номер провадження справи 6/194/25
05.01.2026 Справа № 908/3342/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/3342/25
за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача: Приватного підприємства «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» (39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул. Незалежності, буд. 130)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
31.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №53-2013-24 (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.10.2025) Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача: Приватного підприємства «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» про стягнення заборгованості у розмірі 71886,85 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.10.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3342/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3342/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/194/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3342/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою(ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/3342/25 від 05.11.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 05.11.2025, про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 05.12.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 05.01.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстав для звернення з позовом прокурор зазначив, що 23.03.2010 між Запорізькою міською радою та Виробничим підприємством «НАДЕЖДА» (в подальшому найменування змінено на Приватне підприємство «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА») укладено договір оренди землі за № б/н щодо земельної ділянки загальною площею 0,2956 га, кадастровий номер 2310100000:06:014:0084, який зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах» 14.04.2010 за №041026101170.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та з 01.01.2016 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя. Прокурор зазначає, що відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 становить 8 561 758,40 грн. (витяг від 17.06.2024 за № НВ-2300081442024).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.08.2025 у справі № 908/1493/25 задоволено позов Запорізької міської ради до вказаного підприємства та стягнуто з ПП «Компанія «НАДЕЖДА» заборгованість з орендної плати в розмірі 784 424,87 грн за договором оренди землі від 23.03.2010 № 041026101170, за період з 01.01.2018 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2024. Втім, при зверненні з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області, Запорізькою міською радою не охоплено позовними вимогами період заборгованості за вищевказаним договором з 01.06.2017 по 31.12.2017, внаслідок чого інтереси держави поновлено не в повному обсязі.
За розрахунком Запорізької міської ради, розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 у період з 01.06.2017 по 31.12.2017, який мав сплатити відповідач, складає: 225 391,60 грн, тобто щомісячно по 32 198,80 грн.
Прокурор стверджує, що за даними інформації Головного управління ДПС України у Запорізькій області ПП «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» сплатило орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою за 2017 рік у розмірі 263 150,94 грн (тобто по 21 929,25 грн щомісячно).
Відтак, загальний розмір несплачених коштів ПП «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 за розрахунком прокурора становить 71886 грн 85 коп., які прокурор просить стягнути на користь Запорізької міської ради.
17.11.2025 до суду від ПП «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23211/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 17.11.2025), за змістом якого відповідач заперечив проти позову. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що Витяг №НВ-2300081442024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.06.2024 не може бути доказом розміру орендної плати, яка повинна була бути сплачена відповідачем у 2017 році. Зазначена нормативно грошова оцінка земельної ділянки у наданому прокурором витягу може використовуватися виключно для розрахунку орендної плати за 2024 рік. За відсутності витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з к.н. 2310100000:06:014:0084 за 2017 рік (період начебто несплаченої орендної плати), обставина щодо сплати відповідачем орендної плати за цей рік у меншому розмірі є недоведеною. Відповідно до проведеного відповідачем контррозрахунку за 2017 рік у ПП «КОМПАНІЯ НАДЕЖДА» існує переплата з орендної плати у розмірі 7890,80 грн. Вважає, що розрахунок, доданий до позову, не відповідає постанові КМУ від 13.12.2006 №1724 «Про деякі питання оцінки земель», оскільки позивачем не доведено розмір НГО вказаної земельної ділянки станом надату введення в дію з 01.01.2016 року нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя або станом на період стягнення (з 01.06.2017 по 31.12.2017 року). Натомість у розрахунку здійснюється ділення НГО станом на 17.06.2024 року (дату отримання Витягу) на коефіцієнти індексації; відсутня печатка орендодавця, підпис, ініціали та прізвище відповідальної особи згідно типової форми, передбаченої постановою № 1724. Вказане не дає змогу ідентифікувати, ким створено даний документ - Прокурором, позивачем або іншою особою. Враховуючи положення ст. 90 ГПК України, відповідачем Запорізькій міській раді поставлені питання про обставини, які на думку відповідача, мають значення для справи.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 19.11.2025 (вх. №23363/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 18.11.2025) Запорізька міська рада (позивач у справі) виклала заперечення щодо позиції відповідача. Так, позивач зазначив, що відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 ПК України для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. У спірних правовідносинах рішенням Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», затверджена нормативна грошова оцінка, яка діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. За змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України платники самостійно щорічно індексують НГО на відповідні коефіцієнти, тому немає потреби щорічно отримувати витяг з НГО. У спірних правовідносинах має місце зміна нормативної грошової оцінки землі, що призвело до зміни розміру орендної плати за Договором оренди.
Позивач указує, що відповідно до Витягу № НВ-2300081442024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.06.2024 НГО спірної земельної ділянки становить 8 561 758,40 грн у цінах 2024 року. Вказаний витяг отриманий Позивачем в електронному вигляді від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідає додатку 17 Методики. На підставі цього Витягу Позивачем зроблено розрахунок заборгованості відповідача за користування спірною земельною ділянкою.
Позивач заперечив проти наведеного відповідачем контррозрахунку суми заборгованості за спірний період. Зауважив, що з 2016 року по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста, в тому числі спірної земельної ділянки, була сталою та змінювалась лише на щорічні коефіцієнти індексації. Саме тому для отримання нормативної грошової оцінки за попередні роки Позивач ділив нормативну грошову оцінку 2024 року на коефіцієнти індексації за попередні роки. Вказав, що підтримує позовні вимоги заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в повному обсязі.
24.11.2025 до суду від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшла відповідь на відзив (вх. №23580/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 21.11.2025). Прокурор зазначив, що розрахунок суми заборгованості, яка є предметом спору в даній справі, є обґрунтованим, а доводи відповідача є недоведеними. Позивач використовував витяг про НГО 2024 та зменшував розмір НГО на відповідні щорічні коефіцієнти індексації, що є правильним.
У запереченнях на відповідь на відзив Запорізької міської ради, які отримані судом 24.11.2025 (вх. № 23721/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд) Відповідач зазначив про проведення розрахунку нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки за 2017 рік та за 2024 рік органами Держгеокадастру за різними формулами в залежності від діючої Методики на дату формування витягу з НГО. Зауважив, що єдиним належним і допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки за певний рік і на певну дату є відповідний витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований у відповідному році. Заперечив щодо наданого позивачем розрахунку суми заборгованості.
26.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №23864/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 25.11.2025), які подані Дніпровською окружною прокуратурою, за змістом яких відповідач не погодився зі необхідністю врахування практики Верховного Суду, яка наведена прокурором. Акцентував увагу на необхідності проведення розрахунку орендної плати виходячи з розміру НГО, який має бути зазначений у витязі, що сформований у відповідному році.
15.12.2025 до суду від Запорізької міської ради надійшли відповіді на письмове опитування учасників справи як свідків (вх. 25164/08-08/25 від 15.12.2025, документ сформований в системі Електронний суд 12.12.2025).
18.12.2025 судом отримано заяву ПП «Компанія «НАДЕЖДА» (вх. №25534/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд від 17.12.2025) про застосування позовної давності. Обґрунтовуючи заяву відповідач посилається на те, що строк позовної давності за даною позовною вимогою сплив 29.01.2024, оскільки зупинятися можуть тільки строки, які не спливли на дату набрання чинності Закону України від 14.05.2025 №11315 «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
У заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності (вх. №26002/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 24.12.2025), які надійшли до суду 24.12.2025, позивач не погодився з доводами відповідача щодо пропущення прокурором строк на звернення з позовом до суду та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 24.12.2024 (вх. №26035/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 24.12.2025), Прокурор звернув увагу суду на дотриманні ним встановлених законом строків на звернення з позовом до суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі)) та Виробничим підприємством «Надежда» (Орендар, відповідач у справі) 23.03.2010 укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець, на підставі ст. 134 Земельного кодексу України, протоколу земельного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки лота № 8 № О-2 109/09 від 10.12.2009 та рішення тридцять четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 60 від 30.09.2009, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (в районі залізничного переїзду).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.05.2024 року Виробниче підприємство «Надежда» (код ЄДРПОУ 22519085) змінило організаційно-правову форму та найменування на Приватне підприємство «Компанія «НАДЕЖДА» (ідентифікаційний код юридичної особи 22519085).
Згідно з п.п. 1, 2, 14 Договору Орендодавець (позивач у даній справі) надав, а Орендар (відповідач у даній справі) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2956 га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (в районі залізничного переїзду).
Відповідно до п.п. 3, 4 Договору земельна ділянка, що передається в оренду, вільна від забудови, інші об'єкти інфраструктури наявні.
Як зазначено в п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2242421 грн 60 коп. в цінах 2009 року.
За умовами п. 8 Договору, він укладений на строк сорок дев'ять років.
Пунктом 10 Договору оренди встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.
Відповідно до п. 11 Договору оренди орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Розмір орендної плати переглядається зокрема у разі: зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства; затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; в інших випадках, передбачених законом (п. 12 Договору).
За змістом п. 19 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у Договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до Договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації Договору за актом її приймання-передачі.
Пунктом 27 Договору оренди встановлено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконання умов Договору з боку Орендаря, в тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.
У свою чергу, п. 30 Договору оренди закріплено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та в розмірі: 94 988 грн. 96 коп., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 по справі № 908/2989/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014, внесено зміни до пункту 9 договору та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: 142 483 грн 44 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.
Згідно кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємним додатком до Договору оренди, кадастровий номер земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (в районі залізничного переїзду) 2310100000:06:014:0084.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,2956 га, кадастровий номер 2310100000:06:014:0084 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (в районі залізничного переїзду) є територіальна громада міста Запоріжжя.
14.04.2010 Договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041026101170.
Факт передачі позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:06:014:0084 загальною площею 0,2956 га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (в районі залізничного переїзду), підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача.
Зазначені обставини встановлені у рішенні господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 у справі №908/2989/13, яке залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та відповідно до ст. 75 ГПК України мають преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 у спірний період не змінювалось, не скасовувалось і є чинним.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», та в подальшому рішення №26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6, було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаних рішень розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій становить 6 відсотків від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до витягу №НВ-2300081442024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.06.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 становить 8 561 758,40 грн.
Листом №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025 Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації НГО земель за 2024 рік становить 1,12, за 2023 рік - 1,051; за 2022 - 1,15; за 2021 - 1,1; 2017 - 2020 - 1.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.10.2025 за № 9312/5/08-01-04-01-05, ПП «Компанія «НАДЕЖДА» за 2017 рік нарахувало орендну плату за користування вказаною вище земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 в розмірі 270 319,58 грн, сплатило - 263 150,94 грн.
За розрахунком прокурора, заборгованість відповідача з орендної плати, не сплаченої за Договором оренди землі за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 дорівнює 71886,85 грн та визначений таким чином: (8 561 758,40 грн / 1,051 / 1,15 / 1,1 х 6% / 12 х 7) - (263 150,94/12 х 7).
Відповідач не сплачував орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.
З положень статті 131-1 вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до компетенції рад належить питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону. Повноваження сільських, селищних міських, районних та обласних рад визначені ст. ст. 8-12 Земельного кодексу України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, передача земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп для суспільних потреб, організація землеустрою тощо).
Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок несплати ПП «Компанія «НАДЕЖДА» орендної плати за землю в повному розмірі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний.
Суд зазначає, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру власником земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:06:014:0084 є Запорізька міська рада, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як убачається з матеріалів справи, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Дніпровською окружною прокуратурою до Запорізької міської ради направлені листи від 07.06.2024 №53-98-4543ВИХ24, 02.08.2024 №53-98-6210ВИХ24, 09.09.2024 № 53-98-7176ВИХ24, 16.10.2024 №53-98-8260ВИХ24, 08.08.2025 №53-101-5611ВИХ25, 24.09.2025 №№53-101-6765ВИХ25 щодо вжитих заходів, спрямованих на стягнення орендної плати за землю.
У відповідь міською радою листами від 14.01.2025 №22371/03.3-20/03, №19124/03.3-20/03, від 13.03.2025 №22371/03.3-20/03 повідомлено окружну прокуратуру про здійснені розрахунки та часткове вжиття заходів, у т.ч. претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення коштів, в тому числі з відповідача.
У подальшому Запорізька міська рада листом від 13.10.2025 повідомила окружну прокуратуру, що заходи судово-претензійного характеру про стягнення з ПП «Компанія «НАЖЕЖДА» несплаченої орендної плати за договором оренди від 23.03.2010, щодо земельної ділянки з к.н. 2310100000:06:014:0084 за період з 01.05.2017 по 31.12.2017 не вживались.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
30.10.2025 прокурор повідомив Запорізьку міську раду (вих. №53-101-7781вих-25) відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову до ПП «Компанія «НАДЕЖДА» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 у розмірі 71886,85 грн.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 у розмірі 71886,85 грн.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом, зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки.
За правилами ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Статтями 206 ЗК України та ст. 270 ПК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Варто зауважити, що норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки.
Положеннями пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Зазначеним спростовуються контррозрахунок, наведений відповідачем, та твердження відповідача про необхідність розрахунку орендної плати за спірну земельну ділянку за даними витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в цінах 2009 р., яка визначена у договорі в розмірі 2242421,60 грн.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду прокурор зазначив, що відповідач у період з 01.06.2017 по 31.12.2017 не сплачував орендну плату за договором оренди землі у відповідності до нової нормативної грошової оцінки, яка введена в дію з 01.01.2016 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 71 886,85 грн.
Як встановлено судом, 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року. Отже, з 01.01.2016 - початок застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя - змінились права та обов'язки сторін договору оренди землі від 23.03.2010, в частині розміру орендної плати.
Частиною третьої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу.
Відповідно до витягу №НВ-2300081442024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.06.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084 становить 8 561 758,40 грн.
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 затверджена «Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок» (далі по тексту - Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об'єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).
Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Наданий до позовної заяви Витяг №НВ-2300081442024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.06.2024 відповідає додатку 17 Методики.
Доводи відповідача, про те що прокурором не надано витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017 р. не може бути взятий судом до уваги з огляду на таке.
Законодавство про оцінку земель та норми Податкового кодексу України визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
При цьому, ураховуючи, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок міста Запоріжжя є сталою та не зазнала змін у період з 01.01.2016 по 31.12.2024, суд вважає, що використання прокурором витягу про НГО 2024р. та ділення розміру НГО на відповідні щорічні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній 2023 рік (і послідовного ділення отриманої нормативної грошової оцінки на такі коефіцієнти за 2022, 2021, 2020, 2019, 2018) при здійсненні розрахунку заборгованості є правомірним та відповідає вищевказаним висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Суд не вважає слушними доводи відповідача про те, що наведений позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку є безпідставним, оскільки у спірному періоді діяла Методика нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджена постановою КМУ від 23.03.1995 року № 213 , а на момент формування витягу з НГО (17.06.2024) застосовувалась Методика, затверджена постановою КМУ №1147 від 03.11.2021 та відповідно інші коефіцієнти для визначення нормативної грошової оцінки. Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів іншої сторони, зокрема витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за більш ранній період, технічної документації, висновку експерта тощо, якими б визначався інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період. Такий висновок суду цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства та змагальності.
Також суд ураховує, що відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №1147, установлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відтак, оскільки розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з витягом від 17.06.2024, визначений на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7, яка не зазнала змін станом на 31.12.2024, суд вважає, що такий витяг про НГО від 17.06.2024р. є належним доказом для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2017 році.
Перевіривши розрахунок прокурора щодо розміру орендної плати, не сплаченої відповідачем за договором оренди землі від 23.03.2010 за період 01.06.2017 по 31.12.2017, суд зазначає, що такий розрахунок виконано правильно.
Щодо посилань відповідача на сплив позовної давності за заявленими вимогами та необхідність застосування наслідків спливу позовної давності господарський суд не вважає їх слушними з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 викладені наступні висновки щодо питання перебігу позовної давності:
“ 83.За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
84. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
85. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
86. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
88. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
89. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
90. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
91. Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
92. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
93. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
94. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
95. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
96. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
97. Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану)».
Прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача орендної пати за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2017. Відповідно, станом на 02.04.2020 позовна давність за такими вимогами не спливла.
Ураховуючи зазначені обставини та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду господарський суд дійшов висновку, що поданий Заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя 31.10.2025 позов є таким, що пред'явлений в межах загальної позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбаченихстаттею 267 ЦК.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів повного виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором оренди землі від 23.03.2010, який зареєстровано 14.04.2010 за №041026101170 за період 01.06.2017 по 31.12.2017 суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71886,85грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» (39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул. Незалежності, буд. 130, ідентифікаційний код юридичної особи 22519085) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) несплачену орендну плату за договором оренди землі від 23.03.2010, укладеного між Запорізькою міською радою та ВП «Надежда» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0084, який зареєстрований 14.04.2010 за № 041026101170, у розмірі 71886,85грн (сімдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят шість гривень 85 коп.).
Стягнути з Приватного підприємства «КОМПАНІЯ «НАДЕЖДА» (39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул. Незалежності, буд. 130, ідентифікаційний код юридичної особи 22519085) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення підписано 05.01.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько