Справа № 473/3099/25
Провадження №2/472/487/25
17 грудня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Дівульської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 травня 2023 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.05.2023-100002795 (далі - Договір), за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 8 000 гривень, які він зобов'язався повернути Кредитодавцю протягом 56 днів, сплатити відсотки за користування ними в розмірі 1,5 % в день, та сплатити комісію в розмірі 1 200 гривень. Кредитодавець на виконання умов Договору надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов'язань за Договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 13.06.2025 року становить 15 583,97 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000 гривень, сума заборгованості за процентами - 6 383,97 гривень, сума заборгованості за комісією - 1 200 гривень.
За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 15 583,97 гривень та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, та надав згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але до суду 08 грудня 2025 року подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також визнав позовні вимоги частково в межах суми тіла кредита. Решту суму заборгованості просив списати, оскільки вважає, що з нього, як з військовослужбовця проценти не підлягають стягненню.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 травня 2023 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.05.2023-100002795 (далі - Договір), що підтверджується копією вказаного договору.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. За вказаним договором товариство надало позичальнику фінансовий кредит в розмірі 8 000 гривень, які він зобов'язався повернути Кредитодавцю протягом 56 днів, сплатити відсотки за користування ними в розмірі 1,5 % в день, та сплатити комісію в розмірі 1 200 гривень.
На думку позивача відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 13.06.2025 року становить 15 583,97 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000 гривень, сума заборгованості за процентами - 6 383,97 гривень, сума заборгованості за комісією - 1 200 гривень.
Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві, що підтверджується квитанцією від 13.05.2023 року.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано: пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору № 11.05.2023-100002795 та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 8 000 гривень.
Таким чином, з відповідачем було погоджено всі істотні умови кредитування.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 11.05.2023-100002795 станом на 13.06.2025 року становить 15 583,97 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000 гривень, сума заборгованості за процентами - 6 383,97 гривень, сума заборгованості за комісією - 1 200 гривень.
Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитними договорами.
При цьому, судом встановлено, що за вказаним кредитним договором відповідачу було нараховано проценти в межах строку кредитування, а саме з 13.05.2023 року по 07.07.2023 року.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців", передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову, а військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (далі Закон).
Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
- звільнення від сплати процентів за користування кредитом;
- звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Як вбачається з документів, що додані до його заяви від 08.12.2025 року, ОСОБА_1 з 12 лютого 2024 року і по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом, наразі проходить війскьову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2025 року, копією військового квиткка відповідача.
Таким чином, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за призовом з 12 лютого 2024 року.
Тобто, в період, за який відповідачу ОСОБА_1 були нараховані відсотки (з 13.05.2023 року по 07.07.2023 року), на відповідача не поширювалися гарантії, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців", оскільки він тоді ще не був призваний на військову службу, а після того як відповідач був призваний на військову службу йому не нараховувалась заборгованість ні за відсотками, ні за іншими складовими.
Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем, яка становить 15 583,97 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000 гривень, сума заборгованості за процентами - 6 383,97 гривень, сума заборгованості за комісією - 1 200 гривень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 гривень судового.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 11.05.2023-100002795 від 13.05.2023 року станом на 13.06.2025 року в загальному розмірі 15 583 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000 гривень, сума заборгованості за процентами - 6 383,97 гривень, сума заборгованості за комісією - 1 200 гривень; та стягнути судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко