27 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/609/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Піун С.П.,
від відповідача - Іщенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» про стягнення заборгованості в загальній сумі 240636734,82 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» про стягнення заборгованості в загальній сумі 240636734,82 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 20.10.2022 № 7338-ПСО(ТКЕ)-22 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з жовтня 2022 р. по серпень 2023 р.
Так, позивач зазначає, що між ним та Обласним комунальним підприємством «Миколаївтеплоенерго» 20.10.2022 було укладено договір № 7338-ПСО(ТКЕ)-22 постачання природного газу.
За ствердженням позивача, на виконання умов вказаного договору протягом жовтня 2022 - серпня 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 396792361,44 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Як вказує позивач, відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відтак, позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, в розмірі 156155626,62 грн. та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 240636734,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/609/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 26.05.2025 р. о 15:00.
12.05.2025 р. від представника відповідача - Іщенко Н.С. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7156/25). Так, відповідач вказує, що виникнення заборгованості за спірним договором спричинено введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 р. між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК “Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років (Меморандум), а також прийняттям Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29 липня 2022 року. Відповідач зазначає, що мораторій на підвищення тарифів для населення на газ та опалення, який діє з 2022 року, на даний час залишається чинним, а населення є найбільшою категорією та головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго». За ствердженням відповідача, рішеннями Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №983, від 25.10.2022 №565, від 25.10.2023 №1028 (зі змінами від 14.02.2024р. №253), від 23.10.2024 №1793 було встановлено тарифи для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Також відповідач стверджує, що територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області було узгоджено наступні обсяги заборгованості в тарифах: від 04.11.2022 р. протоколом №1 - 128874341,43 грн.; від 19.12.2022 р. протоколом №13 - 81004298,54 грн.; від 27.03.2023 р. протоколом №16 - 58326995,07 грн.; від 10.08.2022 р. протоколом №6 - 87628665,11 грн.; від 17.11.2023 р. протоколом №12 - 140002322,69 грн.; від 26.03.2024 р. протоколом №18 - 64063146,23 грн.; від 16.08.2024 р. протоколом №4 - 147149152,00 грн.; від 20.11.2024 р. протоколом №7 - 135438648,95 грн.; від 24.03.2025 р. протоколом №11 - 98044625,76 грн., при цьому зазначені вище обсяги заборгованості з різниці в тарифах станом на сьогоднішній день залишаються непрофінансованими. Відтак, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
16.05.2025 р. від представника позивача - Піун С.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначено на 26.05.2025 о 15:00, та всіх наступних судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС “ВКЗ» (вх. № 4504/25).
19.05.2025 р. від представника позивача - Піун С.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 7528/25), згідно з якою позивач зазначає, що врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730-VIII) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730-VIII). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (пункт 5 Постанови КМУ 1403). За ствердженням позивача, матеріалами судової справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 240636734,82 грн. за договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався. На думку позивача, заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно ст. 4 Закону 1730-VIII та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 Закону 1730-VIII. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730-VIII без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі. До того ж саме лише затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за договором. Відтак, позивач вважає, що наразі відсутні підстави для проведення розрахунків за договором щодо заборгованості відповідача перед позивачем за рахунок видатків державного бюджету.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025 р. у справі №915/609/25 задоволено заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 26.05.2025 р. о 15:00, та всіх наступних судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 р. у справі № 915/609/25 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.
Також у підготовчому засіданні господарського суду 26 травня 2025 року по справі №915/609/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 07 липня 2025 року о 10 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
27.05.2025 р. від представника відповідача - Іщенко Н.С. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 8025/25), згідно з якою відповідач надав до матеріалів справи скановані копії протоколів засідань територіальної комісії з питань узгодження з різниці в тарифах Миколаївської області.
07.07.2025 р. від представника відповідача - Іщенко Н.С. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 10076/25), в яких відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від її сплати, робить все можливе для погашення заборгованості перед позивачем, але на сьогоднішній час існують обставини, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом, тому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі до 06.07.2026 та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 07 липня 2025 року по справі №915/609/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 23 липня 2025 року о 09 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
14.07.2025 р. від представника позивача - Піун С.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення проти заяви про відстрочення виконання рішення (вх. № 10358/25), згідно з якими позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у заяві в частині надання відстрочки виконання рішення строком на 1 рік, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги. Позивач вказує, що відповідач взагалі не обґрунтував строк відстрочки та не зазначив, чому саме через рік він зможе виконати рішення суду та просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 ГПК України. Відтак, позивач вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, тому просить суд відмовити в такій відстрочці.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2025 р. у справі № 915/609/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті на 03.09.2025 р. о 10:00.
Так, у судовому засіданні господарського суду 03 вересня 2025 року по справі №915/609/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 29 вересня 2025 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
03.09.2025 р. від представника позивача - Піун С.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про повернення судового збору (вх. № 12611/25), згідно з яким позивач просить суд повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, на підставі ст. 130 ГПК України та з огляду на положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з тим, що відповідачем визнано позов.
29.09.2025 р. від представника позивача - Рильцової Є.Ю. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 13779/25), згідно з яким позивач зазначає, що представник Піун С. не зможе прийняти участь у судовому засіданні та в зв'язку з цим просить суд провести судове засідання, призначене на 29.09.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Рильцової Є.Ю.
В судовому засіданні, призначеному на 29.09.2025 р., представник позивача не брав участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) з технічних причин, у зв'язку з тим, що відбувся збій в роботі системи відеоконференції, про що господарським судом складено відповідний акт.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 у справі №915/609/25 розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2025 року о 14:00.
15.10.2025 від представника позивача - Бернацької О.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.10.2025 о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС “ВКЗ» (вх. № 14598/25).
У судовому засіданні господарського суду 17.10.2025 року по справі № 915/609/25 за участю представників сторін судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, при цьому судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 27.10.2025 р. о 14:20 в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 219 ГПК України, про що в судовому засіданні господарського суду повідомлено представників сторін.
В судовому засіданні 27.10.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
20.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» (постачальник) та Обласне комунальне підприємство «Миколївоблтеплоенерго» (споживач) укладено договір №7338-ПСО(ТКЕ)-22 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п.1) пункту 4 Положення, природний газ а відповідач як споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини, і не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 по березень 2023 року (включно), в кількості 60090,055 тис.куб.метрів, зокрема:
Обсяг І Обсяг ІІ Обсяг ІІІ Загальний обсяг
(фіксований) (фіксований)
Серпень 2022 - - - -
Вересень 2022 0,000 0,000 0,000 0,000
Жовтень2022 93,438 0,277 275,0 368,715
Листопад 2022 7628,556 95,025 1259,271 8982,852
Грудень 2022 10789,528 198,359 2223,861 13211,748
Січень 2023 12561,352 203,818 1978,884 14744,054
Лютий 2023 10403,917 160,113 1885,019 12499,049
Березень 2023 8925,098 96,104 1312,435 10333,637
Всього 50401,889 753,696 8934,470 60090,055
Даний пункт договору набуває чинності після настання відкладальних обставин. зазначених в п. 13.1 Договору. Сторони визнають, щодо набуття чинності даним пунктом:
- передача газу у відповідні розрахункові періоди не здійснюється, навіть якщо вони зазначені у вищенаведеній таблиці пункту 2.1. договору;
- у постачальника не виникають обов'язки передати природний газ споживачу та відповідальність за нездійснення передачі газу;
- у постачальника не виникають обов'язки щодо включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Згідно з п. 2.2.3. договору обсяг (об'єм) природного газу, що передається за договором в частині обсягу І (фіксований) та обсягу III (фіксований), не повинен у відповідні розрахункові періоди (місяці постачання) перевищувати обсяг (об'єм), що затверджений Мінрегіоном відповідно до підпункту І) пункту І додатку до Положення та зазначений в п. 2.1 договору.
Фактично переданий в розрахунковому періоді обсяг II може відрізнятися від замовленого обсягу II за цим договором і визначеного в п. 2.1 договору, як в меншу, так і в більшу сторону.
Відповідно до п. 2.2.4. договору відповідальність за використання природного газу за цим договором у відповідності до призначення, визначеного пп. 2.2.1 договору та п. 2 додатку до Положення, несе виключно споживач.
Згідно з п. 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов ПП. 2.2.2 та 2.2.3. договору.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природною газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсягу III (фіксований) та акт на обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.
Відповідно до п.3.5.2 договору обсяг І (фіксований) та обсяг III (фіксований), зазначені у відповідних актах, не можуть перевищувати обсяг І (фіксований) та обсяг III (фіксований) за відповідний розрахунковий період, зазначені в пункті 2.1 цього договору.
Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС за цей період.
Якщо в актах приймання-передачі. що надані на виконання підпункту 3.5.1 цього договору, значення обсягу І та/або обсягу III перевищують, зазначені в п. 2.1 цього договору, сторони оформлюють акти приймання-передачі на обсяг 1 (фіксований) га/або обсяг III (фіксований) за відповідний розрахунковий період в обсягах, визначених в п.2.1 цього договору. Акт на обсяг II оформлюється як різниця між загальним обсягом остаточної алокації та сумою обсягу І (фіксований) та обсягу III (фіксований).
Згідно з п.3.5.3 договору споживач до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не надав постачальнику документи, зазначені в пп.3.5.1 цього договору або сумарні обсяги за актами не відповідають даним остаточної алокації. Сторони оформлюють весь фактично використаний споживачем природний газ (заданими остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС споживачем у звітному періоді) як обсяг II.
Якщо у споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється сторонами як обсяг II.
У відповідності до п.3.5.4 Договору, постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальникам або надає обґрунтовану відмову від підписання акту.
Після підписання сторонами актів приймання - передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.
Згідно з п.4.1 договору, ціна на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином:
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6183.33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420.00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг II за 1000 куб.м газу без ПДВ - 31937,92 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38325,50 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для обсягу II за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38489,39 грн.
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг III (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць. всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для обсягу III (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Згідно з п. 4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Відповідно до п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Пунктом 5.4 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Згідно з п.5.6 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Відповідно до п.п.4 п.6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.
Згідно з п.п. 1 п. 6.4 договору постачальник зобов'язаний виконувати умови цього договору.
Відповідно до положень п. 13.1. договору договір діє до « 31» березня 2023р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до п. 13.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, в т.ч. з урахуванням п. 13.6. цього договору, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4 та 13.5 договору.
Відповідно до п.13.6 договору сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії даного договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами «М.Е.Doc».
У відповідності до п.п. а) п.13.6.1 договору, перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно, цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод.
Згідно з п.13.6.6 договору сторони домолися, що електронні документи, якщо вони підписані з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носієві.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
У подальшому сторонами вносились зміни до вказаного договору, про що між споживачем та постачальником укладено 4 додаткові угоди, а саме: додаткова угода №1 від 07.11.2022 до договору постачання природного газу від 20.10.2022 р. №7338-АСО(ТКЕ)-22, додаткова угода №2 від 24.02.2023 до договору постачання природного газу від 20.10.2022 р. №7338-АСО(ТКЕ)-22, додаткова угода №2/2 від 24.03.2023 до договору постачання природного газу від 20.10.2022 р. №7338-АСО(ТКЕ)-22, додаткова угода №3 від 17.04.2023 до договору постачання природного газу від 20.10.2022 р. №7338-АСО(ТКЕ)-22, додаткова угода №4 від 09.05.2023 до договору постачання природного газу від 20.10.2022 р. №7338-АСО(ТКЕ)-22.
