65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3725/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна паливна компанія «ОБЛПАЛИВО» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 204; код ЄДРПОУ 41701548)
до відповідачів:
1) Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» (26300, Кіровоградська обл., Голованівський район, м. Гайворон, вул. Автомобілістів, буд. 1; код ЄДРПОУ 45113692)
про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень та повідомлення, визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину;
представники сторін:
від позивача - Воронков В. О.,
від відповідача-1 - Голуменков В. В. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-2 - Сірик Ю. В. (в режимі відеоконференції),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна паливна компанія «ОБЛПАЛИВО» (далі - позивач, ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - відповідач-1, Комунальний заклад) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» (далі - відповідач-2, ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП)), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Комунального закладу щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», які оформлені протоколом від 29.08.2025р., за процедурою закупівлі за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a;
2) скасувати рішення Комунального закладу щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», яке оформлене протоколом від 29.08.2025р., за процедурою закупівлі за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a.
3) визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу щодо визнання переможцем та укладання договору з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» за процедурою закупівлі за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a.
4) визнати протиправним та скасувати повідомлення Комунального закладу про намір укласти договір про закупівлю за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a.
5) визнати недійсним договір № 116 від 05.09.2025р., укладений між Комунальним закладом та ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП».
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на неправомірні дії відповідача-1, який порушив процедуру проведення закупівлі, оголошену за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, безпідставно відхиливши найбільш економічно вигідну пропозицію, запропоновану позивачем. Вказує, що у відповідача-1 не було підстав для відхилення пропозиції позивача, який мав стати переможцем закупівлі та з яким мав бути укладений договір. Вважає дії відповідача-1 під час процедури проведення закупівлі щодо відхилення пропозиції позивача протиправними, а рішення про відхилення - таким, що підлягає скасуванню. Стверджує, що внаслідок порушення процедури проведення закупівлі всі наступні рішення, прийняті в рамках цієї процедури, мають бути скасовані, а договір № 116 від 05.09.2025, укладений між відповідачами за результатами процедури закупівлі, має бути визнаний недійсним.
Ухвалою від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3725/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2025.
14.10.2025 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке суд ухвалою від 15.10.2025 повернув без розгляду.
15.10.2025 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи та про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи № 916/3725/25, яке суд ухвалою від 15.10.2025 повернув без розгляду.
Протокольною ухвалою від 15.10.2025 підготовче судове засідання відкладено на 05.11.2025.
28.10.2025 від представника відповідача-2 та 30.10.2025 від представника відповідача-1 до суду надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які суд задовольнив, про що постановив відповідні ухвали від 31.10.2025.
30.10.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача-1 на позовну заяву (т. 1 а.с. 106-109), згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позиціє мотивує тим, що пропозиція позивача не відповідала вимогам тендерної документації, у зв'язку з чим і була відхилена. Звертає увагу, що вимоги до пропозицій учасників закупівлі стосувалися, зокрема, забезпечення виконання договору про закупівлю, а саме складення банківської гарантії відповідно до вимог розділу 11 проєкту договору про закупівлю, в якому йдеться про те, що банківська гарантія має відповідати нормам статті 1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства, згідно з якими її видано. Зазначає, що 29.08.2025 електронна система закупівель визначила позивача переможцем закупівлі, оскільки його тендерна пропозиція була визначена економічно вигідною. Однак, як стверджує відповідач-1, наявна у складі відповідної пропозиції позивача банківська гарантія не містила у своєму змісті посилання на нормативні акти законодавства згідно з якими її було видано та мала тільки зазначення, що вона регулюється законодавством України. На переконання відповідача-1, зазначення "посилатися на нормативні акти законодавства у відповідності з якими її видано" означає, що необхідно вказати назви офіційних письмових документів (нормативно-правових актів), чого не було зроблено позивачем у тексті його банківської гарантії. Відповідач-1 вважає, що позивач мав зазначити, зокрема, що "гарантія видана у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», Положення про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639". Отже, згідно з позицією відповідача-1 факт відсутності у банківській гарантії позивача посилання на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її було видано, вказував на невідповідність зазначеної банківської гарантії вимогам пункту 11.3. Розділу 11 проєкту договору про закупівлю та, відповідно, на неможливість укладення з позивачем договору про закупівлю.
