73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
08 грудня 2010 р. Справа № 2-а-2365/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючої судді: Хом'якової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Іщенка Івана Валерійовича - головного державного податкового ревізор-інспектора Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Лебедь Дмитра Аркадійовича - головного державного податкового ревізор-інспектора Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Державної податкової інспекції у м. Херсоні про захист порушених конституційних та законних прав особи,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до головних державних податкових ревізорів-інспекторів Державної податкової адміністрації Іщенка Івана Валерійовича, Лебедь Дмитра Аркадійовича, Державної податкової інспекції у м. Херсоні про захист порушених прав будь - яким способом. Позивач зазначає, що посадові особи ДПІ у м. Херсоні порушили його права, визначені статтями 30, 31, 32, 41, 42, 55, 59 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 10, 20 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 31 Закону України "Про інформацію", ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". ДПІ у м. Херсоні порушили права позивача, визначені статтями 30, 31, 32, 41, 42, 55, 59 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 11-2 Закону "Про державну податкову службу в Україні". Порушення прав здійснено за наступних обставин: 23.03.2010 посадовими особами ДПІ у м. Херсоні було складено акт перевірки від 23.03.2010, яким зафіксовано результат перевірки господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 Позивач вважає, що посадові особи ДПІ у м. Херсоні здійснювали всупереч ст. 32 Конституції України збір конфіденційної інформації про приватного підприємця без його попередньої згоди, без повідомлення позивача про такий збір інформації. Вказує, що ст. 11-2 Закону "Про державну податкову службу в Україні" заборонено розпочинати будь - яку перевірку без надання особі інформації, передбаченої цією статтею, шляхом вручення під розпис направлення на перевірку. Перевірка відбулася без згоди та за відсутності самого приватного підприємця. Порушено право позивача не допускати посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, позбавлено позивача права надати свої пояснення, зауваження та заперечення до акту перевірки. При прийнятті рішення про застосування адміністративно - господарських санкцій за висновками перевірки порушено право знати свої права та обов'язки, право на правову допомогу та право доступу до інформації про них, зібрану державним органом, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо. Рішення прийнято без участі позивача. Такі дії державних органів та посадових осіб, здійснені з порушенням прав особи, не можуть мати юридичних наслідків, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України.
В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Херсоні Іщенка І.В., Лебедь Д.А. під час проведення перевірки та складання акту перевірки від 23.03.2010 № 430/21/03/23/1837601371, скасування акту перевірки та рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 06.04.2010 № 0007632307, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просить розглянути справу в письмовому провадженні без його участі.
Відповідачі Іщенко І.В. та Лебедь Д.А. до суду не прибули. Письмових заперечень суду не надали.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні надала письмові заперечення, в яких не погоджується з вимогами адміністративного позову, вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Державна податкова інспекція серед іншого здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також роботу, пов'язану із проведенням боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстр імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій визначені Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 1 червня 2001 року № 1776-ІІІ, ст.. 15 та 16 якого встановлено, що контроль за додержання суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювані планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Таким чином, законодавець наділив податкові органи правом на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), а також дотримання норм обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, рішення про застосування штрафних санкцій також прийнято правомірно. Представник ДПІ подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Із змісту позовної заяви, письмових заперечень та наданих суду доказів вбачається, що 23.03..2010 посадовими особами ДПІ у м. Херсоні головними державними податковими ревізорами-інспекторами Іщенком І.В. та Лебедь Д.А. згідно направлення на перевірку від 23.03.2010 № 207/237 та плану перевірок СПД на березень 2010 року проведено перевірку щодо здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 в господарській одиниці - кіоск, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює торгівельну діяльність позивач.
Перевірка здійснена на підставі статті 11 Закону України "Про державну податкову службу Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року 481/95-ВР, Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та інших нормативно-правових актів. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 23.03.2010.
