20 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4895/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Стемковській О.О.,
за участю:
прокурора - Савченка В.А.,
представника позивача - Приходько О.Я.,
представника відповідача - Крицького Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -
Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., № 000212305/0 від 23.02.2010 р., № 0000202305/1 від 13.05.2010 р., № 000212305/1 від 13.05.2010 р., № 0000202305/2 від 20.07.2010 р., № 000212305/2 від 20.07.2010 р. та частково висновків акту перевірки.
Позивач 10 листопада 2010 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, крім вищевказаного, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 000212305/3 від 10 листопада 2010 року та № 0000202305/3 від 10 листопада 2010 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року провадження в справі в частині визнання нечинним висновку розділу 4 акту перевірки № 1019/23-6/403739512 від 15.02.2010 року щодо завищення платником податку залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року на суму 232 644 грн. закрито.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала. В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що податковим органом безпідставно були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., відповідно до якого платнику податку визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 528 534,00 грн., в т.ч.: основний платіж -352 356,00 грн. та штрафні санкції -176 178,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 000212305/0 від 23.02.2010 р. про завищення бюджетного відшкодування на суму 835 557,00 грн., в т.ч.: за травень 2009 р. -на 579 593,00 грн. та за листопад 2009 р. -на 255 964,00 грн.
Також зазначала, що в межах договору про спільну діяльність № 410/95 позивачем здійснювалася господарська діяльність по видобуванню вуглеводнів з метою отримання прибутку, а тому ним правомірно з дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні послуг з видобування та підготовки природного газу.
Представник відповідача проти позову заперечував, в запереченнях до позову та в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні послуг з видобування та підготовки природного газу, з мотивів недоведеності призначення використання таких послуг у господарській діяльності платника податку.
26 листопада 2010 року на адресу суду надійшов лист за підписом першого заступника прокурора Полтавської області В.А. Стеценка про вступ прокурора в дану справу для захисту інтересів держави в особі ДПІ у м. Полтаві.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
15 лютого 2010 р. Державною податковою інспекцією у м. Полтаві складено акт № 1019/23-6/403739512 про результати позапланової виїзної перевірки договору № 410/95 від 14.09.1995р. про спільну діяльність, що укладений між ВАТ „Укрнафта” та компанією „Карпатскі Петролеум Корпорейшн”, код 403739512, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за травень та листопад 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р., з 01.05.2009 р. по 31.05.2009 р., з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р., з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р.
В акті перевірки відповідач посилався на те, що в результаті порушення платником податку п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР:
1. Завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 579 593,00 грн. за травень 2009 р. та в розмірі 255 964,00 грн. за листопад 2009 р.;
2. Завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року на суму 232 644,00 грн.;
3. Занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в травні 2009 року на загальну суму 352 356,00 грн.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., відповідно до якого платнику податку визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 528 534,00 грн., в т.ч.: основний платіж -352 356,00 грн. та штрафні санкції -176 178,00 грн., що нараховані відповідно до п. п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.;
- № 000212305/0 від 23.02.2010 р., про завищення бюджетного відшкодування на суму 835 557,00 грн., в т.ч.: за травень 2009 р. -на 579 593,00 грн. та за листопад 2009 р. -на 255 964,00 грн.
Податкові повідомлення-рішення з номерами через дріб прийняті відповідачем за результатами адміністративного оскарження платником податку податкових повідомлень-рішень № 0000202305/0 від 23.02.2010 р. та № 000212305/0 від 23.02.2010 р.
Судом встановлено, що учасниками Договору № 410/95 від 14.09.1995 р. про спільну діяльність є компанія „Карпатскі Петролеум Корпорейшн” (США) та ВАТ „Укрнафта”, оператором (управляючим) спільної діяльності - є ВАТ „Укрнафта” в особі структурного підрозділу позивача - нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз”.
27.03.2009 р. учасниками Договору про спільну діяльність (замовник) та ВАТ „Укрнафта” в особі структурного підрозділу НГВУ „Полтаванафтогаз” (виконавець) було укладено договір №5/5-р на надання послуг, пов'язаних з видобутком природного газу та газового конденсату.