04.11.2025 від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі, де було зазначено, що укладений за результатами закупівлі за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-а між відповідачами договір наразі є виконаним, оскільки 30.09.2025 відповідач-2 поставив відповідачу-1 вугілля кам'яне марки Г (Г2) 13-100 у кількості 30,5 тонн, а останній, у свою чергу, повністю розрахувався за поставлене вугілля, сплативши на користь відповідача-2 грошові кошти у сумі 430 050,00 грн. При цьому, покликаючись на практику Верховного Суду, представник відповідача-2 зазначив, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, в той час як окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту. За таких обставин, представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 05.11.2025 відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2025.
07.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмета позову (вх. № 35511/25 від 10.11.2025), якою доповнив позовні вимоги ще однією - про застосування наслідків недійсності договору № 116 від 05.09.2025р., а саме про зобов'язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 отримане вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,50 тонн та стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 отриманих грошових коштів у розмірі 430 050,00 грн.
З посиланням на ст. 216 ЦК України та практику Верховного Суду заяву мотивовано тим, що наслідком недійсності правочину має бути застосування в обов'язковому порядку двосторонньої реституції, незалежно від добросовісності сторін правочину. Так, представник позивача стверджує, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. При цьому він наголошує, що саме по собі визнання недійсним рішення про визначення переможця відкритих торгів або результатів проведених торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, як і визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю, який у даній справі є вже виконаним, не призведе до поновлення прав позивача на укладення з Комунальним закладом договору про закупівлю, необхідність в укладенні якого наразі відсутня.
Заяву про зміну предмета позову суд прийняв до розгляду, оскільки право позивача на її подачу на стадії підготовчого провадження передбачено частиною третьою статті 46 ГПК України.
19.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Комунальному закладу використовувати або вживати вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,50 тонн, отримане від ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП».
У задоволенні вказаної заяви суд відмовив ухвалою від 21.11.2025.
Протокольною ухвалою від 24.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2025.
02.12.2025 представник відповідача-1 подав до суду заяву з додатковими письмовими поясненнями по справі з клопотаннями про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення строку на їх подання до суду. Доказом, який представник відповідача-1 просив приєднати до справи є Довідка директора Комунального закладу № 263 від 21.11.2025 про залишки вугілля.
11.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів та про поновлення строку на їх подання до суду. На думку представника позивача, до справи слід приєднати копію експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-435 від 10.12.2025р., у якій зазначено рівень цін на вугілля Г(Г-2) (13-100) станом на грудень 2025 року в Одеській області. Вказана довідка, як він вважає, стане необхідна у разі задоволення позовних вимог та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції для визначення розміру вартості вугілля, яке підлягає відшкодуванню.
Подані сторонами докази суд залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні, яке відбулось 15.12.2025, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти задоволення позову.
15.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 24.12.2025.
24.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
26.08.2025 на офіційній системі електронних публічних закупівель «Рrоzоrrо» Комунальний заклад оприлюднив оголошення про проведення закупівлі за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, визначивши предметом закупівлі «вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100)» у кількості 30,5 тонн з очікуваною вартістю 442 250,00 грн. Критерієм відбору переможця визначено ціну (100%).
Оголошення, крім іншого, містило вимоги щодо забезпечення виконання договору про закупівлю банківською гарантією, яка мала відповідати вимогам Розділу 11 проєкту договору.
Згідно з п. 11.3 Розділу 11 проєкту договору банківська гарантія має відповідати нормам статті 1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства у відповідності з якими її видано.
27.08.2025 ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» надіслало Комунальному закладу тендерну пропозицію учасника закупівлі на суму 430 050,00 грн (на 12 200,00 грн нижче очікуваної вартості закупівлі) з іншими документами, необхідними для участі у процедурі закупівлі.
