ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/11537/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/11537/25
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації
про дострокове розірвання договору оренди та виселення
За участю представників сторін:
від позивача: Панкова О.А.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Гриник М.С.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ", в якому просить суд:
- розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.02.2020 № 418;
- виселити відповідача з нежилого приміщення загальною площею 11,90 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Романа Ратушного, передавши позивачу.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629, 651, 762, 785 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.02.2020 № 418 в частині внесення орендних платежів за користування майном, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди та виселення останнього з орендованого нежитлового приміщення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/11537/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію. Зобов'язано відповідача у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2025.
Присутні у підготовчому засіданні 30.10.2025 представники позивача і третьої особи позовні вимоги підтримали та просили призначити справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2025.
У судовому засіданні 27.11.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник третьої особи підтримав позицію позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 22.09.2025, від 30.10.2025 були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: просп. Голосіївський, буд. 9, м. Київ, 03039. Утім, вся поштова кореспонденція суду була повернута відділенням поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У той же час судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача, зазначеній на конвертах, що повернулися.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/11537/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 27.11.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (надалі - позивач) засновано на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (п. 1.1. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 9 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 157) (надалі - Статут).
Предметом діяльності позивача згідно п. 2.2.1. Статуту, є утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплені за позивачем на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.
Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 279 від 06.05.2015 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» закріплено на праві господарського відання будинок № 21а по вул. Романа Ратушного (колишня назва вулиця Волгоградська).
19.10.2017 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (за договором - орендодавець/третя особа), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" (з договором - орендар/відповідач) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (за договором - підприємство-балансоутримувач, позивач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, на підставі якого відповідачу надано в оренду нежитлові приміщення для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт взуття), загальною площею 11,8 кв. м, за адресою: вул. Волгоградська, 21-А у м. Києві (п. 1.1., 2.1. Договору).
Строк дії договору визначено сторонами у п. 9.1. договору з 13.03.2017 до 12.03.2020.
13.03.2017 між відповідачем та позивачем було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди, який є додатком № 2 до Договору від 19.10.2017 за № 418.
Додатковою угодою від 17.02.2020 Договір № 418 від 19.10.2017 викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 17.02.2020), вартість об'єкта згідно із затвердженим актом оцінки майна або висновком про вартість майна станом на 30.11.2019 становить 1 кв.м - 18 457,63 грн, всього 217 800,00 грн без урахування ПДВ.
За змістом п.п. 3.1, 3.2 Договору орендна плата визначена на підставі пункту 38 таблиця 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ 26,03 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць оренди 544,50 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
У відповідності до п. 3.5 Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Пунктами 3.6, 3.7 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Підпунктом 4.2.16 п. 4.2 Договору установлено, що орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати об'єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об'єкт був застрахований.
Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір у відповідності до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 13.03.2020 до 12.03.2023.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.7. договору).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено позивачем, повідомлення про непродовження Договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", балансоутримувачем не направлялося.
Відтак, з огляду на положення п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", станом на момент розгляду справи строк дії Договору не завершився та останній діє до 12.03.2026.
З матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору, між позивачем, відповідачем та третьою особою підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди від 13.03.2020, згідно із яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування, згідно з договором оренди від 17.02.2020 № 418, приміщення загальною площею 11,8 кв.м, розташоване за адресою: вул. Волгоградська, 21-А.
21.07.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано пропозицію від 10.07.2025 за № 1108/38-3579 про дострокове розірвання договору оренди за погодженням сторін та повернення нежитлового приміщення підприємству-балансоутримувачу по акту прийому-передачі, оскільки у відповідача існує заборгованість по орендній платі в розмірі 5659,42 грн. Проте, відповідач вказану пропозицію залишив без відповіді та задоволення.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач користується приміщенням всупереч умов укладеного Договору, зокрема, відповідач систематично не виконує зобов'язання по сплаті орендної плати та не здійснив страхування орендованого приміщення, що є підставою для розірвання договору та виселення відповідача з приміщення.
Відповідач позовні вимоги під час розгляду справи не оспорив.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору № 418 від 19.10.2017 (в редакції Додаткової угоди від 17.02.2020), між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
У пред'явленому позові позивач, посилаючись на систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів та невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.2.16 договору щодо страхування об'єкта оренди, просить суд розірвати договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Підпунктом 5.1.3 п. 5.1. Договору встановлено, що орендодавець має право відмовитись від договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3-х місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2. Договору, позивач має право при несплаті відповідачем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу вжити необхідні заходи для примусового виселення відповідача.
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
Згідно з п. 8.6 Договору, за порушення договірних зобов'язань в частині страхування об'єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору, його може бути розірвано достроково в установленому законодавством порядку.
Пунктом 9.5. Договору передбачено, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати Договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об'єкта за актом приймання-передачі. Договір вважається розірваним достроково за погодженням сторін, якщо орендар не сплачує орендну плату та інші платежі, передбачені договором і не використовує об'єкт протягом трьох місяців. Орендодавець або підприємство-балансоутримувач має право самостійно здійснити доступ в об'єкт, при цьому складається відповідний акт, який направляється поштою з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 9.6. Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Суд установив, що доказів сплати орендної плати та доказів виконання відповідачем свого обов'язку щодо страхування майна матеріали справи не містять.
Також при розгляді справи судом установлено, що Господарським судом міста Києва у справі № 910/8022/25 видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" 4480,66 грн заборгованості за договором оренди, інфляційних втрат в розмірі 486,27 грн, 3% річних в розмірі 80,50 грн, пені в розмірі 268,36 грн.
Доказів скасування вказаного судового наказу в порядку ст. 158 ГПК України матеріали справи не містять.
03.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №7900060 по примусове виконання судового наказу № 910/8022/25.
Під час справи відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за Договором та не спростовано факту виникнення заборгованості, про яку зазначає позивач.
Суд зазначає, що порушення орендарем такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.
Також відповідачем не надано суду доказів виконання встановленого п.п.4.2.16 Договору обов'язку щодо страхування об'єкта оренди, що, з огляду на положення п. 8.6 Договору, є самостійною підставою для розірвання Договору.
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати та страхування об'єкта оренди, вимоги позивача в частині розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 418 від 17.02.2020, укладеного між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з наведеним, суд звертає увагу на положення ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
При цьому, суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді виселення відповідача із орендованого приміщення (як наслідок розірвання договору оренди в судовому порядку) у даному випадку є ефективним способом захисту порушених прав позивача як балансоутримувача спірного майна.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" з нежитлового приміщення загальною площею 11,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Романа Ратушного, 21А,.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" про розірвання договору та виселення є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №418 від 17.02.2020, укладений між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва".
3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" (03039, м. Київ, просп. Голосіївський (колишній 40-річчя Жовтня), 9; код ЄДРПОУ 30468057) з нежилого приміщення загальною площею 11,8 кв. м., за адресою: м. Київ‚ вул. Романа Ратушного, 21А, передавши його Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6; код ЄДРПОУ 35756919).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛІ" (03039, м. Київ, просп. Голосіївський (колишній 40-річчя Жовтня), 9; код ЄДРПОУ 30468057) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35756919) судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.01.2026.
Суддя А.І. Привалов