Справа № 496/4887/24
Провадження № 2/496/1352/25
09 грудня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Крикун І.О.
представника відповідача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить усунути відповідача від права на спадщину, як спадкоємця першої черги за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 році помер його батько ОСОБА_4 , 1959 року народження. Після смерті батька відкрилась спадщина. Спадкоємцями за законом є він та його рідний брат ОСОБА_3 , 1984 року народження. Інших спадкоємців немає. Останні десять років свого життя батько ОСОБА_4 дуже тяжко хворів. За життя батька його рідний брат ОСОБА_3 , маючи можливість допомагати батькові, самоусунувся від виконання своїх обов'язків, хоча батько потребував допомоги, як в частині догляду за ним особисто, так і догляду за наявним у нього нерухомим майном. За життя батько набув право власності на три житлові будинки, розташовані в с. Великий Дальник Одеського району. В одному із цих будинків батько проживав разом із співмешканкою після смерті матері, другий будинок (успадкований після смерті дідуся) передав йому (позивачу) та його сім'ї, а третій - надав для проживання брату - відповідачу по справі ОСОБА_3 . З огляду на аморальну поведінку брата відносно батька, у 2016 році ОСОБА_4 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. За результатами розгляду цієї справи 24.05.2017 року Біляївським районним судом Одеської області ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог та ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Після смерті батька відповідач не спромігся прийняти участь у його похованні, організації похорон та вшануванні його пам'яті. Керуючись почуттям спорідненості з братом, він запропонував йому звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та в добровільному порядку вирішити питання розподілу спадкового майна, що залишилось після смерті батька. З урахуванням постійного місця проживання його та його сім'ї, він запропонував брату залишити за собою будинок, в якому він мешкає, брату віддати будинок, в якому він мешкає, а третій будинок поділити навпіл. З даною пропозицією відповідач не погодився та почав зухвало, на правах власника, приходити до його будинку та забирати речі, які, на його думку, належали батьку, посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги та на рівні з ним (позивачем) має право на все майно, що залишилось після смерті батька, у тому числі і на речі домашнього ужитку. Така поведінка відповідача, хоча і рідного брата, який за життя батька не тільки не допомагав йому, не опікувався його здоров'ям, не доглядав за майном, не підтримував його та навіть не спілкувався з батьком, змусила його звернутись до суду із даною позовною заявою.
10.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати. При цьому вказує на те, що відсутня жодна обставина, передбачена частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування. По-перше, у позовній заяві позивач зазначає про те, що батько сторін потребував допомоги, проте не вказує, якої саме допомоги він потребував, у зв'язку із чим виникла необхідність надання будь-якої допомоги. Також позивач не зазначає про те, що батько перебував у безпорадному стані. Натомість батько сторін ОСОБА_4 в останні роки свого життя був активною людиною, самостійно забезпечував свої щоденні потреби. Окрім того, з ним проживала ОСОБА_5 . Лише на початку 2024 року ОСОБА_4 звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на болі в спині, ногах, порушення ходи, швидку втому тощо. Після обстеження був направлений до Біляївської лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні, а вже після встановлення страшного діагнозу проходив спеціалізовані обмеження та лікування. Зазначене підтверджується, зокрема, й медичною документацією, копії якої додано до позовної заяви. З 12.02.2024 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в клініці «Інтосана». Після встановлення страшного діагнозу відповідач разом зі своєю сім'єю надавав всіляку допомогу батьку, яка полягала, зокрема, у пошуках лікарів та лікарень, оплаті лікарських послуг, супроводження батька до лікарень, його відвідування, забезпечення їжею та всім необхідним під час перебування у лікарнях, проходження обстежень, пошук та доставка кисневого концентратору тощо. Таким чином ОСОБА_4 в жодному разі не можна вважати безпорадним. Будь-яких доводів безпорадності стану батька позивач не наводить та відсутні будь-які докази такого стану. Також позивачем не надано належні та допустимі докази того, що батько звертався до відповідача з проханням про допомогу, а відповідач, в свою чергу, відповідної допомоги не надавав. У позовній заяві зазначено, що на підтвердження безпорадного стану надається копія медичної документації. Водночас, додана до позову медична документація як раз і підтверджує вищенаведені обставини щодо звернення батька до лікарні