У п. 7.1 даного договору сторони визначили, що даний договір та додатки до нього набирають чинності з 01.01.2009 р. та діють до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків -до повного їх виконання.
Зміст та обсяг послуг, що придбавались позивачем за договором № 5/5-р від 27.03.2009р. визначались розділами 1 та 2 даного договору та полягали, зокрема, у видобутку газового конденсату та природного газу згідно технологічного режиму роботи свердловин, транспортуванні попередньо підготовленого природного газу на Качанівський газопереробний завод.
Як видно зі змісту договору його предметом є надання послуг з видобутку природного газу та газового конденсату, однак, оскільки спірні правовідносини виникли відносно послуг з видобутку та підготовки тільки природного газу, суд оцінює угоди про надання цих послуг тільки в розрізі надання послуг з видобутку та підготовки природного газу.
Відповідно до п. 5.1. договору № 5/5-р від 27.03.2009 р. здавання-приймання наданих за договором послуг повинно було здійснюватись сторонами на підставі акту.
Результатом наданих послуг відповідно до п. 3.1 договору є передача замовнику природного газу в пункті передачі Качанівському ГПЗ для підготовки.
Згідно пунктів 6.1. та 6.2. договору № 5/5-р від 27.03.2009 р. оплата за надані послуги повинна була здійснюватись щомісячно на підставі акту наданих послуг та рахунку у строки, визначені договором.
27.03.2009 р. учасниками Договору про спільну діяльність (Замовник), Качанівським газопереробним заводом ВАТ „Укрнафта” („Виконавець ГПЗ”), Нафтогазовидобувним управлінням „Полтаванафтогаз” („Виконавець НГВУ”) було укладено договір № 5/10-р про надання послуг з підготовки природного газу, відповідно до якого учасникам Договору про спільну діяльність надавалися послуги з підготовки природного газу у відповідності до вимог ГОСТ 5542-87, тобто, надавалися послуги по доведенню видобутого природного газу до стану товарної продукції.
Відповідно до п. 7.1. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. цей договір вступає в силу з 01.01.2009 р. та діє в частині поставки та підготовки газу до 31.12.2009р. включно, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Пунктом 2.1. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. передбачено, що подача газу Замовника здійснюється „Виконавцем НГВУ” по його трубопроводу.
Відповідно до п. 2.2. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. кількість газу визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, встановлених на замірних дільницях „Виконавця НГВУ”.
У відповідності до п. 2.3. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. обсяги газу, що поставляються „Виконавцю ГПЗ” підтверджуються диспетчерською службою „Виконавця НГВУ” кожен день.
Згідно п. 2.4. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. підготовлений газ „Виконавець ГПЗ” зобов'язаний передавати Замовнику на вузлі виміру газу, що надходить в систему магістральних газопроводів ДП „Укртрансгаз”.
Результатом надання послуг є складання трьохстороннього акту про виконання робіт по підготовці газу у відповідності з п. 3.3. договору № 5/10-р від 27.03.2009 р. Оплата за надані послуги повинна була здійснюватись щомісячно на підставі акту наданих послуг та рахунку у строки, визначені договором (пункти 3.1., 3.2. договору №5/10-р від 27.03.2009р. ).
В силу статті 204 Цивільного кодексу України зазначені договори є правомірними. Крім того, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що послуги за договорами фактично надавались, а тому такі договори укладались з метою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, визначених умовами таких договорів.
Учасниками договорів №5/5-р від 27.03.2009р., №5/10-р від 27.03.2009р. виступали учасники Договору про спільну діяльність, з однієї сторони, та виконавці за договорами, з другої сторони.
Розрахунки за придбані послуги за договорами № 5/5-р від 27.03.2009 р., № 5/10-р від 27.03.2009 р. здійснювались із рахунків у банківських установах, відкритих Договором про спільну діяльність, що підтверджується платіжними дорученнями. За таких обставин поєднання кредитора та боржника, яке передбачено ст. 606 Цивільного кодексу України, на що вказує відповідач, не відбулося.
В акті перевірки вказується на те, що одержання послуг з видобутку та підготовки природного газу підтверджується відповідними актами приймання-передачі видобутого та підготовленого природного газу та накладними, перелік яких наведений у тексті акту перевірки.
Таким чином, факт придбання послуг за зазначеними вище договорами відповідачем не заперечується. Належність оформлення документів, які дають право на віднесення сум, сплачених при придбанні послуг за такими договорами, до складу податкового кредиту також не заперечується.
Обґрунтовуючи відсутність у Договору про спільну діяльність, як самостійного платника податку на додану вартість, права на податковий кредит щодо сум податку, сплаченого при придбанні послуг з видобутку та підготовки природного газу, відповідач посилався на ненадання платником податку документів, які підтверджують наявність товару, а саме - зберігання та транспортування газу природного, а також на відсутність факту реалізації природного газу у періодах, за які проводилась перевірка, що в свою чергу підтверджує відсутність у платника податку наміру використовувати придбані послуги та отриманий за результатами такого придбання природний газ в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.
Відповідач обґрунтовує свою позицію положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, яким передбачено, що природний газ, видобутий в межах договорів про спільну діяльність, учасником яких з часткою понад 50% у спільній діяльності виступало ВАТ „Укрнафта”, підлягав реалізації Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” за ціною, встановленою Національною комісією регулювання електроенергетики України.
В акті перевірки та в запереченнях до позову відповідач не вказує, в чому саме полягає порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, адже саме ця норма вказана в спірних повідомленнях-рішеннях як підстава донарахування податкових зобов'язань, а не Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, який не встановлює та не може встановлювати підстав та порядку формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з нормами цього Закону. Згідно із п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ч. 4 п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, із наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість” слідує, що момент виникнення права на податковий кредит не залежить від моменту, з якого починається використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності платника податків, тому висновки відповідача про те, що відсутність факту реалізації видобутого та підготовленого природного газу протягом періоду, що перевірявся, свідчить про відсутність права на податковий кредит спростовується наведеними нормами Закону України „Про податок на додану вартість”.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не доведено, що придбані позивачем послуги по видобуванню та підготовці газу, як і видобутий та підготовлений за результатом придбання таких послуг газ, не призначались для використання в оподатковуваних податком на додану вартість операціях.
Не є належним обґрунтуванням правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і посилання відповідача як в акті перевірки, так і в запереченнях на позов, на відсутність видобутого та підготовленого газу у спільної діяльності.
Наявність або відсутність документів щодо передачі газу на зберігання та/чи транспортування газу не можуть свідчити про відсутність такого газу.
Відповідно до п. 1.7 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В той же час, всупереч зазначеному пункту „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” акт перевірки не містить посилання на документи, які б підтверджували відсутність природного газу, отриманого позивачем за результатом придбання послуг з видобутку та підготовки газу. Будь-яких інших доказів відсутності у позивача газу відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не надав. В акті перевірки (стор. 7 Додатку № 2 до акту) Державною податковою інспекцією у м. Полтаві зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку та проведеної інвентаризації вартість нереалізованого природного газу відображається на залишках рахунку 26.3. „Газ природний товарний”.
Листами № 6795/64-064 від 23.06.2009 р. та № 2484/64-004 від 01.03.2010 р. ДК „Укртрансгаз” підтвердила, що увесь природний газ, видобутий в рамках Договору № 410/95 про спільну діяльність у періоді, що перевірявся, фактично надійшов до газотранспортної системи України, однак залишається неоформленим технічними актами приймання-передачі газу, що є достатнім та належним доказом надходження природного газу до газотранспортної системи.
Доводи відповідача стосовно того, що такий лист не може вважатись належним доказом, оскільки не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів, спростовуються наступним.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до тієї ж статті Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Зазначений лист не є документом, спрямованим на підтвердження господарської операції, оскільки надходження природного газу до газотранспортної системи України не викликає змін в активах та зобов'язаннях Договору про спільну діяльність, а тому вимоги щодо форми та змісту первинних документів на такий лист не поширюються.