Відповідно до додаткової угоди №3 від 17.04.2023 було доповнено п. 2.1. договору після таблиці абзацом в такій редакції: «У квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об'єм) природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 277»; та в 3 абз. п. 13.1. розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» договору замінено слова та цифри « 31» березня 2023р.» на слова та цифри « 30» квітня 2023р.» .
Так, додатковою угодою №4 від 09.05.2023 було внесено зміни до п. 2.1. та п.13.1. договору, зокрема:
- п. 2.1. договору було доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 травня 2023 по 31 серпня 2023 року (включно), в кількості 27,128 тис.куб.метрів, зокрема:
Обсяг І Обсяг ІІ Обсяг ІІІ Загальний обсяг
(фіксований) (фіксований)
Травень 2023 0,0 0,0 8,46157 8,46157
Червень 2023 0,0 0,0 6,05749 6,05749
Липень 2023 0,0 0,0 6,16837 6,16837
Серпень 2023 0,0 0,0 6,44057 6,44057
Всього 0,0 0,0 27,12800 27,12800»;
- в 3 абз. п. 13.1. розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» договору замінено слова та цифри « 30» квітня 2023р.» на слова та цифри « 31» серпня 2023р.».
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2023 відповідач повідомив позивача листом №2188/17 від 25.10.2022 про зміну банківських реквізитів.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору ТОВ “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) передало, а Обласне комунальне підприємство «Миколаївтеплоенерго» (споживач) прийняло природний газ на загальну суму 396792361,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2022 року від 31.10.2022 р. в обсязі 6,15110 тис.куб.м на суму 101824,61 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року від 30.11.2022 р. в обсязі 5279,62408 тис.куб.м на суму 40040073,48 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року від 30.11.2022 р. в обсязі 59,37229 тис.куб.м на суму 2285203,54 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року від 30.11.2022 р. в обсязі 756,42274 тис.куб.м на суму 12521736,71 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 р. в обсязі 7670,42749 тис.куб.м на суму 58171656,85 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 р. в обсязі 79,20950 тис.куб.м на суму 3048725,75 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 р. в обсязі 1026,12791 тис.куб.м на суму 16986405,68 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 р. в обсязі 9760,09222 тис.куб.м на суму 74019438,47 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 р. в обсязі 124,08682 тис.куб.м на суму 4776026,65 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 року від 31.01.2023 р. в обсязі 1469,46400 тис.куб.м на суму 24325341,31 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 р. в обсязі 10236,49787 тис.куб.м на суму 77632445,16 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 р. в обсязі 101,04991 тис.куб.м на суму 3889349,92 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року від 28.02.2023 р. в обсязі 1269,72623 тис.куб.м на суму 21018904,79 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 р. в обсязі 5405,22179 тис.куб.м на суму 40992592,34 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 р. в обсязі 70,67091 тис.куб.м на суму 2720080,58 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 року від 31.03.2023 р. в обсязі 833,78526 тис.куб.м на суму 13802387,15 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року від 30.04.2023 р. в обсязі 7,78303 тис.куб.м на суму 128839,40 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за травень 2023 року від 31.05.2023 р. в обсязі 8,39800 тис.куб.м на суму 139019,56 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за червень 2023 року від 30.06.2023 р. в обсязі 4,03246 тис.куб.м на суму 66752,89 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за липень 2023 року від 31.07.2023 р. в обсязі 3,47406 тис.куб.м на суму 57509,20 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу за серпень 2023 року від 31.08.2023 р. в обсязі 4,11066 тис.куб.м на суму 68047,40 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання відповідно до умов договору оплатити поставлений природний газ.
Відповідно до п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ в розмірі 156155626,62 грн., що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» №15932/5541/2024 від 20.02.2024 про надходження коштів на рахунки ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» за період з 20.10.2022 по 16.02.2024.
Відтак, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений природний газ за спірним договором постачання природного газу № 7338-ПСО(ТКЕ)-22 від 20.10.2022 р. в розмірі 240636734,82 грн. (396792361,44 грн. - 156155626,62 грн.).
Отже, несплатою позивачу вказаної суми за поставлений природний газ у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача боргу в заявленій сумі 240636734,82 грн.
Як було зазначено вище, відповідач у додаткових поясненнях (вх. № 10076/25 від 07.07.2025) відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відстрочити виконання рішення по справі до 06.07.2026.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст .46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Приймаючи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти таке визнання позову.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже, цивільні відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 240636734,82 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 18 ГПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи..
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз'яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.
Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що не відмовляється та не ухиляється від її сплати, робить все можливе для погашення заборгованості перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Так, відповідач зазначає, що основною метою діяльності ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».
Крім того, відповідач з посиланням на приписи до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» зазначає, що теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Як стверджує відповідач, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 91 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 268 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 34 медичних закладів, 58 закладів освіти та 43 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.06.2025р. становить 359,1 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 18,4 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 27,8 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 312,9 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».
Відповідач вказує, що для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2024р. закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430 928 тис. грн, а перший кварталі 2025р. додатково - в розмірі 183102 тис.грн., що підтверджується звітом про фінансовими результатами за 2024 рік та за І квартал 2025р. (код рядка 2355).
Разом з цим, відповідач вказує, що ним посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Зокрема, за 5 місяців 2025 року відповідачем направлено 141 556 претензій боржникам на загальну суму 1 090 571 268,55 грн., пред'явлено 777 позови на суму 11 204 190,11 грн., направлено до відділів державної виконавчої служби 942 виконавчих документа про стягнення заборгованості на загальну суму 14 801 085,64 грн.
Відповідач також звертає увагу на те, що виникнення заборгованості за договором №7338-ПСО(ТКЕ)-22 від 20.10.2022р. спричинено також введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30 вересня 2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК «Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29 липня 2022 року (далі - Закон №2479).
Як стверджує відповідач, рішеннями Миколаївської міської ради, які долучені Відповідачем до відзиву на позовну заяву від 12.05.2025 - додаток №2( від 13.10.2021 №983, від 25.10.2022 №565, від 25.10.2023 №1028 (зі змінами від 14.02.2024р. №253), від 23.10.2024 №1793) було встановлено тарифи для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на рівні нижче економічно-обґрунтованого.
Крім того, відповідач зазначає, що на сьогоднішній день Господарським судом Миколаївської області 23.06.2025 ухвалено рішення по справі №915/579/25 про стягнення з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованості за договором від 01.09.2023 №5691-ТКЕ(23)-22 постачання природного газу в сумі 140270911,55грн. та 423920,00грн. судового збору. Також набрало законної сили рішення по справі за №915/886/23 від 03.12.2024 про стягнення на користь позивача заборгованості за договором від 29.07.2021 №2560- НТГ-22 про постачання природного газу в сумі 110262645,43 грн (як вказує відповідач, заборгованість ним частково погашено, станом на 31.05.2025 заборгованість складає 69 188 220,54грн)
Відтак, відповідач зазначає, що стягнення заборгованості за судовим рішенням у повному розмірі, який підлягає стягненню, з високою вірогідністю може призвести до вкрай негативних наслідків для нього, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Миколаївської громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування системи теплопостачання, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану
На підтвердження вказаних обставин відповідачем подано до суду:
- інформацію про заборгованість абонентів по ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» станом на 01.06.2025;
- звіт про фінансові результати за 2024 рік;
- баланс за 2024 р.;
- звіт про фінансові результати за І квартал 2025 р.;
- баланс на 31.03.2025 р.;
- інформацію щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за травень та щомісячно за 2025 рік;
- інформацію щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за травень та щомісячно за 2025 рік
- протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодженості з різниці в тарифах у Миколаївській області №1 від 04.11.2022, №13 від 19.12.2022, №16 від 27.03.2023, №6 від 10.08.2023, №12 від 17.11.2023, №18 від 26.03.2024, №1 від 22.05.2024, №4 від 16.08.2024, №7 від 20.11.2024, №11 від 24.03.2025, №1 від 22.05.2025;
- рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25;
- рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 у справі №915/886/23.
