ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1164/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація"
про стягнення збитків в сумі 2 527 529 грн 26 коп.
за участю:
від позивача: Белей Оксана Богданівна
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенергія" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних у сумі 5681061 грн 24 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
30.09.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.10.2025.
13.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання вх.№16754/25.
27.10.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх.№217466/25, мотивована тим, що відповідач після відкриття провадження у справі зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.02.2025 №10 на суму 3 153 531 грн 98 коп.
27.10.2025 суд відклав розгляд заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору у наступне судове засідання та задовольнив клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 17.11.2025 та відклав підготовче засіданні на 19.11.2025, в якому визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та належить до задоволення.
18.11.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№11152/25.
Судове засідання 19.11.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Івано-Франківську та Івано-Франківській області повітряної тривоги. суд повідомив сторін про розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.12.2025.
24.11.2024 позивач подав відповідь на відзив вх.№19177/25.
01.12.2025 суд постановив підготовче провадження закрити; розгляд справи по суті призначити на 16.12.2025.
16.12.2025 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вх.№20539/25 та постановив відкласти розгляд справи на 29.12.2025
29.12.2025 відповідач в судове засідання не прибув, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 17.12.2025.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.12.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо проведення реєстрації податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 2 527 529 грн 26 коп., що призвело до завдання йому матеріальних збитків.
Вважає, що наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного ним законом обов'язку скласти і зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача. Вказав, що у зв'язку з наявністю усіх елементів господарського правопорушення наявні підстави для застосування до порушника (відповідача) такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність збитків через невтрату права на податковий кредит (365 днів) є маніпулятивним та юридично нерелевантним, оскільки момент виникнення збитків це момент порушення права, а не сплив 365 днів. Збитки виникають з дня порушення обов'язку відповідачем зареєструвати податкову накладну, а не з дня втрати технічної можливості включити ПДВ до податкового кредиту. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов вказав, що позивач не довів наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.
Також вказав, що відповідно до наданих послуг згідно з актом №4 від 31.01.2025 року відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну до 15 лютого 2025 року та відповідно до наданих послуг згідно акта №8 від 28.02.2025 - до 15 березня 2025 року. ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" на виконання вищезазначених норм закону склало та подало на реєстрацію податкові накладні, але на момент реєстрації таких накладних за послуги надані в січні 2025 року та лютому 2025 року не вистачало реєстраційного ліміту, ДПС відмовило в реєстрації такої податкової накладної, про що свідчать квитанції з відмовою прийняття від ДПС. Оскільки позивач не вчасно розраховувався за надані послуги з відповідачем, в останнього виник податковий борг та недостача реєстраційного ліміту. Для збільшення реєстраційного ліміту відповідачу необхідно було поповнити електронний рахунок ПДВ обіговими коштами, яких у відповідача не було у зв'язку з невчасною оплатою послуг позивачем.
Зазначив, що позивач неправомірно посилається в позовній заяві про заподіяння йому збитків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних оскільки законом чітко встановлений строк протягом якого відповідач має право на реєстрацію податкових накладних. Таким чином, відповідач зможе зареєструвати вище зазначені податкові накладні, лише після проведення оплати позивачем за отримані послуги в січні-лютому 2025 року, згідно з актами виконаних робіт. Таким чином, неможливість здійснення реєстрації податкових накладних зумовлена через незаконні протиправні дії позивача, що полягають у не оплаті наданих послуг та як наслідок недостатність реєстраційного ліміту для такої реєстрації. Так як позивач ще не втратив право на податковий кредит, то він і не поніс реальні майнові втрати та не зазнав збитків.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
13.10.2023 ДМП "Івано-Франківськ теплокомуненерго" (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація" (Виконавець) уклали договір підряду №23-679-2 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується відповідно до умов цього Договору надати послуги з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), а Замовник зобов"язується прийняти надані послуги і оплатити вартість цих послуг.
З метою переробки у готову продукцію (теплову енергію) Замовник зобов'язується передати Виконавцю давальницьку сировину (природний газ) в обсягах визначених в додатку №4 до даного Договору.