28.08.2025 ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» надіслало Комунальному закладу пропозицію учасника закупівлі на суму 266 814,00 грн (на 175 436,00 грн нижче очікуваної вартості закупівлі). Разом із пропозицією було надіслано, зокрема, банківську гарантію № Г/2025/3249-01 від 28.08.2025, довідку про наявність грошового покриття від 28.08.2025 та виписку по особовим рахункам від 28.08.2025, що видані АТ «КРИСТАЛБАНК».
За змістом банківської гарантії, наданої ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», зазначено наступне: «Ця Гарантія регулюється законодавством України.».
Пропозиція ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» за результатом оцінки електронною системою закупівель визначена економічно вигідною, а ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» визначено переможцем відбору.
Рішенням уповноваженої особи Комунального закладу, яке оформлено протоколом № 49 від 29.08.2025, відхилено пропозицію переможця відбору - ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», оскільки останній вважається таким, що не підписав договір у строк, визначений абз. 1 п. 66 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 (далі - Порядок), а його пропозиція підлягає відхиленню на підставі пп. 1 п. 64 Порядку.
Своє рішення уповноважена особа Комунального закладу мотивувала тим, що банківська гарантія, надана ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», не відповідає вимогам Розділу 11 «Забезпечення виконання договору» проєкту договору, оскільки вона, зокрема, але не виключно, не посилається на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано, а отже, у банківській гарантії відсутнє виконання всіх вимог покупця, що унеможливлює укладання відповідного договору з ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО».
04.09.2025 на вебпорталі уповноваженого органу розміщено повідомлення Комунального закладу про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП».
05.09.2025 між Комунальним закладом, як покупцем, та ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП», як постачальником-переможцем відбору, укладено договір № 116, згідно з яким постачальник-переможець відбору зобов'язується до 01.10.2025 в порядку і на умовах, передбачених цим договором, поставити і передати покупцю товар - вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), а покупець - прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов цього договору та специфікації (додаток № 1).
Ціна договору становить 430 050,00 грн (п. 4.1. договору).
30.09.2025 ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» поставило Комунальному закладу вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,5 тонн на суму 430 050,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 30/09/25-01 від 30.09.2025 та видатковою накладною № 29 від 02.10.2025.
За поставлений товар Комунальний заклад сплатив на користь ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» 430 050,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 318 від 02.10.2025.
Предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправними дій Комунального закладу та скасування його рішення щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», визнання протиправним та скасування рішення Комунального закладу щодо визнання переможцем закупівлі ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» та укладання з ним договору, визнання протиправним та скасування повідомлення Комунального закладу про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП», визнання недійсним договору № 116 від 05.09.2025, укладеного між Комунальним закладом та ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП», та застосування наслідків недійсності правочину.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Закупівлі згідно ст. 5 Закону здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частинами 2-5 цієї ж статті передбачено, що учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації. Електронна система закупівель автоматично формує та надсилає повідомлення учаснику про отримання його тендерної пропозиції із зазначенням дати та часу. Електронна система закупівель повинна забезпечити можливість подання тендерної пропозиції/пропозиції всім особам на рівних умовах.
За змістом ч.ч. 8 та 9 цієї ж статті учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Учасник процедури закупівлі виправляє невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій, шляхом завантаження через електронну систему закупівель уточнених або нових документів в електронній системі закупівель протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей. Замовник розглядає подані тендерні пропозиції з урахуванням виправлення або невиправлення учасниками виявлених невідповідностей.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Частиною 1 ст. 29 Закону визначено, що оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону. Дата і час проведення електронного аукціону визначаються електронною системою закупівель автоматично.
Критеріями оцінки є:
1) ціна; або
2) вартість життєвого циклу; або
3) ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, застосування заходів охорони навколишнього середовища та/або соціального захисту, які пов'язані із предметом закупівлі (ч. 3 ст. 29 Закону).
Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону якщо для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції/пропозиції, крім ціни, замовником застосовуються інші критерії оцінки, у тендерній документацїї/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі визначається їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій/пропозицій. Питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків, крім випадків застосування процедури конкурентного діалогу.
