Справа № 462/8850/25
(заочне)
05 січня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») 05.12.2025 року через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 42290,03 грн. заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101710331343969 від 13.03.2024 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.03.2024 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №АВН0СТ155101710331343969, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн. строком на 12 місяців - до 12.03.2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 85 % на рік.Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 07.11.2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 42290,03 грн., з яких 26562,38 грн. - заборгованість за тілом кредита, 10211,56 грн. - заборгованість за процентами, 5516,09 - заборгованість за пенею. Посилаючись на викладене АТ «Акцент-Банк» просить суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101710331343969 від 13.03.2024 року та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що відповідач ОСОБА_1 погодився, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с.26-27).
13.03.2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-Банк», підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101710331343969. За умовами заяви відповідач отримав кредит в сумі 30000 грн, строк кредиту 12 місяців з 13.03.2024 року по 12.03.2025 року включно, процентна ставка (фіксована) 85 % на рік, розмір щомісячного платежу 3821,27 грн, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - НОМЕР_3, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 45855,32 грн. Згідно з підписаною заявою відповідач погодивсь, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір (а.с.12-15).
Пунктом 11 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов?язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов?язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу.
Також, 13.03.2024 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка». Згідно з даними паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» встановлено: сума/ліміт кредитування 30000 грн.; строк кредитування - 12 місяців; процентна ставка 85 % річних; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 15855,32 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі - 45855,32 грн.; реальна річна процентна ставка 129,82 відсотків річних. Паспортом передбачено порядок повернення кредиту: щомісячними платежами по 3821,27 грн. протягом 12 місяців (а.с.10-11).
Вказані заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101710331343969 від 13.03.2024 року (договір) та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписані відповідачем електронним підписом.
З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується меморіальним ордером №TR.35754218.37447.65455 від 13.03.2024 року (а.с.19).
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов?язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов?язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Приписами ст.12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання не допускається.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Як вбачається із виписки по кредиту АТ «А-Банк» від 07.11.2025 року, у ОСОБА_1 за період з 13.03.2024 року по 06.11.2025 року заборгованість за кредитом №АВН0СТ155101710331343969 становить 42290,03 грн. (а.с.21-22).
Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.11.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 42290,03 грн., з яких 26562,38 грн. - заборгованість за кредитом, 10211,56 грн. - заборгованість за відсотками, 5516,09 грн. - заборгованість по пені (а.с.17-18).
Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов?язання за кредитним договором не виконує, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за кредитом та процентах.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею за Кредитним договором №АВН0СТ155101710331343969 від 13.03.2024 року слід зазначити наступне.
У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею АТ «Акцент-Банк» зазначає, що при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, слід зазначити, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 року у справі №477/874/19).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, оскільки пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану,суд дійшов висновку, що відповідач звільняється від обов?язку її сплати, відтаку задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз'яснення, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» слід стягнути 2106,52 (86,96 % від 2422,40) грн. судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 36773,94 грн. заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101710331343969 від 13.03.2024 року.
В решті позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2106,52 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження - м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_1 , МФО 307770;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 05.01.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний