Справа № 522/14154/24
Провадження № 2-о/522/75/25
19 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінської К.Ю.
присяжний - Мізін О.П.,
присяжний - Нікіташ С.Л.,
розглянувши у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання громадянина обмежено дієздатним, встановлення над ним піклування і призначення піклувальника
До суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання громадянина обмежено дієздатним, встановлення над ним піклування і призначення піклувальника.
Заявник обґрунтовує заяву тим, що його рідний брат, ОСОБА_2 , 1994 року народження, є особою з інвалідністю II групи та страждає на тяжке хронічне психічне захворювання у формі параноїдної шизофренії, у зв'язку з чим неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2022 проходив примусові заходи медичного характеру. Наявний діагноз, підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи № 306 від 13.07.2022 та актуальними медичними довідками, свідчить про нездатність особи повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що проявляється у соціальній дезадаптації, ігноруванні лікування від супутніх захворювань (туберкульозу), несплаті комунальних платежів, неспроможності самостійно представляти свої інтереси в органах РТЦК та СП та інших установах. Враховуючи необхідність забезпечення захисту прав хворого, наявність у заявника статусу близького родича, позитивних сімейних стосунків та фактичне надання ним допомоги братові, ОСОБА_1 просить суд у порядку ст. 36, 60 ЦК України та ст. 293 ЦПК України обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_2 , встановити над ним піклування та призначити заявника його піклувальником.
Ухвалою суду від 28.08.2024 року провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року вирішено клопотання заявника про витребування доказів - задовольнити. Витребувати у комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради (пров. 1-й Разумовський, 4, м. Одеса) амбулаторну картку хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для врахування при проведенні судово-психіатричної експертизи. Витребувати у комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 14» Одеської міської ради (вул. Торгова, 29/31, м. Одеса) виписку з медичної карти амбулаторного хворого (форма 027/о) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 28.10.2024 року вирішено Витребувати у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 18» Одеської міської ради виписку з медичної карти амбулаторного хворого (форма 027/о) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17.02.2024 року вирішено клопотання заявника про призначення експертизи у справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання громадянина обмежено дієздатним, встановлення над ним піклування і призначення піклувальника - задовольнити.
Призначити по справі судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставити питання, що запропоновані заявником:
1.чи страждає ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на будь-який психологічний розлад?
2.якщо так, то чи є цей розлад хронічним та стійким?
3.чи здатний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за своїм психологічним станом усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними?
Проведення експертизи доручити судовому експерту Одеська філія судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (код м. Одеса, вул. В. Нестеренка, 9).
18 червня 2025 року матеріали справи повернуто на адресу суду без виконання, провадження по справі відновлено.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року вирішено зобов'язати головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради забезпечити участь лікаря-психіатра ОСОБА_3 у наступному судовому засіданні з метою вирішення питання щодо наявності підстав для постановлення ухвали суду про примусове направлення ОСОБА_2 на судову психіатричну-експертизу.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року вирішено Зобов'язати директора Комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради забезпечити участь лікаря-психіатра лікуючого ОСОБА_2 у наступному судовому засіданні з метою вирішення питання щодо наявності підстав для постановлення ухвали суду про примусове направлення ОСОБА_2 на судову психіатричну-експертизу.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року вирішено зобов'язати директора Комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради забезпечити участь лікаря-психіатра у наступному судовому засіданні з метою вирішення питання щодо наявності підстав для постановлення ухвали суду про примусове направлення ОСОБА_2 на судову психіатричну-експертизу.
У судове засідання призначене на 11.12.2025 року з'явились заявник ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи - ОСОБА_4 та лікуючий лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
Лікуючий лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засідані пояснив, що лікує ОСОБА_2 з квітня 2025 року. Пояснив, що той проживає з матір'ю, допомогає їй по господарству, не працює. У квітні приходив на прийом з матір'ю, останні рази приходив самостійно.
Представник заінтересованої особи зазначив, що виходячи з пояснень лікаря, судову експертизу призначати не доцільно, адже це може призвести до погіршення самопочуття ОСОБА_2 .
Лікар також вважає проведення експертизи не доцільним.
