Провадження №3/447/31/26
Справа №447/3316/25
05.01.2026 м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Рябчун А. В., ознайомившись з матеріалами справ про адміністративні правопорушення, які надійшли від ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за частиною 5 статті 126, частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
17 жовтня 2025 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшли адміністративні справи за протоколами серії ЕПР1 № 482514 від 13 жовтня 2025 року за частиною 5 статті 126 КУпАП , серії ЕПР1 № 482509 від 13 жовтня 2025 року за частиною 2 статті 130 КУпАП, щодо однієї і тієї ж самої особи ОСОБА_1 .
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 19 листопада 2025 року вказані адміністративні справи об'єднанні в одне провадження під спільним номером 447/3317/25 (провадження 3/447/1863/25).
Так, згідно з протоколом серії ЕПР 1 № 482514 про адміністративне правопорушення від 13 жовтня 2025 року вбачається, що 13 жовтня 2025 року о 22:00 год. у с. Дроговиж, дорога М-06 Київ-Чоп 582 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi » д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії. Порушення вчинено повторно протягом року ( постанова серії ЕНА № 3171242 від 08.04.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП), чим порушив п. 2.1.а ПДР.
Відповідно до протоколу №482509 про адміністративне правопорушення від 13 жовтня 2025 року вбачається, що 13 жовтня 2025 року о 22:00 год. у с. Дроговиж, дорога М-06 Київ-Чоп 582 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi » д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, блідість обличчя, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
В судові засідання 19 листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 05 січня 2026 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. Заяв та клопотань не подав.
З урахуванням того, що чинний КУпАП не передбачає обов'язкової участі під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 КУпАП, частиною 5 статті 126 КУпАП, враховуючи, що ОСОБА_1 був належно повідомлений та був обізнаний про час, день та місце розгляду справи, однак в судове засідання не прибув, поважних причин неприбуття не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Розглянувши адміністративну справу суд дійшов наступного висновку.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову.
Відповідно до вимог частини 2 статті 130 КУпАП повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 КУпАП.
Судом встановлено, 13 жовтня 2025 року о 22:00 год. у с. Дроговиж, дорога М-06 Київ-Чоп 582 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi » д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, блідість обличчя, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Судом встановлено, що постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 червня 2024 року у справі № 608/1051/24 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили.
Відповідно до пункту 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, підтверджена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №482509 від 13.10.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння у КНП «Миколаївська ЦЛ» від 13.10.2025 року; довідкою про повторність та іншими матеріалами справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що діяння ОСОБА_1 відповідають кваліфікації за частиною 2 статті 130 КУпАП - повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №482509 від 13.10.2025 року такий оформлений відповідно до положень статті 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість якого не викликає сумнівів.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2025 року о 22:00 год. у с. Дроговиж, дорога М-06 Київ-Чоп 582 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi » д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії. Порушення вчинено повторно протягом року ( від 08.04.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП), чим порушив п. 2.1.а ПДР.
Відповідно до пункту 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у справі зібрано достовірні, належні та допустимі докази, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 130 КУпАП, частиною 5 статті 126 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією частини 2 статті 130 КУпАП передбачено покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкцією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
Згідно з вимогами статті 33 КУпАП при накладенні на ОСОБА_1 стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та вважає, що для виправлення та перевиховання останнього доцільно застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом.
Статтею 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Оглянувши протоколи про адміністративне правопорушення, враховуючи особу правопорушника, вважаю, що його вина доведена, дії за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути із ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 13, 24-1, 121, 126, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за частиною 5 статті 126 КУпАП- у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становись 40 800 /сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок/ з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 /п'ять/ років;
- за частиною 2 статті 130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 00 /тридцять чотири тисячі гривень 00 коп./ з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.
Відповідно до статті 36 КУпАП призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне стягнення, встановленого за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становись 40 800 /сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок/ з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 /п'ять/ роківбез оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державної судової адміністрації судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.
Суддя Анна Рябчун