10 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-5922/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Серги С.М.,
при секретарі - Олійник Ю.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Щурика О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним наказу, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
16 листопада 2010 року позивач ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним наказу № 249 від 04.02.2010, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0027661702/0/353 від 01.03.2010.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем підстав проведення перевірки. Вказував на помилковість висновків перевіряючих щодо необхідності сплати податку з доходів фізичних у розмірі 38749,38 грн, оскільки оціночна вартість транспортного засобу не може бути безумовним спростуванням його реальної ціни, визначеної у договорі купівлі-продажу, відповідно до якого ціна проданого ним автомобіля становить 100 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність проведення перевірки та винесеного за її результатами податкового повідомлення - рішення, оскільки дохід від продажу транспортного засобу повинен розраховуватися, виходячи з ринкової вартості, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку транспортного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 249 від 04.02.2010 відповідачем 15.02.2010 проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання ОСОБА_3 вимог податкового законодавства та повноти сплати податку з доходів фізичних осіб громадянами при продажі транспортних засобів за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.
Про проведення перевірки позивача повідомлено листом № 385/С/17-316 від 04.02.2010.
З результатами перевірки складено акт № 530/17-311/2545404390 від 15.02.2010, яким встановлено несплату ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38749,38 грн, що є порушенням підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, пункту 12.1 статті 12, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0027661702/0 від 01.03.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 38749,38 грн.
Оцінюючи обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ № 249 від 04.02.2010 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 7- 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (далі- Закон № 509) Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 509 передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Судом з"ясовано, що відповідачем документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою ОСОБА_3 вимог податкового законодавства проведено 15.02.2010, в приміщенні податкової інспекції, з дотриманням приписів вищевказаних правових норм. В ході перевірки використано незалежну експертну оцінку автомобіля.
Посилання в наказі Кременчуцької ОДПІ № 249 від 04.02.2010 на пункт 2 частини 6 статті 11-1 Закону № 509 розцінюється судом як помилкове, тому що даною нормою визначено обставини проведення позапланової виїзної перевірки. Проте, оскільки ця невідповідність не виплинула на порушення прав позивача, підстави для скасування спірного наказу відсутні.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування наказу Кременчуцької ОДПІ № 249 від 04.02.2010 задоволенню не підлягають.
Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення -рішення № 0027661702/0 від 01.03.2010, судом враховано, що під час перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ОСОБА_3 підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, пункту 12.1 статті 12, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо несплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38749,38 грн (15 % від ринкової вартості автомобіля) на підставі звіту про незалежної оцінки транспортного засобу № К9/75а від 19.09.2008, де ринкова вартість автомобіля Lexus GX 470 визначена у розмірі 258329 грн.
Проте, в ході судового розгляду з"ясовано, що Українською універсальною біржею зареєстрований договір купівлі- продажу № А-2/775 від19.09.2008 автомобіля Lexus GX 470, який укладений між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5 , відповідно до умов якого ціна даного автомобіля становить 100 грн.
Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вiд 22.05.2003 № 889-IV (далі - Закон № 889-IV) встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Відповідно до пунктів 12.1 та 12.2 статті 12 Закону № 889-IV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Як виняток із пункту 12.1 статті 12 цього Закону при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 даного Закону.
Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 статті 7, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Зі змісту даних правових норм вбачається, що підставою для сплати громадянами податку з доходів фізичних осіб від продажу об'єктів рухомого майна, в тому числі транспортного засобу, є отримання ними доходу.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 № 1956 угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі. Під час укладення будь-яких угод на біржі сторонами цих угод застосовуються вільні ціни, як це передбачено вимогами Законом України "Про товарну біржу" та цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.
Відповідно до договору купівлі-продажу № А-2/775 від19.09.2008 ціна автомобіля Lexus GX 470, який належав позивачу на праві приватної власності, становить 100 грн. Вказаний договір недійсним в судовому порядку не визнаний.
Оцінка ринкової вартості автомобіля зроблена на підставі заяви покупця ОСОБА_5 після оформлення договору купівлі-продажу, оскільки вимога про здійснення такої оцінки пред'являється до нового власника автомобіля органом реєстрації автотранспортних засобів - ДАІ відповідно до пункту 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388. Отже, позивач може і не бути обізнаним про вартість автомобіля, яку визначив експерт.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658 проведення оцінки майна є обов'язковим у разі оподаткування майна згідно із законом. Проте, в Законі № 889 не зазначено, що при оподаткуванні операцій з продажу рухомого майна потрібно керуватись саме оціночною вартістю.
Згідно з пунктом 1.2 Закону № 889 дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Отже, доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь, а тому при розрахунку податку з доходу фізичних осіб необхідно враховувати суму, зафіксовану в договорі купівлі-продажу.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що об'єктом оподаткування при продажу автомобіля є ціна, що визначена експертом, суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем проданий автомобіль за договірною ціно 100 грн, що підтверджується копією договору купівлі -продажу, поясненнями представника позивача.
Будь які докази отримання позивачем іншої суми доходу від цього правочину суду Кременчуцькою ОДПІ не надані.
Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0027661702/0/353 від 01.03.2010 є протиправним.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0027661702/0/353 від 01.03.2010.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0027661702/0/353 від 01.03.2010.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним наказу, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0027661702/0/353 від 1 березня 2010 року визнати протиправним та скасувати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2010 року.
Суддя С.М. Серга