лише з початку 2024 року. Зауважує, що відповідач та його сім'я здійснювали догляд за батьком під час його перебування у лікарні «Інтосана», саме ними здійснювалась оплата послуг. Підтвердженням цьому є наявність саме у відповідача оригіналів розрахункових документів (фіскальних чеків). Натомість, до позовної заяви позивачем додано не фіскальні чеки, а роздруківки з реєстратора розрахункових операцій, які були отримані позивачем напевно вже після смерті батька, при підготовці позовної заяви. Також не відповідає дійсності те, що відповідач не приймав участі у похованні батька, оскільки так само як і при лікуванні батька, сім'я відповідача оплачувала рахунки, пов'язані як з похованням, так і з організацією поминального обіду. Окрім цього, саме дружиною відповідача ОСОБА_6 було повідомлено орган поліції про настання смерті ОСОБА_4 . По-друге, щодо посилань позивача на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.05.2017 року у справі № 496/3886/16-ц, яким ОСОБА_3 було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . У позовній заяві зазначається, що з відповідною позовною заявою ОСОБА_4 звернувся з огляду на аморальну поведінку відповідача. Поряд з цим, позивач не зазначає, яка саме аморальна поведінка була допущена відповідачем у 2016 році. Звертає увагу, що такі твердження позивача не відповідають дійсності та спростовуються змістом заочного рішення, з якого вбачається, зокрема, що реєстрація ОСОБА_3 у будинку перешкоджала батьку оформити соціальну допомогу. Будь-яких інших мотивів звернення до суду ОСОБА_4 не наводив. Отже, зазначення у позові про аморальну поведінку відповідача, яка начебто стала підставою для звернення батька до суду є навмисним введенням суду в оману з метою створення у суду хибної уяви про особу відповідача. Окрім того, зазначає, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03.02.2022 року у справі № 496/1410/21 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 . ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим будинком. По-третє, у позовній заяві позивач зазначає, що запропонував відповідачу варіант поділу майна, однак відповідач відмовився від такої пропозиції. Проте, зазначені доводи не відповідають дійсності, оскільки саме позивач вирішив відмовитись від такого варіанту поділу спадкового майна. Так, позивач та відповідач, усно погодивши порядок успадкування майна, разом звернулись до нотаріальної контори та подали заяви про прийняття спадщини. Згодом мали укласти договір про поділ спадкового майна. Але після подання заяв відповідачу стало відомо про те, що позивач вночі приїжджає до будинку, де проживав батько та вивозить речі, якими користувався батько, зокрема техніку та інструменти. Саме після цього відповідач звернувся до брата з вимогами припинити вивозити речі та зазначив про те, що має такі самі права, як і позивач, щодо спадкового майна. З цього приводу відповідачем була подана заява до відділу поліції з метою вжиття відповідних заходів. По-четверте, у позовній заяві позивач зазначає про те, що обставини, викладені у позові, можуть підтвердити свідки. Так, позивачем до позовної заяви додано рукописні тексти пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , які на думку позивача, підтверджують обставини, викладені в позовній заяві. Проте, ознайомившись зі змістом зазначених пояснень очевидно, що обставини, викладені у поясненнях ОСОБА_8 взагалі не стосуються обставин справи, оскільки стосуються обставин догляду померлим ОСОБА_4 за своєю хворою дружиною. Пояснення ОСОБА_5 стосуються обставин догляду померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за дідусем та бабусею. Звертає увагу, що вказані письмові пояснення взагалі не можуть прийматись судом до уваги, оскільки не є засобом доказування. З огляду на вищевикладене відповідач переконаний в тому, що відсутні підстави для усунення його ( ОСОБА_3 ) від права на спадкування, оскільки батько сторін ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані, він не звертався до відповідача з проханням про допомогу і, як наслідок, відповідач не відмовляв у наданні такої допомоги. В свою чергу, відповідач та його родина, починаючи з 2024 року, допомагали ОСОБА_4 у зв'язку з виявленою у нього хворобою, що проявилось у пошуку лікарів та лікарень, придбання ліків, сплати медичних послуг, пошуку необхідного обладнання тощо. Відтак, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Окремо представник відповідача вказує, що з метою захисту своїх прав та представлення інтересів у суді відповідач змушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката. Між АБ «Іванченко та партнери» та ОСОБА_10 було укладено договір про надання правової допомоги. Орієнтований розмір судових витрат відповідача складає 30000 грн. Водночас, остаточний розмір судових витрат та доказів на підтвердження їх розміру буде надано до суду у встановлений нормами ЦПК України строк.
