Воскресенської селищної ради народних депутатів від 07.05.1996 р. № 14.
Статтею 17 Закону України «Про плату за землю»передбачено обов'язок відповідача самостійно сплатити податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, яке сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період.
Відповідачем подано до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого ним самостійно визначені зобов'язання за 2010 рік (арк.спр.9).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з наданою позивачем роздруківкою зворотного боку облікової картки відповідача - платника земельного податку станом на 15.11.2010 р. за відповідачем рахується непогашене зобов'язання зі сплати зазначеного податку на загальну суму 304,45 грн. (арк. спр. 11-14).
31.08.10 р. позивачем була виставлена перша податкова вимога № 1/243 про сплату недоїмки та друга податкова вимога № 2/297 від 12.10.10 р (арк. спр.10), які відповідачем отримані.
Правом на оскарження в адміністративному та судовому порядку податкових вимог про сплату податкового боргу відповідач не скористався, доводів щодо необґрунтованості вимог не надав, їх законність не заперечував ні під час цього судового розгляду, ні раніше.
Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи відповідачем не надано. Таким чином, загальна сума податкової заборгованості зі сплати земельного податку за цим позовом становить 304,45 грн.
Відповідно до п.11 ч. 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції мають повноваження щодо подання до суду позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та їх належить задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічної фірми «Марио» в дохід державного бюджету податкову заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 304,45 гривень.
3. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко