Справа № 2-а-3604/10/1970
"08" грудня 2010 р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої Подлісної І.М
секретаря Калиняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень -рішень від 06 серпня 2010 року № 0000011502/0 від 08 жовтня 2010 року № 0000011502/1
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень -рішень від 06 серпня 2010 року № 0000011502/0 та від 08 жовтня 2010 року № 0000011502/1.
Представник позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення -рішення від 06 серпня 2010 року № 0000011502/0 та від 08 жовтня 2010 року № 0000011502/1.
Представник відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти його задоволення заперечив із мотивів обґрунтованих у запереченні на адміністративний позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши та дослідивши зібрані по справі докази вважає, що вказаний позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 11, Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, торгових патентів.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа -підприємець Тернопільською районною державною адміністрацією 06.11.1996 року з наступним присвоєнням ідентифікаційного коду НОМЕР_1.
Працівниками податкової інспекції була проведена перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства вищевказаного суб'єкта підприємницької діяльності за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року.
За результатами перевірки було складено акт перевірки від 23.07.2010 року № 7483/17-426/НОМЕР_1. Даний акт перевірки суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 не підписаний, про що складено акт відмови від підпису від 28 липня 2010 року № 1288.
Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, порушення вимог статтей 2, 17, 19 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року №2535-XII (далі - Закон №2535), а саме, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 не подавала податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008, 2009, 2010 роки, та не проводила нарахування орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі вказаного акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 06 серпня 2010 року № 0000011502/0 про сплату 13 020,78 грн. орендної плати з фізичних осіб, в тому числі 7 920.78 грн. основного платежу та 5 100,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на підпункти 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III ..Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №2181 -III).
Позивач не погоджується з нарахуванням орендної плати за землю АДРЕСА_1 та стверджує, що підставою включення суми орендної плати в декларацію є укладений відповідно до закону договір оренди та оскільки договір оренди ще не укладений, позивач самостійно обчислював та перераховував суму орендної плати.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2004 року у позові Тернопільської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу належного ОСОБА_3 павільйону відмовлено.
Судом встановлено, що позивач орендує земельну ділянку АДРЕСА_1 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 31 травня 2000 року №480 «Про вилучення та надання земельних ділянок в оренду»
У відповідності до вищевказаного рішення Позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 72 кв. м., терміном на 3 роки з 31 травня 2000 року по 31 травня 2003 року, для обслуговування існуючого торгового павільйону (договір оренди земельної ділянки від 13 вересня 2000 року, зареєстрований у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 25 вересня 2000 року за №107).
Постановою Вищого Господарського суду від 21 квітня 2005 року у справі № 9/64-1159, суд зазначив, що в розумінні ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом -повідомленням.
Згідно пункту 3 договору оренди орендар зобов'язаний в десятиденний термін після припинення або розірвання договору оренди повернути земельну ділянку до попереднього стану, проте, як зазначено перевіряючими в акті перевірки, ця земельна ділянка в періоді охопленому перевіркою використовувалась суб'єктом господарювання для здійснення підприємницької діяльності (магазин-кафетерій).
Ст. 2 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII від 03 липня 1992 року встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно ст. 5 Закону№ 2535-ХІІ об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар.
Ст. 13 Закону №2535-ХП передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2535-ХП платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за ново відведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на ново відведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Відповідно до ст. 17 Закону № 2535-ХП податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) згідно з ст. 19 Закону №2535-ХП.
Згідно з ст. 23 Закону № 2535-ХП грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Коефіцієнт індексації плати за землю визначається відповідно до положень Постанови КМУ від 12.05.2000р. №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», відповідно нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 року за 2005 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації -1,035, станом на 01.01.2008 року за 2007 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації - 1,028, нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 року за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації - 1,152, та станом на 01.01.2010 року за 2009 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації -1,059.
Як зазначено в акті перевірки, відповідно до виданої Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів інформації про грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_1 від 08.04.2005 року за №1001/18/02 грошова оцінка становить 25249,19 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель та відсоткової ставки згідно рішення Тернопільської міської ради від 11.12.2003 року із внесеними змінами та доповненнями від 11.01.2008 року в розмірі 12% від суми грошової оцінки.
Згідно з ст. 27 Закону № 2535-ХП контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
У відповідності до вищевказаного, перевіркою встановлено, що орендна плата за земельну ділянку АДРЕСА_1 не сплачувалась, у зв'язку з чим виникла недоплата по орендній платі за землю за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010 р., а саме:
• з 01.01.2008 р. - 31.12.2008 р.- сума недоплати -3 223,80 грн. (268,65*12);
• з 01.01.2009 р. - 31.12.2009 р.- сума недоплати -3 713,76 грн. (309,48*12);
• з 01.01.2010 р. - 31.03.2010 р.- сума недоплати -9 83,22 грн. ( 327,74*3);
Таким чином загальна суму заборгованості по орендній платі за землю за період, що перевірявся, становить -7 920,78 грн.
Підпунктом «а»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону Україні «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ПІ (далі - Закон №2181 - III) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Згідно з пп.. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закон №2181 -III у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 були правомірно прийняті рішення про застосування фінансових санкцій.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, належним чином запереченні відповідачем, а тому у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України, Законом
України «Про державну податкову службу в Україні», від 04.12.1990
року, № 509 -XII, Законом України «Про плату за землю», від 03.07.1992
№2535 -XII, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами», від 21.12.2000р. №2181 -ІІІ, суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень -рішень від 06 серпня 2010 року № 0000011502/0 та від 08 жовтня 2010 року № 0000011502/1 -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Подлісна І.М.
копія вірна
Суддя Подлісна І.М.