Позивач та його представник у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали. При цьому позивач пояснив, що після смерті батька між ним та братом, відповідачем по справі, виник конфлікт з приводу поділу спадкового майна. Спочатку все було добре, поки не втрутилася дружина брата. Він (позивач) пропонував відповідачу різні варіанти поділу спадщини, проте брат ніяк не може визначитись, що він хоче, відтак він вирішив звернутись до суду із даним позовом. За життя батько просив у відповідача допомоги, а саме завезти його в лікарню, яка знаходиться у селищі Котовського, на що відповідач відмовив, посилаючись на те, що на «Двох стовпах» стоять ТЦК і щоб він їхав сам. Батько разом із співмешканкою доїхали до «Двох стовпів», йому там стало зле і він ледве повернувся додому. Після цього батько зателефонував йому (позивачу) і він завіз його до лікарні. Окрім цього, він відвозив батька в лікарню в м. Біляївку, де він знаходився на стаціонарному лікуванні. Відповідач також приїжджав до батька в лікарню в м. Біляївка, щоб дізнатись його стан здоров'я, водночас будь-якої допомоги йому не надавав. Коли батьку стало вже зовсім зле, відповідач почав метушиться, звісно заради спадщини, проявляти свою ініціативу. На питання представника позивача щодо судового рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням позивач пояснив, що після того, як відповідач уклав шлюб, батько віддав йому будинок, який належав матері з умовою, що він буде її доглядати. Проте відповідач не доглядав за хворою матір'ю, не допомагав їй, у зв'язку з чим батько сварився з ним, між ними виникали бійки, батько викликав поліцію, а в подальшому сказав йому, щоб він виписався з будинку. Так як відповідач всіляко уникав цього, батько через суд виписав відповідача з будинку. Батько не спілкувався з відповідачем приблизно протягом десяти років. На питання представника відповідача щодо судового рішення про визнання його (позивача) таким, що втратив право користування житловим приміщенням позивач пояснив, що йому невідомо про вказане рішення суду, батько його не виписував, а він самостійно виписався з будинку і прописався у батьковому будинку.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер батько сторін по справі ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями за законом першої черги є позивач та відповідач. Наразі між сторонами існують неприязні стосунки у зв'язку з наступним. За життя сторін батько набув право власності на три житлові будинки, які розташовані в с. Великий Дальник Одеського району. В одному із цих будинків батько проживав разом зі своєю співмешканкою, в другому проживав позивач, а в третьому - відповідач. З огляду на аморальну поведінку відповідача, у 2016 році ОСОБА_4 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнав ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. За життя ОСОБА_4 тяжко хворів та постійно потребував сторонньої допомоги, однак від свого сина, відповідача по справі ОСОБА_3 , він її не отримав. Станом натепер сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спадкового майна. Незважаючи на поведінку відповідача, позивач не заперечує проти поділу спадщини порівну, проте у зв'язку з тим, що відповідач намагається виселити його з будинку, де він безпосередньо мешкає зі своєю родиною, позивач змушений звернутись до суду із даною позовною заявою та вважає, що є усі підстави для того, щоб усунути відповідача від права на спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. При цьому пояснив, що жодних підстав, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування немає, відповідних доказів до позовної заяви позивачем також не додано. Окрім цього зауважив, що за життя спадкодавець не перебував у безпорадному стані, до останнього самостійно пересувався, був активною людиною. У лютому 2024 року, коли спадкодавець дізнався про наявність у нього онкологічного захворювання, він почав трошки «здавати». При цьому відповідач всіляко допомагав батьку, зокрема, доставляв його до лікарень, оплачував медичні обстеження, здійснював пошук необхідного обладнання. Звертає увагу, що оригінали доказів, доданих позивачем до позовної заяви, знаходяться саме у відповідача і саме відповідач розраховувався в лікарнях за надання цих послуг. Більш того, бажання подати до суду дану позовну заяву у позивача виникло після недосягнення між сторонами згоди щодо поділу спадкового майна, що позивач підтвердив у судовому засіданні, а тому, вважає, що предмет спору взагалі відсутній. Посилання позивача на рішення суду, яким відповідача визнано таким, що втратив право користування житлом є неспроможним, оскільки у вказаному рішенні чітко зазначені підстави подання позову, а саме неможливість отримання соціальної пільги на комунальні послуги.