З огляду на зазначене, а також за відсутності будь-яких доказів того, що придбані послуги з видобутку та підготовки природного газу, як і отриманий за результатами виконання таких послуг природний газ, не призначались для використання в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, суд вважає правомірним включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг по видобутку та підготовці газу на підставі договорів № 5/5-р від 27.03.2009 р., № 5/10-р від 27.03.2009 р. у періоді, за який проводилась перевірка. Звідси донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 528 534,00 грн., в т.ч.: основний платіж -352 356,00 грн. та штрафні санкції -176 178,00 грн., є нечинним.
Податковим повідомленням-рішенням № 000212305/0 від 23.02.2010 р. позивачу зменшено суму, заявлену до бюджетного відшкодування, на суму 835 557,00 грн., в т.ч.: за травень 2009р. -на 579 593,00 грн. та за листопад 2009р. -на 255 964,00 грн.
До завищення бюджетного відшкодування на вказану суму, як вбачається з акту перевірки, привело порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого неправомірно збільшено податковий кредит попередніх звітних періодів на суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні послуг з видобутку та підготовки газу.
Доводи відповідача щодо заперечення права на заявлену у деклараціях за травень та листопад 2009 р. суми бюджетного відшкодування аналогічні доводам, на підставі яких зменшено суму податкового кредиту та встановлено порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість”, за результатами чого прийняте і податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 23.02.2010 р.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що позивач мав право на включення до складу податкового кредиту у податкових періодах, що перевірялись, сум сплаченого при придбанні послуг з видобутку та підготовки природного газу за договорами № 5/5-р від 27.03.2009 р., № 5/10-р від 27.03.2009 р. податку на додану вартість, за відсутності будь-яких інших заперечень стосовно правомірності формування сум заявленого бюджетного відшкодування, суд вважає, що зменшення суми бюджетного відшкодування є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення № 000212305/0 від 23.02.2010 р. - нечинним.
Задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" суд звертає увагу на правову позицію, що викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду по справах № 2а-7855/09/2670 від 22.07.2010 року, № 2а-8195/09/2670 від 15.07.2010 року, № 2а-9682/09/2670 від 22.07.2010 року.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків, викладених в акті перевірки № 1019/23-6/403739512 від 15.02.2010 року щодо завищення ВАТ "Укрнафта" суми бюджетного відшкодування в розмірі 579 593,00 грн. за травень 2009 р. та в розмірі 255 964,00 грн. за листопад 2009 р., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року на суму 232 644,00 грн., заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в травні 2009 року на загальну суму 352 356,00 грн., а отже недоведена і правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., відповідно до якого платнику податку визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 528 534,00 грн., в т.ч.: основний платіж -352 356,00 грн. та штрафні санкції -176 178,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 000212305/0 від 23.02.2010 р. про завищення бюджетного відшкодування на суму 835 557,00 грн., в т.ч.: за травень 2009 р. -на 579 593,00 грн. та за листопад 2009 р. -на 255 964,00 грн., а також податкові повідомлення - рішення № 0000202305/1 від 13.05.2010 р., № 000212305/1 від 13.05.2010 р., № 0000202305/2 від 20.07.2010 р., № 000212305/2 від 20.07.2010 р., № 000212305/3 від 10.11.2010 р. та № 0000202305/3 від 10.11.2010 р. прийняті відповідачем за результатами адміністративного оскарження платником податку податкових повідомлень - рішень № 0000202305/0 від 23.02.2010 р. та № 000212305/0 від 23.02.2010 р. є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000202305/0 від 23.02.2010 р., № 000212305/0 від 23.02.2010 р., № 0000202305/1 від 13.05.2010 р., № 000212305/1 від 13.05.2010 р., № 0000202305/2 від 20.07.2010 р., № 000212305/2 від 20.07.2010 р., № 000212305/3 від 10.11.2010 р. та № 0000202305/3 від 10.11.2010 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2010 року.
Суддя О.О. Кукоба