Право власності на давальницьку сировину (природний газ) на кожному етапі її переробки, а також на виготовлену з неї готову продукцію (теплову енергію) належить Замовнику.
Відповідно до п.1.3. договору Виконавець надає послуги з переробки природного газу (давальницької сировини) наданого Замовником в обсязі визначеному в Додатку № 4 до Договору.
Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з його дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 10.1. договору).
Фактичний обсяг давальницької сировини (природного газу) переданої Замовником Виконавцю за розрахунковий місяць, та обсяг готової продукти (теплової енергії переданої Виконавцем Замовнику за цей же період зазначаються у Акті обсягу переданого сере природного газу та переданої теплової енергії (п. 1.5).
Згідно з п.п. 3.1.1. договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) в терміни, встановлені цим Договором.
Замовник має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав (п.п. 3.2.4 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи факт надання послуг, визначених зазначеним вище договором підтверджується Актами надання послуг №4 від 31 січня 2025 року на суму 15 165 175 грн 57 коп. та №8 від 28 лютого 2025 року на суму 18 921 191 грн 87 коп.
Бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов"язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість для позивача включення сум ПДВ до податкового кредиту, та відповідно, зменшення податкового зобов"язання.
Факт нанесення збитків в результаті не реєстрації податкової накладної на суму 2 527 529 грн 26 коп. підтверджується Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.03.2025, 31.03.2025, 08.04.2025, 22.04.2025, 13.05.2025 про відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
У зв"язку із невиконанням відповідачем обов"язку щодо реєстрації податкової накладної на суму 2 527 529 грн 26 коп. та відповідно нанесенням позивачу збитків, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення збитків.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинен бути доведений факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Стаття 14 ПК України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. п. 14.1.181).
У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з п. 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зазначених у наведеній нормі. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно правил ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору від 13.10.2023, предметом якого є надання послуг із переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію).
Операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до п. п. 185.1 ст. 185 ПК України є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків (ст. 193 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зробив правовий висновок про те, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку скласти і зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 2 527 529 грн 26 коп., яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Щодо твердження позивача про відсутність вини у зв"язку із нереєстрацією податкових накладних через недостатність реєстраційного ліміту, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 201.1, 201.10 ПКУ, постачальник (відповідач) зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну; він не має права пов'язувати цей обов'язок з оплатою товарів чи послуг покупцем.
Закон не містить жодної норми, яка б допускала відкладення реєстрації податкової накладної у разі неоплати з боку покупця, недостатності ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, спорів між сторонами.
Неможливість здійснити реєстрацію податкової накладної через нестачу реєстраційного ліміту є виключною зоною відповідальності продавця (відповідача).
Відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причиною неможливості подання на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій платника податків та його контрагентів, яких платник обирає самостійно, а тому платник податків як суб'єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а зазначав, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Несвоєчасна реєстрація/ нереєстрація податкових накладних при обізнаності про їх обов'язкову реєстрацію у визначені законом строки визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених для платника податків.
Саме лише існування факту невиконання контрагентом своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем у договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов'язань та звільнення від відповідальності за це.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновки суду.
Суд встановив факт порушення відповідачем вимог ст. 201 ПК України щодо складання та реєстрації податкових накладних, у зв"язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 2 527 529 грн 26 коп. та наявність усіх елементів складу такого господарського правопорушення. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 2 527 529 грн 26 коп. збитків обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 85 215 грн 92 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №780 від 23 вересня 2025 року.
Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 37 912 (тридцять сім тисяч дев"ятсот дванадцять) грн 94 коп. покладає на відповідача.
Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2,74,86,129,233,236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація" про стягнення збитків в сумі 2 527 529 грн 26 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація", вул. Індустріальна, буд. 34/4, м. Івано-Франківськ, 76014 ( код 43778591) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, 76009 (код 03346058) збитки в сумі 2 527 529 ( два мільйони п"ятсот двадцять сім тисяч п"ятсот двадцять дев"ять) грн 26 коп., а також 37 912 (тридцять сім тисяч дев"ятсот дванадцять) грн 94 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.01.2026
Суддя Т. В. Максимів