У судовому засіданні за клопотанням представників сторін були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .
Допитаний в суді як свідок ОСОБА_8 пояснив, що є сусідом сторін, знає сім'ю ОСОБА_12 більше 22 років. Помер ОСОБА_13 , залишилось два сини. Вони жили, як звичайна сім'я. Сини проходили до батька, допомагали йому. Після смерті батька сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спадкового майна. На запитання представника відповідача свідок повідомив, що ОСОБА_13 завжди почував себе нормально, працював і вдома, і на городі. Лише за тиждень до смерті його забрали в лікарню. Він помічав, що йому недобре, але ОСОБА_14 ніколи не скаржився на погане самопочуття. ОСОБА_14 забрали в лікарню в м. Біляївку, потім в «Інтосану», а через невеликий проміжок часу він помер. ОСОБА_15 приходив до батька рідко, приблизно три-чотири рази на місяць. ОСОБА_13 фактично проживав сам, йому допомагала жінка на ім'я ОСОБА_16 . ОСОБА_13 абсолютно не потребував ніякої допомоги, він міг сам себе забезпечити і будь-кому допомогти. За неділю до смерті ОСОБА_14 , старший син ОСОБА_17 відвіз його до лікарні в м. Біляївка, потім його перевели в «Інтосану», а після цього додому, де він і помер. На запитання представника позивача свідок повідомив, що приблизно два роки ОСОБА_15 разом з дружиною проживали по сусідству, у будинку бабусі. Приблизно 5-6 років тому вони переїхали в інший квартал. ОСОБА_18 дуже рідко приходив до батька. Йому відомо, що за життя ОСОБА_13 хотів виписати ОСОБА_18 зі свого будинку, тому що він там практично не проживав. Проте ОСОБА_18 добровільно не хотів виписуватись з будинку, тому ОСОБА_14 звертався до суду. Він (свідок) також виступав у якості свідка у суді у тій справі. ОСОБА_18 виїхав з будинку бабусі, тому що будинок був старим і там неможливо було проживати. ОСОБА_14 виписав сина ОСОБА_18 зі свого будинку через суд, тому що треба було сплачувати якісь податки, а син був прописаний, проте фактично не проживав. Йому невідомо про факт побиття ОСОБА_18 батька. Про суперечки та конфлікти, які були всередині сім'ї ОСОБА_12 , йому нічого невідомо. Після того, як ОСОБА_18 виселився з будинку бабусі, матері ОСОБА_14 , останній взяв помічника і вони вивозили сміття з будинку, приводили його до порядку. ОСОБА_14 був невдоволений рівнем господарювання ОСОБА_18 , він змушував його більше працювати. ОСОБА_17 проживав разом з бабусею. Відносини між ОСОБА_14 та його синами, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , були нормальні, як у батька з синами.
Допитана в суді як свідок ОСОБА_5 пояснила, що була співмешканкою ОСОБА_19 . Має гарні стосунки з ОСОБА_20 та неприязні стосунки з ОСОБА_21 . З самого початку, приблизно у 2005 році, коли вона прийшла в сім'ю ОСОБА_19 , ОСОБА_15 був проти цього, він їй погрожував. ОСОБА_18 та ОСОБА_17 одружилися у 2004 році з інтервалом в один місяць. Після одруження ОСОБА_18 і ОСОБА_22 не допомагали батькові, а тому він їх вигнав і вони пішли на квартиру. У них невистачило коштів і вони приїхали до батька та попросились поселитись в будинку бабусі, який розташований недалеко від будинку батька. Після того, як вони почали проживали у будинку бабусі, до батька вони не приходили, не допомагали, незважаючи на те, що матір ОСОБА_18 , дружина ОСОБА_14 , дуже хворіла, була лежача. З цієї підстави ОСОБА_14 і запропонував їй, свідку, зійтись, щоб вона доглядала його хвору дружину. До будинку, в якому мешкав ОСОБА_18 з дружиною, вони нікого не пускали, в т.ч. і батька. Вони кидались до батька в бійку, у зв'язку з чим він викликав поліцію. Вони забрали матір до себе на місяць, після чого привезли назад. Вони не хотіли ні допомагати, ні дивитись за нею. Батько не витримав і вигнав їх з цієї хати. Вони там прожили приблизно дванадцять років. Вони купили собі хатину і з'їхали. Коли померла мати, батько навіть не пускав їх до двору, не хотів їх бачити на похоронах. У 2020 році перший раз захворів батько, дві неділі проходили обстеження і йому не змогли встановити точний діагноз. Його прокапали, робили уколи і йому стало легше. В подальшому у нього почала боліти нога в області кульшового суглоба. Була ожеледиця, він впав і після цього почало прогресувати