За ч. 9 ст. 29 Закону після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію/пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною.
Згідно з ч. 11 ст. 29 Закону у разі відхилення тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію/пропозицію у списку пропозицій, розташованих за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені цією статтею.
Частиною 16 цієї ж статті передбачено, що якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.
Замовник розміщує повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах:
1) що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 цього Закону;
2) на підтвердження права підпису тендерної пропозиції та/або договору про закупівлю.
Повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей повинно містити таку інформацію:
1) перелік виявлених невідповідностей;
2) посилання на вимогу (вимоги) тендерної документації, щодо якої (яких) виявлені невідповідності;
3) перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для усунення виявлених невідповідностей.
Замовник не може розміщувати щодо одного й того ж учасника процедури закупівлі більш ніж один раз повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції, крім випадків, пов'язаних з виконанням рішення органу оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо:
1) учасник процедури закупівлі:
не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону;
не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства;
зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону;
не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції;
не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;
не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону;
визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону;
2) тендерна пропозиція учасника:
не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації;
викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією;
є такою, строк дії якої закінчився;
3) переможець процедури закупівлі:
відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю;
не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону;
не надав копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) відповідно до частини другої статті 41 цього Закону;
не надав забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 33 Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).
Як свідчать матеріали справи, 26.08.2025 Комунальний заклад оприлюднив оголошення про проведення закупівлі за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, визначивши предметом закупівлі «вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100)» у кількості 30,5 тонн з очікуваною вартістю 442 250,00 грн. Критерієм відбору переможця було визначено ціну (100%).
Оголошення, крім іншого, містило вимоги щодо забезпечення виконання договору про закупівлю банківською гарантією, яка мала відповідати вимогам Розділу 11 проєкту договору.
Згідно з п. 11.3 Розділу 11 проєкту договору банківська гарантія має відповідати нормам статті 1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства у відповідності з якими її видано.
27.08.2025 ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» та 28.08.2025 ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», поряд із низкою інших учасників закупівлі, надіслали Комунальному закладу свої тендерні пропозиції.
Тендерна пропозиція ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» на суму 266 814,00 грн виявилась найбільш економічно вигідною (на 175 436,00 грн нижче очікуваної вартості закупівлі), в той час як пропозиція ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» становила 430 050,00 грн (на 12 200,00 грн нижче очікуваної вартості закупівлі).
Електронна система закупівель визначила позивача - ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», який надав найбільш економічно вигідну пропозицію, переможцем процедури закупівлі, проте, рішенням уповноваженої особи Комунального закладу, яке оформлено протоколом № 49 від 29.08.2025, пропозицію позивача було відхилено, оскільки останній вважається таким, що не підписав договір у строк, визначений абз. 1 п. 66 Порядку, а його пропозиція підлягає відхиленню на підставі пп. 1 п. 64 Порядку.
Своє рішення уповноважена особа Комунального закладу мотивувала тим, що банківська гарантія, надана ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», не відповідає вимогам Розділу 11 «Забезпечення виконання договору» проєкту договору, оскільки вона, зокрема, але не виключно, не посилається на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано, а отже, у банківській гарантії відсутнє виконання всіх вимог покупця, що унеможливлює укладання відповідного договору з ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО».
04.09.2025 на вебпорталі уповноваженого органу розміщено повідомлення Комунального закладу про намір укласти з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» договір про закупівлю, який було укладено між відповідачами 05.09.2025 та який наразі є виконаним.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд встановив, що разом із своєю пропозицією, яка виявилася найбільш економічно вигідною, ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» надіслало, зокрема, банківську гарантію № Г/2025/3249-01 від 28.08.2025, довідку про наявність грошового покриття від 28.08.2025 та виписку по особовим рахункам від 28.08.2025, що видані АТ «КРИСТАЛБАНК».
За змістом банківської гарантії, наданої ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», зазначено наступне: «Ця Гарантія регулюється законодавством України.».
Комунальний заклад вважає, що таке формулювання є грубим порушенням умов проведення закупівлі, оскільки воно не відповідає умовам п. 11.3. проєкту договору, згідно якого банківська гарантія має посилатися на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано.
Суд вважає наведену позицію Комунального закладу безпідставною, формальною, та такою, що не відповідає положенням Закону та визначеним у ньому основоположним принципам здійснення закупівель.
Формалізм, який у даному випадку застосував Комунальний заклад, не має нічого спільного, у першу чергу, із принципами максимальної економії та пропорційності.
Так, через надмірне прискіпливе ставлення до формулювань, на закупівлю вугілля було витрачено грошові кошти у сумі 430 050,00 грн, що на 163 236,00 грн більше, ніж могло бути витрачено у разі прийняття Комунальним закладом пропозиції ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО». Відтак, місцевий бюджет Слобідської громади Подільського району Одеської області був позбавлений можливості зекономити значну суму грошових коштів, що вочевидь не має нічого спільного з принципом максимальної економії.
Не було дотримано замовником і принципу пропорційності, який вимагає балансу між цілями закупівлі та вимогами до учасників, забезпечуючи, щоб обмеження були обґрунтованими, співмірними меті та найменш обтяжливими. Це ключовий елемент закупівельного процесу, який запобігає дискримінації та сприяє ефективності. Принцип пропорційності у публічних закупівлях забезпечує баланс інтересів не лише замовника та учасника. Мова йде і про публічний інтерес, інтерес платників податків, за кошти яких фактично і здійснюються закупівлі.
Суд зазначає, що занадто формалізований підхід Комунального закладу до змісту банківської гарантії, який [зміст] жодним чином не вплинув на її суть як засобу забезпечення виконання договору про закупівлю, не відповідав принципу пропорційності та позбавив процедуру закупівлі визначеній Законом меті - придбання товару на найкращих умовах.
Суд вважає слушними викладені у позовній заяві доводи позивача щодо того, що його банківська гарантія виконувала основне завдання, яке насамперед стосується забезпечення виконання договору про закупівлю. Поряд з цим, у банківській гарантії позивача було посилання на її регулювання законодавством України в цілому, без зазначення конкретних нормативно-правових актів, що, на переконання суду, є цілком достатнім, особливо якщо відповідна тендерна пропозиція економить бюджетні кошти на суму 163 236,00 грн.
Крім того суд враховує, що відповідно до ч. 16 ст. 29 Закону якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.
Визначений вказаною нормою обов'язок Комунальний заклад не виконав, не надавши учаснику закупівлі з найбільш вигідною пропозицією - ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» жодної можливості відреагувати на обставини, які, на думку Комунального закладу, стали підставою для відхилення пропозиції.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині скасування рішення Комунального закладу щодо відхилення пропозиції переможця відбору - ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», яке оформлене протоколом від 29.08.2025, а також в частині визнання протиправним та скасування повідомлення Комунального закладу про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» підлягають задоволенню.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Комунального закладу щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО», оскільки такий спосіб захисту жодним чином не поновить порушених прав позивача.
З цього приводу суд звертає увагу, що право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Втім, вимога про визнання протиправними дій Комунального закладу у даному випадку не спроможна належним чином відновити порушені права ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» й відповідно задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню і вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комунального закладу щодо визнання переможцем та укладання договору з ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП», оскільки відповідне рішення в будь-якій формі у матеріалах справи відсутнє та позивач не довів факту його прийняття Комунальним закладом.
Щодо вимог про визнання недійсним спірного договору та застосування наслідків його недійсності суд зазначає наступне.
Відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов'язків у замовників (зобов'язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі". Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Враховуючи встановлені судом обставини проведення процедури закупівлі, які викладено вище по тексту рішення, суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами довів порушення під час проведення процедури закупівлі його прав та, відповідно, наявність підстав для визнання недійсним договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, яку було проведено з порушенням приписів Закону України «Про публічні закупівлі».
У частинах першій та другій статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні до засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України.
