Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
24.12.2010 р. 04.01.2011№ 2а-8739/10/1470
м. Миколаїв
12:25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Березнеговатського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області
до відповідача: ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка Республіки Вірменія
за участю представників:
від позивача: Клименко І.В.
від відповідача: ОСОБА_1
про визнання перебування громадянки Вірменії на території Україні недоцільним та видворення її за межі території України в примусовому порядку
Позивач звернувся до суду з позовом визнання перебування громадянки Вірменії на території Україні недоцільним та видворення її за межі території України в примусовому порядку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 2003 року відповідачка незаконно перебуває на території України. 12.11.10 прийнято рішення про видворення його з України до 25.11.10. Але добровільно відповідачка рішення органу внутрішніх справ не виконала, територію України не покинула.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала повністю, проти видворення у примусовому порядку не заперечувала.
Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, суд досліджував докази: пояснення позивача та відповідачки, письмові докази, надані позивачем.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка Вірменії прибула до України 2003 році, разом зі своїми двома малолітніми дітьми.
Після того як перетнув кордон України, ОСОБА_1 декілька разів реєструвалася в органах внутрішніх справ, але 01.07.10 її термін перебування в Україні закінчився.
В період з 2003 по 2010 роки ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1.
В Україні ОСОБА_1 не має близьких родичів, близьких знайомих, які б надали їй притулок. Весь час перебування в Україні, вона жила за рахунок випадкових підробітків. Офіційних джерел існування в Україні не має.
Продовжити реєстрацію ОСОБА_1 не має можливості.
12 листопаду 2010 року УМВС України в Миколаївської області прийнято рішення про визнання перебування відповідачки на території України незаконним та видворення її з України.
Про зазначене рішення відповідачка була ознайомлена під розписку. Але незважаючи на це, відповідачка добровільно територію України не покинула та на час розгляду справи перебуває на її території.
У судовому засіданні відповідачка підтвердила, що про зазначене рішення їй відому, але виконати його, у неї не було можливості. Проти примусового видворення не заперечувала, висловила бажання повернутися до Вірменії.
Відповідно ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду, у разі ухилення його від виїзду після прийняття рішення про видворення.
Враховуючи те, що у відповідачки, не має відповідних гарантій приймаючої сторони, а також відсутність у неї коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземців в України, передбачених «Правилами в'їзду іноземців в України, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію»затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 25.12.95 року, приймаючі до уваги, що відповідачка не виконала добровільно рішення УМВС в Миколаївській області від 12.11.10 про її видворення з території України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати перебування ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Республіки Вірменія, разом з її малолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 на території України недоцільним.
3. Видворити ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку Республіки Вірменія, разом її двома малолітніми дітьми, за межі України в примусовому порядку.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко