Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
22 грудня 2010 року справа №2а-7393/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В
при секретарі судового засідання Іванченко О. В.
за участю представників від:
позивача: Кузьмішкін Д.В., представник за дов від 30.12.09р.
відповідача: Мороз О.О., представник за дов. від 06.07.10р.
розглянувши у відкритому судовому Жовтневої міжрайонної державної податкової
засіданні апеляційну скаргу інспекції м. Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 11 листопада 2010 року
по адміністративній справі № 2а-7393/10/0570
за позовом Державного підприємства
«Маріупольський морський торгівельний порт»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової
інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0000022310/0 від 04 лютого 2010 року та від 22 березня 2010 року № 0000022310/1,-
Державне підприємство «Азовське морське агентство «Інфлот»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0000022310/0 від 04 лютого 2010 року та від 22 березня 2010 року № 0000022310/1 (арк. спр. 5-8).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року допущено заміну у справі позивача Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот»на його правонаступника Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт»(арк. спр. 193).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 04 лютого 2010 року №0000022310/0 та податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 22 березня 2010 року №0000022310/1 (арк. спр. 225-229).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією не наведені підстави включення суми заниженого у квітні 2009 року податку на додану вартість у розмірі 2 351 грн. до суми заниженого податку на додану вартість у розмірі 92 103 грн., що згідно акту від 19 січня 2010 року № 58/23-2/01180553, складається із заниженого податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 40 288 грн. та за червень 2009р. у сумі 51 815 грн.
Також, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2009 року у розмірі 2351,00грн. не вплинуло на виконання податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні та червня 2009 року.
Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 231-232).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що підприємством в порушення пункту 4.1, пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не віднесено до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість від суми фактично отриманих від боржника 3% річних та інфляційних у квітні 2009 року у розмірі 2 351 грн.
Апелянт зазначає, що підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду всього в розмірі 92 103 грн., в тому числі по періодах січень 2009 року у розмірі 40 288 грн., червень 2009 року у розмірі 51 815 грн.
На думку апелянта, підприємство повинно було відкоригувати суму, зазначену по рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник позивача у судовому засіданні просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 14 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 14 грудня 2009 року, за наслідками якої складений відповідний акт від 19 січня 2010 року № 58/23-2/01180553 (арк. спр. 9-27).
Згідно висновків акту від 19 січня 2010 року № 58/23-2/01180553 встановлені порушення Державним підприємством «Азовське морське агентство «Інфлот»вимог законодавства, у тому числі: пунктів 4.1, 4.5 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 92 103,00 грн., у тому числі за січень 2009 року у сумі 40 288,00 грн., за червень 2009 року у сумі 51 815,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2010 року № 0000022310/0, яким, за порушення пунктів 4.1, 4.5 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Державному підприємству «Азовське морське агентство «Інфлот»визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у загальну розмірі 138 155 грн., у тому числі за основним платежем - 92 103 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 052 грн. (арк. спр. 90).
Згідно акту перевірки від 19 січня 2010 року №58/23-2/01180553 вказані порушення відбулися внаслідок неврахування позивачем результатів попередньої документальної перевірки дотримання податкового законодавства, викладені у акті перевірки від 07 квітня 2009 року №799/23-2/01180553 за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2008 року, яким була розрахована сума податку на додану вартість, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (грудень 2008 року) -у розмірі 0 грн.
Податковим органом у акті перевірки було зазначено, що позивач за результатами документальної перевірки повинен був відкоригувати суму, зазначену по рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість, починаючи з січня 2009 року (наступний податковий період), яка повинна складати 0 грн., що не було ним зроблено.
Рішенням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 16 березня 2010 року № 10697/10/25-012 «Про результати розгляду первинної заяви (скарги)» відповідна заява Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот»від 11 лютого 2010 року №35-04/69 залишена без задоволення, в результаті чого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2010 року № 0000022310/1, яке замістом аналогічне до податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2010 року № 0000022310/0 (арк. спр. 94-99).
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон №168) та Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі -Закон №509).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включати до податкового кредиту буд-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Отже, законодавець не ставить в залежність формування податкового кредиту покупцем товару від несплати податку продавцем.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.
Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як зазначалося раніше, підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, обставини, встановлені в акті перевірки від 19 січня 2010 року №58/23-2/01180553, на підставі якого були винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на підставі попереднього акту перевірки, за результатами якої були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.
Тобто, сума податкового зобов'язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 04 лютого 2010 року №0000022310/0 та від 22 березня 2010 року №0000022310/1 пов'язана із висновком податкового органу про наявність порушення при формуванні позивачем податкового кредиту, починаючи з січня 2009 року та які встановлені у акті перевірки від 07 квітня 2009 року №799/23-2/01180553.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі №2а-14978/09/0570 за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним рішення від 22 квітня 2009 року №0000052240, повідомлень-рішень від 22 квітня 2009 року №0000932310/0, від 19 травня 2009 року №0000932310/1 встановлено, що висновки акту податкового органу в частині порушення позивачем пункту 4.9 статті 4 Закону України №168 є непідтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Також, вказаним рішенням встановлено, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 є необґрунтованим.
Стосовно висновків акту перевірки від 07 квітня 2009 року №799/23-2/01180553 в частині заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 149 807,00грн, у тому числі: у вересні 2007 року на суму 149392 грн., у лютому 2008 року -415 грн. та завищення податкового кредиту на суму 87017 грн., у тому числі: у листопаді 2006 року на суму 42900грн, у січні 2007 року -42900грн., у квітні 2008 року 1217грн., підтверджені частково, а саме: заниження податкового зобов'язання у лютому 2008 року на суму 415 грн., завищення податкового кредиту у квітні 2008 року на суму 1217 грн.
При цьому зазначеним рішенням встановлено, що заниження позивачем податкового зобов'язання у лютому 2008 року на суму 415 грн. та завищення податкового кредиту у квітня 2008 року на суму 1217 грн. не вплинули на виконання податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні, серпні, листопаді 2008 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року залишено буз змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі №2а-14978/09/0570.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не були наведені підстави включення суми заниженого у квітні 2009 року податку на додану вартість у розмірі 2351,00 грн. до суми заниженого податку на додану вартість у розмірі 92103,00 грн., що згідно акту від 19.01.2010р. №58/23-2/01180533, складається із заниженого податку на додану вартість за січень 2009 рок у сумі 40 288,00 грн. та за червень 2009 року у сумі 51815,00 грн. з підстав не надання обґрунтування такого включення.
Таким чином, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 04 лютого 2010 року №0000022310/0 та від 22 березня 2010 року №0000022310/1.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7393/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7393/10/0570 за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0000022310/0 від 04 лютого 2010 року та від 22 березня 2010 року № 0000022310/1 -залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 23 грудня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді О.А. Нікулін
С.В. Жаботинська