Справа №463/12147/25
Провадження №1-кс/463/11334/25
02 січня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника скаржника ОСОБА_4
в м. Львові,
у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування, -
представник скаржника звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із скаргою на постанову заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 24 листопада 2025 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 щодо недотримання розумного строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019140000000805 від 19 серпня 2019 року.
Скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана відмова є протиправною, а обґрунтування недотримання розумного строку проведення досудового розслідування невиправданим, адже кримінальне провадження триває більше шести років, а тому у слідства було достатньо часу для вчинення всіх процесуальних дій та прийняття одного з процесуальних рішень, передбаченими параграфом 1 Главою 24 КПК України. Дане обґрунтування навпаки вказує на бездіяльність органу досудового розслідування, та те, що кримінальне провадження №62019140000000805 не має на меті виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України, а досудове розслідування є формальним і таким, що переслідує інші, ніж визначені законом цілі. Проведення досудового розслідування кримінального провадження в строк, що перевищує 6 рік та 4 місяці, повністю нівелює засаду кримінального провадження, визначену в ст. 28 КПК України.
Означене кримінальне провадження не має на меті виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України, проведення в ньому досудового розслідування є формальним, та таким, що переслідує інші, ніж визначені законом цілі, а відтак є потреба в необхідності встановлення строку досудового розслідування, та за доцільне встановлення процесуального строку досудового розслідування в кримінальному провадженні та встановлення строку прокурору в кримінальному провадженні для прийняття одного з передбачених ст. 283 КПК України процесуальних рішень за результатами проведення досудового розслідування, з урахуванням у разі необхідності положень ст. 278 КПК України.
На неприпустимість зволікання у процесуальному визначенні на відповідному етапі кримінального переслідування вказує і практика Європейського суду з прав людини, зокрема і рішення Суду «Єлоєв проти України» від 6.11.2008 (заява №17283/02), згідно якого встановивши у згаданій справі, що тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», Суд зауважив, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів.
Відмовляючи в задоволенні скарги прокурором не було наведено доводів об'єктивної неможливості завершити досудове розслідування протягом більш ніж шість років, при цьому фактично визнаючи бездіяльність у тривалому непроведені слідчих дій, прокурором не встановлені строки слідчому для вчинення хоч якої процесуальної дії, не кажучи вже про необхідність прийняття одного з процесуальних рішень, передбаченими параграфом 1 Главою 24 КПК України.
В будь якому випадку проведення досудового розслідування протягом шести років є поза розумним строком та не може бути виправдано необхідності проведенням товарознавчої чи іншої експертизи, які мав провести орган досудового розслідування без зволікань.
При цьому, тривале затягування розгляду скарги (спочатку взагалі небажання розглядати в порядку ст. 308 КПК України, а потім відсутність самостійного реагування) є проявом сприяння протиправній бездіяльності групи прокурорів Львівської обласної прокуратури які здійснюють процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 62019140000000805 та терпимості до них, що порушує принцип Верховенства права.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, надав аналогічні пояснення.
Прокурор в судовому засіданні проти скарги заперечив. Зазначив, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на транспортні засоби, в тому числі на вантажний автомобіль RENAULT д.н.3. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 . Вказаний автомобіль відповідає критеріям речового доказу, оскільки саме він був завезений через митний пункт пропуску «Краківець» зі зміненим номером кузова в системі АСМО ІНСПЕКТОР - 2006, та в подальшому здійснено його перереєстрацію, з підстав його переобладнанням, що в подальшому дало змогу уникнути сплати митних платежів до Державного бюджету України, та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. З метою встановлення вартості вказаного транспортного засобу, підтвердження чи спростування факту проведення його переобладнання необхідно провести комплексну трасологічно-автотоварознавчо-автотехнічну експертизу.
У межах вказаного кримінального провадження здійснюється дослідження не лише вказаного транспортного засобу, а значної кількості інших транспортних засобів, а тому слідчі (розшукові) дії у провадженні проводяться поетапно і потребують значного часу, що відповідає положенням ст. 28 КПК України, відповідно до якої розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. При цьому враховується складність кримінального провадження, обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування. Зокрема, щодо частини транспортних засобів матеріали кримінальних проваджень виділено в окремі провадження та обвинувальні акти скеровано до Мостиського районного суду Львівської області для розгляду. За результатами розгляду скарги відмовлено у задоволенні такої, оскільки встановлення місячного строку для завершення досудового розслідування у згаданому провадженні, тобто строків у які неможливо провести усі необхідні слідчі (розшукові) дії, суперечитиме завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.
З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, приходжу до наступного висновку.
Частина 1 ст. 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Слідчим суддею встановлено, що за процесуального керівництва прокурорів Львівської обласної прокуратури слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62019140000000805 від 09.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, щодо протиправних дій працівників Держаної митної служби при ввезенні на територію України вантажних транспортних засобів в кількості 37 штук та подальшого ухилення від сплати митних платежів.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова накладено арешт на транспортні засоби, в тому числі на вантажний автомобіль RENAULT д.н.3. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , смт. Березине, вул. Матросова, 13 (при ввезенні на територію України ХА19НQК (№ кузова НОМЕР_2 ), з підстав того, що вказаний автомобіль відповідає критеріям речового доказу, оскільки він був завезений через митний пункт пропуску «Краківець» зі зміненим номером кузова в системі АСМО ІНСПЕКТОР - 2006, та в подальшому здійснено його перереєстрацію, з підстав його переобладнанням, що в подальшому дало змогу уникнути сплати митних платежів до Державного бюджету України, та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
З пояснень прокурора вбачається, що з метою встановлення вартості вказаного транспортного засобу, підтвердження чи спростування факту проведення його переобладнання необхідно провести комплексну трасологічно-автотоварознавчо-автотехнічну експертизу.
Також з пояснень вбачається, що у межах вказаного кримінального провадження здійснюється дослідження значної кількості інших транспортних засобів, а тому слідчі (розшукові) дії у провадженні проводяться поетапно і потребують значного часу. Зокрема, щодо частини транспортних засобів матеріали кримінальних проваджень виділено в окремі провадження та обвинувальні акти скеровано до Мостиського районного суду Львівської області для розгляду.
У відповідності до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Ч. 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
У статті 2 Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, з врахуванням положення ст. 28 КПК України, відповідно до якої розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а також враховуючи складність кримінального провадження, обсяг та специфіку процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що на даному етапі слідства у вказаному провадженні постанова прокурора є обґрунтованою, підстав для її скасування на підставі доводів, викладеній у скарзі немає, у зв'язку із чим в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статтей 9, 284, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
в задоволенні скарги представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на постанову заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 24 листопада 2025 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 щодо недотримання розумного строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019140000000805 від 19 серпня 2019 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складено 5 січня 2026 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_7