При перевірці приватний підприємець не був присутній, в акті зазначено, що продавець ОСОБА_4, яка проводила розрахункову операцію, була присутня під час перевірки, відмовилась від отримання направлення на перевірку, підписання акту перевірки та надання будь-яких зауважень щодо проведеної перевірки. Посадові особи ДПІ у м. Херсоні виявили проведення розрахункової операції на суму 45,5 грн. (1 пачка сигарет за ціною 9,5 грн. та картка поповнення рахунку за ціною 36 грн.) без застосування реєстратора розрахункових операцій, не роздрукування розрахункового документа, КОРО відсутнє, контрольні стрічки відсутні, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не встановлено суму готівкових коштів на місці проведення розрахункової операції, чим порушено п. 1, 6, 10, 12 ст. 3 Закону про РРО. В акті зазначено, що продавець ОСОБА_4 на прохання інспекторів було відмовлено у підрахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та надання Х звіту РРО. Суду надано додаток до акту перевірки від 23.03.2010 в якому зафіксовано товар, який знаходився в реалізації ПП ОСОБА_1 в кіоску на загальну суму 1863 грн. Акт перевірки був надісланий позивачу рекомендованим листом, отримано 01.04.10. Приватний підприємець не прибув до ДПІ, не спростував висновки акту перевірки, не надав відсутніх документів. Державною податковою інспекцією у м. Херсоні на підставі п. 11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу", ст. 17, 20-21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.2010 № 0007632307 на суму 4463 грн. 50 коп. за порушення пп. 1, 6, 10, 12 ст. 3 Закону про РРО, в тому числі 227,50 грн. за проведення розрахункової операції без застосування РРО, 3726грн. за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, 340 грн. за не зберігання КОРО та 170 грн. за не зберігання контрольних стрічок протягом трьох років. Рішення надіслано позивачу рекомендованою поштою, що підтверджується копією наданого суду поштового повідомлення з відміткою про одержання 23.04.2010.
Суд вважає доводи позивача щодо неправомірності здійснення перевірки необґрунтованими належними доказами. Статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку. Відповідно до п. 2 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Закон про РРО) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. У питаннях застосування РРО Закон про РРО є спеціальним, інші акти законодавства, у тому числі й Закон "Про державну податкову службу в Україні", застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО. Закон про РРО не регламентує детальний порядок проведення планової перевірки таких суб'єктів підприємницької діяльності, як позивач, зазначаючи, що планові або позапланові перевірки здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"). Перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу - сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахункових операцій, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та грошових коштів, а також контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення операцій з купівлі продажу іноземної валюти.
У відповідності до сьомої частини статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду. Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. У відповідності до положень статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими Законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, але положення цієї статті регулюють перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а не перевірку дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", які не вимагають надсилання суб'єкту господарювання повідомлення про майбутню перевірку за 10 днів. При попередньому надісланні повідомлення про перевірку втрачався би сенс самої перевірки, отже, приватний підприємець був попереджений про прихід інспекторів. Відсутність приватного підприємця на час проведення перевірки не позбавляє податківців права проводити перевірку дотримання вимог Закону про РРО та інших законів, оскільки перевіряються дії саме осіб, які проводять розрахункові операції, а не дії самого приватного підприємця або податкові документи та звітність. Об'єкт торгівлі (кіоск) у відсутність позивача працює, тому особи, які проводять розрахункові операції, повинні дотримуватись діючого в цій сфері законодавства, в тому числі Закону про РРО.
Виходячи з документів за результатами проведеної перевірки вбачається, що дану перевірку можливо вважати таку, що здійснюється на законних підставах.
Посилання позивача на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суд не приймає до уваги, оскільки згідно зі ст. 2 дія цього закону поширюється на відносини пов'язані у сфері господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Суд вважає, що дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не розповсюджується на відносини, які виникають при здійсненні контролю за дотриманням суб'єктом господарювання законодавства у сфері розрахункових операцій. В Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства. Але, контролюючим органом є органи ДПС, статус яких її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Отже, порядок здійснення органами ДПС своїх функцій, в тому числі щодо контролю за дотриманням закону про РРО, визначається, насамперед, Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Відносини в процесі проведення перевірки РРО не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законами України "Про РРО", "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до вимог п. 1, 6, 10, 12 Закону України Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг) (п. 1 ст. 3). Сума санкції складає 227,50 грн. (45,50 грн. х5). Згідно ст. 22 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання (п. 12 ст. 3), застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. таким чином сума штрафу становить 3726 грн. (1863 грн. (вартість товару на який відсутні документи) х 2). За порушення п. 6 ст. 3 Закону про РРО до суб'єктів господарювання застосовується санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сума санкції становить 340 грн. (20х17грн.). За порушення п. 10 ст. 3 Закону застосовується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну. Сума санкції в даному випадку становить 170 грн. (10х17 грн.).
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає порушень з боку податкового органу щодо проведення перевірки та вважає, що перевірку було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про порушення прав позивача, передбачених ст. ст. 30, 31, 32, 41, 42, 55, 59 Конституції України, ст. 31 Закону України "Про інформацію", ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статтею 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При не встановленні факту порушення прав позивача, в задоволенні позову відмовляється, адже судовому захисту підлягає тільки порушене право. В задоволенні позову відмовляється. Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 2.11.8