09 грудня 2010 р. Справа № 2а-7720/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,
представника третьої особи - Кулика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради до Головного управління державного казначейства України в Сумській області, управління Державного казначейства України у місті Суми ГУДКУ в Сумській області, третя особа -відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, про визнання дій незаконними,-
Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі -позивач, УПСЗН Сумської міської ради) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі -відповідач 1, ГУДКУ в Сумській області), управління Державного казначейства України у місті Суми ГУДКУ в Сумській області (далі -відповідач 2, УДКУ в м. Суми), третя особа - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області та просить суд:
- визнати незаконними дії управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області щодо примусового списання коштів в сумі 13400, 40 грн. з рахунка управління № 35217036001984 КЕКВ 1341 на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08 від 12.11.2008;
- зобов'язати управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області відновити стан рахунку № 35217036001984 до стану, який існував до порушення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч.2 ст. 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань бюджетних установ, з вини яких виникли такі зобов'язання, не допускається. Виконання рішень суду в частині безспірного стягнення бюджетних коштів можливо в разі наявності відповідних бюджетних призначень на рахунках боржника.
У зв'язку викладеним позивач вважає, що кошти, які обліковуються на рахунку № 35217036001984 («Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») призначені для виплати щорічної допомоги на оздоровлення на 2010 рік. Визначене цільове призначення даних коштів не тотожне поняттю цільового призначення коштів на виплату заборгованості за зобов'язаннями управління за минулі роки. Отже, на переконання позивача, примусове списання заборгованості за судовим рішенням про стягнення з управління одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік здійснено з порушенням ст. 27, 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. 7, 25, 55 Бюджетного кодексу України та пунктів 12, 19, 21 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ.
ГУДКУ в Сумській області проти задоволення позову заперечувало, з підстав, викладений у відзиві на адміністративний позов (а.с. 19-21). При цьому зазначає, що Постановою КМ України № 609 від 09.07.2008 року затверджений порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ.
Пунктом 21 вказаного Порядку, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких орган Державного казначейства не приймає до виконання платіжні вимоги стягувача. В даному випадку такі підстави були відсутні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представники першого та другого відповідача також в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що в розумінні ч. 4 ст. 128 КАС України не перешкоджає розгляду даної справи без участі відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень.
Представник третьої особи проти позову заперечував, вважає, що відповідачі діяли на підставі та в межах діючого законодавства.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши представника третьої особи, суд вважає, що позов необґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що УДКУ в м. Суми ГУДКУ в Сумській області 07 вересня 2010 року проведено примусове списання коштів з рахунка № 35217036001984 («Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», КЕКВ 1341) в сумі 13400,40 грн., на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08, виданого Ковпаківським районним судом 12.11.2008 щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 різниці недоплачених коштів за 2007 рік, що становить: щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення - 1590 грн., одноразову компенсацію як інваліду 3-ї групи -11810 грн. та складає загальну суму у розмірі 13400, 40 грн.
Дане списання коштів відбулось в рамках виконавчого провадження № 19795398, що було відкрито підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Сумській області згідно постанови від 16.06.2010 року (а.с. 4), на підставі платіжної вимоги № 70\10 від 30 серпня 2010 року (а.с. 6).
Також варто зазначити, що відповідно до листа № 01-09\1240\03 від 17.08.10 року (а.с. 36) УПСЗН Сумської міської ради повідомило відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації проводиться по КПКВ 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення в разі звільненя громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КЕКВ 1341 (р.р. 35217036001984, банк одержувач ГУДКУ в Сумській області, МФО банку 837013, код ЄДРПОУ -26440890). Саме на підставі даного листа виконавцем була формована платіжна вимога № 70\10 від 30 серпня 2010 року.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений Постановою КМ України № 609 від 09.07.2008 року (далі по тексту -Порядок).
Зазначений Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до п.12 Порядку, у разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.
Пунктом 19 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.
Відповідно до ст.. 25 Бюджетного кодексу, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.
З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що УДК в м. Суми ГУДКУ в Сумській області, виконуючи виконавчий лист № 2-а-324\08, виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, діяло на підставі та в межах діючого законодавства, оскільки списання коштів відбувалось з рахунка УПСЗН Сумської міської ради, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.
Економічна сутність заборгованості в даному випадку полягає у виплаті ОСОБА_2 щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 3-ї групи, а кошти стягувались з КПКВ 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення в разі звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»КЕКВ 1341. Тобто економічна сутність заборгованості відповідає призначенню коштів, які обліковуються на рахунку, з якого були списані кошти, що також підтверджується листом УПСЗН Сумської міської ради від 17.08.2010 року № 01-09\1240\03 (а.с. 36), про який йшлося вище.
Крім того, варто зазначити, що п. 21 Порядку визначений вичерпний перелік підстав, коли орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та протягом трьох робочих днів повертає стягувачу без виконання платіжну вимогу та супровідні документи.
В даному випадку відсутні буд-які підстави, визначені наведеною нормою, для відмови в примусовому списанні коштів.
Варто також зауважити, що посилання позивача на відсутність грошових коштів для виконання судового рішення не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.
Стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі по тексту -Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
В рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 3-ї групи, засновані на принципі юридичної визначеності. Даний принцип, як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office, рішення від 04.12.1974р.) означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це виплата грошової допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради до Головного управління державного казначейства України в Сумській області, управління Державного казначейства України у місті Суми ГУДКУ в Сумській області, третя особа - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання незаконними дій управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області щодо примусового списання коштів в сумі 13400, 40 грн. з рахунка управління № 35217036001984 КЕКВ 1341 на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08 від 12.11.2008 та зобов'язання управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області відновити стан рахунку № 35217036001984 до стану, який існував до порушення -відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.М. Соколов
Повний текст постанови складений 14.12.2010 року.