онкозахворювання. Вони звернулись до Міської клінічної лікарні № 11 за направленням на додаткове обстеження, там йому під питанням встановили діагноз. На додаткове обстеження їх направили в Біляївку, де після комп'ютерної томографії встановили точний діагноз. ОСОБА_14 попросив ОСОБА_18 завезти його в лікарню в с. Великий Дальник, на що ОСОБА_18 погодився. Проте того ж дня ОСОБА_14 дали направлення до Міської клінічної лікарні № 11, куди ОСОБА_18 відмовився його відвезти. Вони заїхали за нею і вона поїхала з ОСОБА_14 . Йому зробили знімки, ОСОБА_14 стало погано і він ледве дійшов до автомобіля. Він продзвонив ОСОБА_18 , щоб той прихав і забрав його, проте ОСОБА_18 не брав слухавку. Після цього він зателефонував ОСОБА_17 , який приїхав і забрав їх та автомобіль. Приїхавши додому, батько не міг вийти з автомобіля і дійти до дому по сходах, а тому знову подзвонив ОСОБА_18 , щоб той допоміг, проте він не відповів. Батьку допоміг ОСОБА_17 . До лікарні в Біляївку та на обстеження батька возив ОСОБА_17 . Кожного дня, загалом п'ять днів, ОСОБА_17 приїжджав до батька в лікарню. Також ОСОБА_17 возив батька в «Інтосану». Вона подзвонила ОСОБА_18 і ОСОБА_23 і повідомила, що батько знаходиться в лікарні і вже немає сенсу його лікувати. На питання представника позивача свідок повідомила, що вона проживала в будинку ОСОБА_19 у зв'язку з тим, що доглядала його хвору дружину, безкоштовно. Дружина ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і вона (свідок) залишилась проживати з ОСОБА_14 , вони стали співмешканцями. ОСОБА_14 серйозно захворів у 2020 році, постійно скаржився на горло, так як дуже багато курив. Він потребував допомоги з 2023 року оскільки не міг самостійно пересуватись. У неї з ОСОБА_21 неприязні стосунки. Він їй погрожує. Вона зверталась з цього приводу в поліцію, проте їй сказали, що так як вона є свідком у даній справі, вона не може звертатись із заявою до поліції. За життя ОСОБА_13 неодноразово звертався до своїх синів, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , за допомогою, в основному по господарству. ОСОБА_18 зі своєю дружиною займаються теплицями, базарами. ОСОБА_24 з базару розповідали ОСОБА_14 , що ОСОБА_18 на базарі кричав, що коли ОСОБА_14 помре, то він на похорон не прийде. ОСОБА_14 сказав, що коли буде помирати, то ОСОБА_18 нічого не дасть. За життя ОСОБА_14 звертався до суду із позовною заявою, щоб виписати та виселити ОСОБА_18 . На запитання представника відповідача свідок повідомила, що житловий будинок, розташований за адресою, яка вказана в клопотанні про виклик свідків, а саме АДРЕСА_2 належить її рідному брату та її доньці. Вона лише зареєстрована за вказаною адресою. Після смерті ОСОБА_19 вона проживає разом з ОСОБА_17 та його сім'єю у будинку його дідуся та бабусі за адресою: АДРЕСА_3 . Про те, що ОСОБА_14 вигнав ОСОБА_18 їй відомо зі слів ОСОБА_14 . ОСОБА_18 з ОСОБА_25 проживали недалеко і ОСОБА_18 приходив і погрожував їй вбивством. За першим покликом ОСОБА_14 завжди спершу звертався до ОСОБА_17 , бо до ОСОБА_18 марно було звертатись. Вона особисто бачила, як ОСОБА_18 з ОСОБА_26 не пускали батька до будинку, в якому мешкали, спускали собак. ОСОБА_17 не обіцяв їй будь-яку спадщину після смерті ОСОБА_14 . На запитання суду свідок пояснила, що у ОСОБА_27 метастази «пішли» по всіх органах, у нього був вражений опорно-руховий апарат, порушено дихання, травлення та ін. Він не міг самостійно себе обслуговувати. Він знаходився в такому стані півтора місяці. В лікарні в м. Біляївка та вдома ОСОБА_12 ОСОБА_14 пересувався за допомогою милиць, а в «Інтосані» самостійно. Останнім часом ОСОБА_12 ОСОБА_14 не міг їздити за кермом. По всім лікарням батька возив ОСОБА_17 , ОСОБА_18 один раз відвіз батька до місцевої лікарні, а до Міської клінічної лікарні № 11 везти відмовився. Батько звертався до ОСОБА_18 із проханням завезти його до лікарні, проте останній боявся ТЦК, тому возив ОСОБА_17 . ОСОБА_18 приїжджав до батька в «Інтосану». Спочатку, до того, як ОСОБА_14 потрапив до « ОСОБА_28 » ліки придбавали ОСОБА_17 та ОСОБА_18 навпіл, а потім крапельниці та усе інше придбавав ОСОБА_17 . До «Інтосани» ОСОБА_14 забрала швидка допомога, яку викликали ОСОБА_18 та ОСОБА_17 .
