Справа № 947/32842/25
Провадження № 1-кс/947/176/26
05.01.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025160000000908 від 28.08.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Торез, Донецької області, громадянин України, з базовою середньою освітою, офіційно не працюючий, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
якій повідомлено про підозру у вчиненнізлочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -
І. Суть клопотання
05 січня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000908 від 28.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів, просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 частково заперечив проти задоволення клопотання та послався на те, що підозрюваний має родину та хвору дитину, яку необхідно утримувати. Також на думку адвоката, інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, не цілодобовий домашній арешт здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, пояснив, що неофіційно працює та йому необхідно утримувати родину.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
31.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що 28.08.2025 о 18 годині 07 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «RENAULT MEGANE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у світлий час доби, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вул. Китобійна, у м. Одесі, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху у протилежних напрямках, зі сторони вул. Люстдорфська дорога у напрямку вул. Фонтанська дорога у м. Одесі, у смузі свого напрямку руху, зі швидкістю близько 10 км/год. (фактичну швидкість руху встановити не надалось можливим).
В той же час, водій ОСОБА_4 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вкрай уважним не був, не переконався, що прийоми керування транспортним засобом не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
Наближаючись до Т-подібного перехрестя вул. Китобійної та 3-го провулку ОСОБА_7 почав виконувати маневр повороту праворуч на вищевказаний провулок, діючи з необережності, будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, виконавши маневр, маючи об'єктивну спроможність виявити небезпеку для руху, створив передумови для виникнення і розвитку аварійної ситуації.
У той самий час, на проїзній частині 3-го провулку ОСОБА_7 перебувала особа похилого віку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водій ОСОБА_4 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на проїзній частині жінку, за зміною дорожньої обстановки попереду не стежив, як наслідок, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до зупинки, щоб безпечно проїхати повз пішохода, для якого може бути створена небезпека.
Через неуважність і грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 , позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Своїми необережними діями водій ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 1.7., 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху» України, введені в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - «Правила»).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці дорожньо-транспортної пригоди, а саме були виявлені наступні ушкодження:
а) закрита черепно-лицьова травма: множинні садна обличчя, синець верхньої та нижньої повік правого ока, синець в ділянці внутрішнього кута лівого ока, чотири забійні рани лобово-тім?яної ділянки зліва, крововилив у м?які тканини лобово-тім?яної ділянки зліва, осколковий перелом кісток спинки носа з крововиливом у навколишні м?які тканини, крововиливи під м?які оболонки на випуклій та ніжній поверхнях великих півкуль головного мозку, півкуль мозочка і стовбурового відділу мозку;
б) закрита травма шиї: повний розрив диска між 6-м і 7-м шийними хребцями з крововиливом у навколишні м?які тканини, повний поперечний розрив спинного мозку в проекції розриву диска між 6-м і 7-м шийними хребцями з крововиливами під тверду та м?які мозкові оболонки;
в) закрита травма грудної клітки: множинні садна лівої бокової поверхні та задньої поверхні грудної клітки зліва в верхній та середній третинах, крововилив у м?які тканини грудної клітки справа в верхній та середній третинах, осколковий перелом внутрішнього кінця правої ключиці з крововиливом у навколишні м?які тканини, повні поперечні переломи 1-10-го правих ребер по середній пахвовій лінії, повні поперечні переломи 1-10-го правих ребер по колохребцевій лінії, повні поперечні переломи 1-9-го лівих ребер по середній пахвовій лінії, повні поперечні переломи 1-10-го лівих ребер по лопатковій лінії, розриви пристінкової плеври в проекції всіх вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній, крововиливи під пристінкову плевру в проекції вищевказаних переломів лівих ребер та анатомічних ліній, забої та розриви легенів;
г) закрита травма таза: множинні садна зовнішньої поверхні в ділянці крила лівої клубової кістки, з переходом в ділянку кульшового суглобу, садно зовнішньої поверхні в ділянці крила правої клубової кістки, осколковий перелом верхньої гілки лівої лобкової кістки у внутрішній третині з крововиливом у навколишні м?які тканини, повні розриви обох крижово-клубових зчленувань з крововиливами у навколишні м?які тканини;
ґ) травма кінцівок: синець правого плеча, множинні садна верхніх та нижніх кінцівок, забійна рана внутрішньої поверхні в ділянці лівого колінного суглоба, крововилив у м?які тканини передньозовнішньої поверхні лівої гомілки в середній та верхній третинах, відкритий осколковий перелом верхнього кінця та верхньої третини лівої малогомілкової кістки з крововиливом у навколишні м?які тканини.
Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності, множинності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими могли бути частини автомобіля при контакті із тілом ОСОБА_8 , а також дорожнє покриття.
Всі ушкодження у ОСОБА_8 , з урахуванням їх морфологічних особливостей (садна - з темно-червоними, підсохлими поверхнями, розташованими нижче рівня навколишньої шкіри, синець - синюшно-фіолетового кольору з чіткими межами, рани - з просоченими темно- червоною кров'ю краями), а також даних судово-гістологічного дослідження (ушкодження без реактивних змін), заподіяні прижиттєво, одномоментно, безпосередньо перед настанням смерті.
Смерть ОСОБА_8 настала від отриманих множинних ушкоджень: закритої черепно-лицьової травми у вигляді перелому кісток спинки носа, крововиливів під м?які оболонки головного мозку; закритої травми шиї у вигляді розриву диска між 6-м і 7-м шийними хребцями, розриву спинного мозку в проекції розриву диска між 6-м і 7-м шийними хребцями з крововиливами під тверду та м?які мозкові оболонки; закритої травми грудної клітки у вигляді двобічних переломів ребер по різним анатомічним лініям з розривами пристінкової плеври, розривів легенів; травми таза у вигляді осколкового перелому верхньої гілки лівої лобкової кістки, розривів обох крижово-клубових зчленувань; травми кінцівок у вигляді перелому верхнього кінця та верхньої третини лівої малогомілкової кістки.
Отже, водій ОСОБА_4 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 1.7., 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху» України, гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 .
Крім того, 28.08.2025 приблизно о 18.07 годині, водій ОСОБА_4 , завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_8 , яка перебувала у небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, хоча мав змогу надати їй допомогу, а також сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, а саме: в зазначений день та час водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «RENAULT MEGANE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у світлий час доби, грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 1.7., 2.3. б); 12.3 «Правил дорожнього руху» України, і, рухаючись зі швидкістю близько 10 км/год. (фактична швидкість органами досудового розслідування не встановлена), на нерегульованому Т-подібному перехресті вул. Китобійної та 3-го провулку ОСОБА_7 почав виконувати маневр повороту праворуч на вищевказаний провулок, виконавши маневр, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перебувала на проїзній частині 3-го провулку Олександра Невського.
Після наїзду водій ОСОБА_4 , діючи навмисно, маючи на меті уникнути відповідальності за скоєний наїзд на пішохода, в порушення вимог пунктів 2.10. а)-е) «Правил дорожнього руху» України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, свій транспортний засіб не зупинив, на місці пригоди не залишився, заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій не вжив, до медичного закладу та органу Національної поліції про дорожньо-транспортну пригоду не повідомив і зник з місця пригоди, тим самим залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_8 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок іншого безпорадного стану, хоча мав змогу надати їй допомогу, при цьому, сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2025, схемою та фототаблицею до нього; протоколами допитів свідків; протоколом проведення слідчого експерименту, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 2 ст. 286 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Підозрюваний офіційно не працевлаштований, проживає в орендованому житлі.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, зазначений ризик підвищений тим, що ОСОБА_4 інкримінуються дії щодо залишення місця ДТП та потерпілої у небезпечному стані.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
Зазначений ризик не встановлений.
3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Зазначений ризик є незначним.
3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний має родину, певні хвороби та позитивно характеризується, водночас зазначені обставини суттєво не знижують встановлених ризиків з врахуванням специфіки інкримінованого злочину.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Необхідність застосування цілодобового домашнього арешту пов'язане із тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має власного житла, за версією слідства покинув потерпілу у небезпечному стані.
3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, які були визначені слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.
Щодо обов'язку не покидати межі Одеської області, то його покладення суперечить застосованому запобіжного заходу.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з врахуванням застосованих обов'язків підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12025160000000908 від 28.08.2025року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28 лютого 2026 року включно.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу заборонити підозрюваному ОСОБА_4 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти строком до 28 лютого 2026 року включно на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, які були визначені слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1