Аналогічні висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:"… позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що договір № 116 від 05.09.2025, який визнано судом недійсним, наразі є виконаним, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності цього правочину підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Комунального закладу повернути ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» отримане вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,50 тонн та стягнення з останнього на користь Комунального закладу грошових коштів у розмірі 430 050,00 грн.
Доводи відповідача-1 щодо того, що частина закупленого вугілля вже використана, суд відхиляє, адже відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі неможливості повернення вугілля, Комунальний заклад матиме обов'язок відшкодувати вартість вугілля за цінами, які існують на момент відшкодування.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч. 3 цієї ж статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України унормовано, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Так, у зв'язку з частковим задоволенням позову та, водночас, враховуючи те, що спір у даній справі виник в результаті порушення відповідачем-1 вимог Закону, суд покладає витрати зі сплати судового у розмірі 9 689,60 грн лише на відповідача-1.
Крім судового збору, позивач також просить стягнути з Комунального закладу 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 6 цієї ж статті якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Воронков Володимир Олексійович, повноваження якого посвідчено Ордером серії ВН № 1573484 від 09.09.2025.
Суд встановив, що 29.08.2025 між АО «ОВІС ЛІГАЛ» в особі керуючого партнера адвоката Воронкова Володимира Олексійовича та ТОВ «ТПК «ОБЛПАЛИВО» було укладено договір про надання правничої допомоги № 16/25-юо, п.п. 2.1., 2.2. якого визначено, що за послуги (професійну правничу допомогу) надані клієнту в межах даного договору, останній сплачує адвокатському об'єднанню фіксований гонорар, розмір якого складає 20 000,00 грн та не залежить від фактичного обсягу наданих послуг.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що послуги професійної правничої допомоги вважаються наданими клієнту з моменту настання передбачених законодавством України відповідних правових наслідків вчинених адвокатським об'єднанням дій (ухвалення судового рішення, постанови тощо).
09.09.2025 адвокатське об'єднання та позивач підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою узгодили, що під професійною правничою допомогою розуміються будь-які юридично значимі дії, вчинені адвокатами в інтересах клієнта в Господарському суді Одеської області у справі за позовом клієнта до Комунального закладу, ТОВ «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» про визнання дій протиправними, скасування рішень та визнання договору недійсним.
У п. 2 цієї додаткової угоди сторони визначили конкретні послуги, які будуть надані адвокатом при розгляді справи.
Пунктом 3 додаткової угоди адвокатське об'єднання та позивач узгодили, що гонорар, передбачений п.п. 2.1. 2.2. договору, сплачується протягом 10 банківських днів з дня винесення господарським судом рішення.
Суд зазначає, що в силу приписів наведених вище норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зважаючи на узгодження адвокатським об'єднанням та позивачем фіксованого розміру гонорару, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та з огляду на часткове задоволення позову, суд покладає на відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 333,33 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області щодо відхилення пропозиції переможця відбору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна паливна компанія «ОБЛПАЛИВО», яке оформлене протоколом від 29.08.2025, за процедурою закупівлі за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a.
3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області про намір укласти договір про закупівлю за предметом «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a.
4. Визнати недійсним договір № 116 від 05.09.2025, укладений між Комунальним закладом «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ ІНТЕРГРУП».
5. Зобов'язати Комунальний заклад «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» (26300, Кіровоградська обл., Голованівський район, м. Гайворон, вул. Автомобілістів, буд. 1; код ЄДРПОУ 45113692) отримане вугілля кам'яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,50 тонн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ ІНТЕРГРУП» (26300, Кіровоградська обл., Голованівський район, м. Гайворон, вул. Автомобілістів, буд. 1; код ЄДРПОУ 45113692) на користь Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678) грошові кошти у розмірі 430 050,00 грн.
7. У задоволенні решти позову - відмовити.
8. Стягнути з Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна паливна компанія «ОБЛПАЛИВО» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 204; код ЄДРПОУ 41701548) 9 689,60 грн витрат зі сплати судового збору та 13 333,33 грн витрат на правничу допомогу.
9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24 грудня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 02 січня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков