Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 грудня 2010 р. № 2-а- 13668/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.
за участю:
представника позивача -Кириченко Н.В., діє за дорученням № 03/2010 від 18.10.2010р.
представника відповідача -Говорун М.Д., діє за дорученням № 22374/10/10-025 від 18.10.2010р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю)
до Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова
про про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000701800/0 від 21.10.2010р. у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000701800/0 від 21.10.2010р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 1979.00 грн., не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на що підлягає скасуванню в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на встановлене в ході проведення перевірки порушення п.п. 7.4.1., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість на суму 1319,00грн.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку Науково-виробничого підприємства «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) щодо підтвердження відомостей, отриманих віл особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3» і.п.н. НОМЕР_1 за період з 01.10.2007р. по 30.11.2007р., про що складено Акт № 5937/18-010/30046417 від 13.10.2010р. (а.с. 7-14).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту невиїзної документальної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000701800/0 від 21.10.2010р., яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування НВП «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (ТОВ) податку на додану вартість на загальну суму 1979.00 грн. (основний платіж - 1319.00 грн., штраф - 660.00 грн.) (а.с. 15).
Дослідження судом акту перевірки № 5937/18-010/30046417 від 13.10.2010р. показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між Науково-виробничим підприємством «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) і ФОП ОСОБА_3(а.с. 7-14).
Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що між Науково-виробничим підприємством «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) було укладено усні Договори поставки, предметом яких була поставка припою ПОС-61 д.1 та припою ПОС-61 д.2. Відповідно до копій накладних № 318 від 31.10.07 (а.с. 33), № РН-00349 від 22.11.07 (а.с. 34) ФОП ОСОБА_3 було поставлено, а Науково-виробничим підприємством «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) було прийнято припой ПОС-61 д.1 в кількості 23 кг та припой ПОС-61 д.2 в кількості 25 кг. Придбаний у ФОП ОСОБА_3 товар було отримано працівником позивача ОСОБА_4, який займає посаду начальника бюро, відповідно до копії виписки з наказу (а.с. 114), та якому було видано довіреності 31.10.07 та 19.10.07, що підтверджується копією з журналу реєстрації довіреностей. (а.с. 112-113)
Судом встановлено, що розрахунок позивачем за товари, отримані від ФОП ОСОБА_3, відповідно до вказаних вище видаткових накладних, було здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (а.с. 37-38)
В судовому засіданні було встановлено, що між ОАО «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» і НВП «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» було укладено Договір підряду № 73 и/09-ц від 16.11.2009р., предметом якого було оренда виробничого приміщення за адресою: вул. Академіка Проскури, 1, блок 1, корпус 40, м. Харків, в кількості 4151.00 м*2 (а.с. 105-108) та додаткову угоду № 1 від 30.04.2010р. у зв'язку зі збільшенням орендованої площі (а.с. 109). Вказане приміщення використовується позивачем як склад.
Судом встановлено, що отриманий від ФОП ОСОБА_3 припой було оприбутковано позивачем на склад, що підтверджується приймальними актами складського обліку. (а.с. 63-64)
В судовому засіданні встановлено, що вказаний припой відпускався уповноваженою особою позивача зі складу на підставі внутрішніх вимог. (а.с. 121-143)
Судом встановлено, що згідно з п.п. 2.3.1. Статуту НВП «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (ТОВ) предметом діяльності Товариства, зокрема, є створення науково-технічної продукції, проектні роботи, розробка, виробництво продукції та товарів, виконання робіт та надання послуг у оборонній, авіаційній, засобів зв'язку, машинобудівній, автомобільній, паливно-енергетичній, сільськогосподарській, харчовій та інших галузях господарства України, а саме: продукції виробничо-технічного призначення. Крім того, судом встановлено, що технологічні матеріали «Припой ПОС-61 Д.1» та «Припой ПОС-61 д.2» використовуються у виробничій діяльності позивача згідно із затвердженими технологічними процесами на постійній основі для проведення поверхневого монтажу (пайки) ручним способом радіоелементів, таких як мікросхеми, резистори, транзистори. Діоди, тощо на друковані плати, які входять до складу приладів та електрорадюапаратури, які випускаються підприємством. (а.с. 81-104, 110)
Судом з'ясовано, що висновок відповідача про нікчемність зазначених вище договорів поставки ґрунтується на судженнях складеного ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акту перевірки ФОП ОСОБА_3 від 16.01.2009р. № 28/17-206/2880207995/5. Згідно з листом ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова мотивами для визнання ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова нікчемними всіх правочинів, укладених за участі ФОП ОСОБА_3, є відсутність у даної особи необхідних, на думку податкового органу, необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, відсутні первинні фінансові та господарські документи. (а.с. 154-155)
Суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового. бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3 - при укладанні і виконанні договорів поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Крім того, суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вбачається із договорів поставки у жовтні-листопаді 2007 року, укладених між НВП «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (ТОВ) та ФОП ОСОБА_3 вказані договори є двосторонніми, а по своїй суті - договорами поставки.
Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.
Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договорах поставки, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ФОП ОСОБА_3, так і позивач виконували умови вищевказаних договорів поставки, чим і підтвердили факт його укладення.
Суд відзначає, що сам лише факт відсутності суб'єкта господарювання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців як його місцезнаходження, не має своїм наслідком нікчемності укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ФОП ОСОБА_3 з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських зв'язків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до суду не подано.
Факт реєстрації контрагента позивача платникоми податку на додану вартість, а також той факт, що вказаний контрагент (ФОП ОСОБА_3,) на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаного припою були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності - для вироблення продукції виробничо-технічного призначення.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту податку на дану вартість у листопаді-грудні 2007 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000701800/0 від 21.10.2010р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства “ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000701800/0 від 21.10.2010р. у повному обсязі.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого підприємства «ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) (ідентифікаційний код 30034641, місце знаходження: вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070) витрати по сплаті державного мита у сумі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2010 року.
Суддя Волкова Л.М.