Приймаючи до уваги пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер ОСОБА_4 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том І а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.
Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є синами померлого ОСОБА_4 , про що свідчать копії свідоцтв про народження (том І а.с. 97, 99), а тому згідно із статтею 1261 ЦК України вони є спадкоємцями за законом першої черги.
08.04.2024 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 звернулись до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (том І а.с. 90, 91).
На підставі зазначених заяв державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області було заведено спадкову справу № 213/2024.
За життя ОСОБА_4 хворів, що підтверджується копіями наявної у матеріалах справи медичної документації.
Так, згідно з копією консультативного висновку спеціаліста КНП «ООКЛ» ООР від 13.03.2020 року ОСОБА_4 , 1959 р.н., було встановлено діагноз: ГЕРХ. Грижа. СОД - І ст. Рефлюксезофагіт. Хр. Гастродуфеніт, не асоційований з Нр, загострення. Доліхосігма. ЖКХ. Хр. калькульозний холецистит, ремісія (том І а.с. 40-41).
Відповідно до копій результатів досліджень у січні та березні 2020 року ОСОБА_4 , 1959 р.н., в КНП «ООКЛ» ООР були проведені наступні дослідження: дихальний уреазний тест на хелікобактеріоз, загальний аналіз крові, дослідження органів черевної порожнини, рентгендослідження органів грудної клітини, стравохода та шлунка, іррігоскопія (том І а.с. 60, 62-66).
Згідно з копією епікриза КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» БМР № 866 ОСОБА_4 , 1959 р.н., перебував на стаціонарному лікуванні в н.в. Біляївської БПЛ з 30.01.2024 року по 02.02.2024 року з клінічним діагнозом: поширений остеохондроз хребта. Вторинний непластичний процесс? Нижній в'ялий перепарез. Порушення функцій тазових резервуарів. НФД 3 ст. Пахова грижа. Стан важкий. Пересувається за допомогою милиць. Виписаний без покращення стану. Рекомендована консультація онколога ООД (том І а.с. 36).
У період з 29.01.2024 року по 12.02.2024 року ОСОБА_4 проходив чисельні обстеження у КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР, КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» БМР, амбулаторії ЗПСМ Одеської області Біляївського району та КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР.
Зокрема, ОСОБА_4 було проведено наступні дослідження: СКТ поперекового відділу хребта, ультразвукове дослідження черевної порожнини, ренгенограмма органів грудної порожнини в прямій проекції, рентгенограма грудного відділу хребта в 2-х проекціях, рентгенограма попереково-крижового відділу хребта в 2-х проекціях, клінічні аналізи крові, біохімічний аналіз крові, аналіз сечі загальний, імунологічний аналіз крові, онкомаркери, імунохроматографічне дослідження, аналіз крові показники системи згортання, імунологічне дослідження, дослідження крові на резус-приналежність і резус-антитіла, УЗД сечового міхура та передміхурової залози, УЗД правої та лівої нирок, комп'ютерна томографія органів грудної клітини та органів черевної порожнини (том І а.с. 23-35, 63, 70, 76-77).
ОСОБА_4 був оглянутий чисельними лікарями, зокрема, терапевтом, урологом, хірургом-онкологом та ін.
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста (лікаря хірурга-онколога) відділення абдомінальної онко-хірургії від 07.02.2024 року ОСОБА_4 було встановлено діагноз: мтс в печінку, хребет без первинного виявленого вогнища (том І а.с. 71).
13.02.2025 року між ТОВ «Медичний Центр «Медікап» та ОСОБА_4 було укладено договір медичного обслуговування АМВ № 0008276 за медичною програмою «Швидка медична допомога» за строк з 14.02.2024 року по 13.02.2025 року (том І а.с. 42-43).
Відповідно до довідки МЦ «Медікап» від 21.02.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на стаціонарному лікуванні в МЦ «Медікап» з 13.02.2024 року по 21.02.2024 року у відділенні інтенсивної терапії з наступним діагнозом: генералізований злоякісний процес без первинного вогнища ст. ІV сТхN1М1 метастази в плевру, печінку, кісткові структури. Кл. гр. ІV. Ускладнення: Генералізація онкологічного процесу. Залізодефіцитна анемія важкого ступеня, коригована гемотрансфузією. Патологічний перелом клубової кістки праворуч. Больовий синдром. Кахексія. Супутній діагноз: ЖКХ. Конкременти жовчного міхура. Пахова грижа справа. Виразкова хвороба шлунку. Виразка антрального відділу шлунку. Грижа стравохідного отвору діафрагми. На поточний момент стан хворого стабільно важкий. Потребує постійної кисневої підтримки. Потребує сторонньої допомоги для годування, гігієнічних процедур, зміни положення тіла та інших життєвих потреб (а.с. 37). До вказаної довідки додано копії двох чеків від 16.02.2024 року на суму 35392 грн 80 к. та від 21.02.2024 року на суму 42794 грн 80 к. про оплату стаціонарного лікування в МЦ «Медікап» (том І а.с. 38, 39).
Із копії виписки з медичної карти № 453 та додатку до неї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на стаціонарному лікуванні в МЦ «Інтосана» з 13.02.2024 року по 21.02.2024 року з діагнозом: генералізований злоякісний процес без первинного вогнища ст. ІV сТхN1М1 mts плевру, печінку, кісткові структури. Патологічний перелом клубової кістки праворуч. Кл. гр. ІV. Ускладнення: Залізодефіцитна анемія важкого ступеня, коригована одногрупною гемотрансфузією. Супутній діагноз: ЖКХ. Конкременти жовчного міхура. Пахова грижа справа. Виразкова хвороба шлунку. Грижа стравохідного отвору діафрагми. Атрофічний гастрит ОЗ Kimura-Takemoto. Виразка антрального відділу шлунку з перегулярним судинним та поверхневим малюнком. Геморой. Загальний стан пацієнта тяжкий. За час лікування пацієнту ОСОБА_29 було проведено чисельні обстеження, зокрема, клінічні аналізи крові, дослідження гемостазу, коагулограма, біохімічні дослідження крові, відеогастроскопія, аналіз сечі загальний, дослідження кислотно-основного стану крові, електрокардіограму, колоноскопію, відеогастроскопію, УДЗ вен нижніх кінцівок, УДЗ серця тощо. Окрім цього, пацієнта ОСОБА_30 було оглянуто лікарем-онкологом. Рекомендації: продовжити стаціонарне лікування в умовах спеціалізованого відділення. Пацієнт виписується за категоричним наполяганням родичів. Бесіду про необхідність продовження лікування проведено. Безуспішно. Відмову від лікування підписано (а.с. 44-47, 50-59). До вказаної виписки додано інформовану добровільну відмову пацієнта або його законного представника від запропонованого медичного втручання/лікування від 21.02.2024 року, яка підписана ОСОБА_2 (том І а.с. 48, 49).
Отже, як вбачається із вище перелічених медичних документів, стан здоров'я спадкодавця ОСОБА_4 різко погіршився в січні 2024 року, у зв'язку з чим він і звернувся до лікарні. Вже 21.02.2024 року ОСОБА_4 у тяжкому стані за категоричним наполяганням родичів було виписано із лікарні додому, де він того ж дня і помер, про що о 21:37 ОСОБА_6 було повідомлено на лінію 102 (том І а.с. 125).
Доказів того, що до січня 2024 року ОСОБА_4 тяжко хворів, знаходився у безпорадному стані та потребував будь-якої допомоги, зокрема, від відповідача, матеріали справи не містять. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду про те, що ОСОБА_4 ніколи не скаржився на погане самопочуття, а звернувся до лікарні незадовго до смерті. Так само, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду про те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані півтора місяці, відтак, доводи позивача про те, що батько дуже тяжко хворів останні десять років суд до уваги не приймає.
Під час вирішення спору позивач не довів належними доказами того, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення його від права на спадкування.
Так, з показів свідка ОСОБА_5 убачається, що відповідач теж брав певну участь у допомозі своєму батьку, зокрема, завіз його до місцевої лікарні, частково оплачував ліки, разом з позивачем викликав швидку допомогу. Та обставина, що така участь була меншою, ніж участь позивача, не є достатньою для висновку про ухилення відповідача від надання допомоги батьку. Окрім того, як пояснив сам позивач у судовому засіданні, відповідач також приїжджав до батька в лікарню.
Участь відповідача у допомозі батьку також підтверджується копіями заяви ОСОБА_3 до БФ «Корпорація монстрів» про надання кисневого концентратора для онкохворого батька ОСОБА_4 від 21.02.2024 року, договору позички № 21/02-1 від 21.02.2024 року та акту прийому-передачі кисневого концентратора від 21.02.2024 року (том І а.с. 132, 133, 134).
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не надав достовірних доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави вважати, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги своєму батьку, а останній перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу та потребував такої допомоги саме від нього.
Твердження як позивача, так і відповідача про оплату лікування батька суд до уваги не приймає, оскільки із наданих ними суду доказів (чеків, замовлень на надання послуг) неможливо встановити, хто саме оплачував ці рахунки. Жодною із сторін не надано доказів того, що ОСОБА_4 не мав власних заощаджень, в т.ч., на будь-яких карткових рахунках, що, в свою чергу, доводить відсутність потреби у його матеріальному забезпеченні.
Та обставина, що за життя ОСОБА_4 звертався до суду із позовом про визнання свого сина ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловими приміщеннями, про що 24.05.2017 року судом було ухвалено відповідне рішення (том І а.с. 8-9) не свідчить про аморальну поведінку відповідача по відношенню до батька та жодним чином не підтверджує факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги батьку.
Надані сторонами письмові покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_31 (том І а.с. 16, 17, 18-19, 202) суд до уваги не приймає, оскільки вказані письмові докази є недопустимими в силу вимог статей 78, 230 ЦПК України, так як допит свідків здійснюється безпосередньо судом під присягою.
Також, суд не приймає до уваги надані позивачем копії договорів на виконання будівельних робіт (том І а.с. 11-15), оскільки з їх змісту неможливо встановити, за якою саме адресою мали проводитись вказані у цих договорах будівельні роботи і чи були вони фактично проведені, хто саме та коли розраховувався з виконавцями за їх виконання тощо.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що за життя між ОСОБА_4 та його сином ОСОБА_3 були неприязні стосунки. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_5 з цього приводу повідомили суду взаємо протилежні покази. Натомість судом достовірно установлено, що наразі між позивачем та відповідач існує спір щодо поділу спадкового майна.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У частині п'ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 355/1213/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надав суду належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України обставин, що є його процесуальним обов'язком, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак у задоволенні позовних вимогі ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку із відмовою в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1216, 1222-1224, 1261 ЦК України, ст. ст. 10, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позивачу ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 05.01.2026 року.
Виготовлення рішення суду поза межами строків, встановлених частиною шостою статті 259 ЦПК України, обумовлено рядом причин, якими є, зокрема, надмірна завантаженість суддів Біляївського районного суду Одеської області, в тому числі судді Пендюри Л.О., в провадженні якого за 2025 року перебувало більш, ніж дві тисячі сто справ, а також недостатня кількість суддів (з 2016 року кількість суддів у Біляївському районному суді Одеської області зменшилася з 11 до 6 (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення судових рішень у строки, встановлені чинним законодавством. Крім того, на робочий процес суттєво впливають чисельні повітряні тривоги і необхідність перебування у цей момент суддів та працівників суду у безпечному місці, яким не є службовий кабінет.
Суддя Л.О. Пендюра