У судове засідання призначене на 19.12.2025 року з'явились заявник ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи - ОСОБА_4 та лікуючий лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .
Під час судового засідання лікуючий лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зазначив, що фон настрою ОСОБА_2 знижений, поведінка адекватна, скарг з боку сусідів, поліції немає. Фактично проживає з матір'ю, скарг від неї на нього не висловлювалось.
Зазначив, що ОСОБА_2 веде себе адекватно, самостійно приходить до лікаря, приймає заспокійливі ліки, підстав для примусової експертизи немає.
Адвокат Риженко Д.О. під час судового засідання заперечував проти задоволення заяви в повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_2 не погоджується добровільно проходити експертизу. В той же час адвокат звернув увагу, що жодних підстав для примусового проведення експертизи немає.
Під час судового засідання головуючий суддя відмовив у клопотанні про виклик свідка.
Також під час судового засідання судом було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення примусової експертизи.
Лікуючий лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_5 додатково звернув увагу суду, що останій раз ОСОБА_2 був на прийомі 2-3 тижні тому, де був оглянутий трьома лікарями, істотних відхилень не було виявлено, цілком адекватний.
З'ясувавши позиції учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч.7ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до п. 2 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Судом встановлено, що рідний брат заявника - ОСОБА_2 , 1994 року народження, є особою з інвалідністю II групи.
Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Єдиною підставою для визнання особи обмежено дієздатною є наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Такий психічний розлад має бути підтверджений висновком судово - психіатричної експертизи.
Відповідно до ч. 1ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Статтями37 та 41 ЦК України передбачено правові наслідки при обмеженні цивільної дієздатності фізичної особи:
а) над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування;
б) фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини; правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника;
в) одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником; піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними;
г) особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров'я: кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом обмежено дієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 6-384цс16 зроблено висновок, що "за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною (обмежено дієздатною).
Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Проте, в ході судового розгляду не доведено письмовими або іншими доказами обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що дієздатність - це категорія цивільного та цивільно-процесуального права. Набуття дієздатності, обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною встановлюються зазначеними галузями права та відбувається за рішенням суду. Обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною обмежує здатність фізичної особи самостійно вступати в правовідносини, та після визнання такого факту особі призначається опікун чи піклувальник.
Визнання особи обмежено дієздатною - це не тільки визначення стану здоров'я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний).
Під медичним критерієм слід розуміти "хронічний, стійкий психічний розлад". Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичного критерії висувати не може.
Вказані критерії одночасно несуть як медичний, так і юридичний характер. Юридичний критерій недієздатності має, перш за все, психологічну природу. Він свідчить про тяжкість психічного захворювання, ступінь розладів у інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сферах психічноїдіяльності. Не кожний психічний розлад призводить до нездатності особи приймати участь у цивільних відносинах, а тільки такий його ступінь (глибина), який суттєво впливає на волю, пам'ять та інтелект хворого, що позбавляє особу можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином, для визнання особи обмежено дієздатною встановити у передбаченому порядку тільки наявність психічного захворювання недостатньо. Суттєве значення має встановлення наслідків, які настали в результаті захворювання у вигляді глибини ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери. Таким чином, межа між дієздатністю та недієздатністю психічно хворого встановлюється відповідно до юридичного (психологічного) критерію - здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, визначення якого віднесено до компетенції судово-психіатричних експертів.
Ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери психічної діяльності, яке проявляється у неможливості особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, може потягнути за собою важливі наслідки правового характеру у вигляді визнання громадянина недієздатним або обмежено дієздатним.
Подані до суду медичні документи, не дають переконливих доказів, які б повністю підтвердили підстави для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи обмежено дієздатною.
Крім того, пояснення лікаря в судовому засіданні повністю спростовує факт того, що ОСОБА_2 не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява про визнання особи обмежено дієздатною задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.55,60,62,63,66,67,75 ЦК України, ст. ст.76-83,258-261,293-294,300 ЦПК України, суд
У задоволенні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання громадянина обмежено дієздатним, встановлення над ним піклування і призначення піклувальника - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Присяжний О.П. Мізін
Присяжний С.Л. Нікіташ
Повний текст рішення виготовлений 29.12.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
19.12.25