В свою чергу, позивач у запереченнях на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення (вх. №10358/25 від 14.07.2025) зазначає, що обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Як стверджує позивач, предметом розгляду поточної справи є стягнення виключно основної заборгованості, в розмірі 240636734,82 грн., яку відповідач мав погасити повністю ще 15.09.2023 року, тобто до настання всіх тих обставин, на які посилається відповідач, як на виключні у своєї господарської діяльності. Разом з цим, при вирішення питання про відстрочення виконання рішення позивач просить суд врахувати наявність стратегічного статусу позивача для забезпечення населення України та підприємств природним газом. Разом з цим, позивач зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання, в тому числі й позивача. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачем не обґрунтовано строк відстрочки виконання рішення та не зазначено чому саме через рік він зможе виконати рішення суду.
З огляду на доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що подана заява про відстрочення виконання рішення є належним чином обґрунтованою, а надані відповідачем докази є достатніми задля встановлення судом існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та водночас з яких вбачається за можливість встановити всі сукупні фактори, визначені статтею 331 ГПК України, при цьому судом враховано наступні обставини:
- відповідач визнає наявність обов'язку сплати позивачу заборгованості за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання;
- відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому, відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України “Про теплопостачання» теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста;
- заборгованість споживачів за послуги з поставленої теплової енергії станом на 01.06.2025 становить 359,1 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 18,4 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 27,8 млн. грн., а найбільшу суму становить заборгованість населення 312,9 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».
- згідно звіту про фінансові результати за 2024 рік, для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355);
- відповідно до звіту про фінансову результати за І квартал 2025 року, для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» І квартал 2025 року закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 183102тис. грн. (код рядка 2355);
- єдиним джерелом для оплати заборгованості перед позивачем є кошти, отримані відповідачем в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.
Разом з цим суд зазначає, що позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем.
На думку суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для споживачів теплової енергії в умовах воєнного стану.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). Навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі “Крапівницький та інші проти України», заява 60858/00).
При розгляді даної заяви суд враховує висновки Верховного суду викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019).
З урахуванням викладеного, дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених заявником, та часткового задоволення відповідної заяви відповідача, а саме відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 року у справі № 915/609/25 на строк 6 (шість) місяців - до 27.04.2026 року, з врахуванням балансу та інтересів обох сторін.
Щодо розподілу судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондують з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, відповідачем у поданому до господарського суду відзиві заявлено про визнання позову (вх. № 10076/25 від 07.07.2025) під час підготовчого провадження.
Водночас, як було зазначено вище, 03.09.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про повернення судового збору (вх. № 12611/25 від 03.09.2025), яке обґрунтовано тим, що відповідачем було визнано позов, а тому на підставі ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач просив суд повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, зважаючи на те, що позов задоволено, та відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат по справі в порядку та на підставі ст. 130 ГПК України, зокрема щодо наявності підстав для поверненню позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Враховуючи те, що у зв'язку із визнанням відповідачем заявлених до нього позовних вимог до початку розгляду справи по суті позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 50%, що дорівнює 423920,00 грн., решта сума витрат по сплаті судового збору у розмірі 423920,00 грн. згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) до Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А; код ЄДРПОУ 31319242) про стягнення заборгованості в загальній сумі 240636734,82 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А; код ЄДРПОУ 31319242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 240636734/двісті сорок мільйонів шістсот тридцять шість тисяч сімсот тридцять чотири/ 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 423920/чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять/грн. 00 коп.
3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 у справі №915/609/25 на строк 6 (шість) місяців - до 27.04.2026 року.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 141-В; код ЄДРПОУ 37992030) судовий збір в сумі 423920/чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять/грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією від 09.04.2025 р. № 0000027536 на суму 847840,00 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 31.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва