вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
05.01.2026м. ДніпроСправа № 904/7505/25
за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛОГІСТИК", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмір 738 177, 58 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛОГІСТИК" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмір 738 177, 58 грн.
Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці по вул. Набережна Заводська, 21 А у м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 639989812101), за кадастровим номером 11210100000:08:783:0041 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 01.01.2022 року по 24.04.2025 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі №904/7505/25, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Разом із позовною заявою, Прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТР-ЛОГІСТИК» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна - будівля комплексної станції технічного обслуговування літ. А-1, загальною площею 408.5 кв. м., опис: літ. А-1 - будівля комплексної станції технічного обслуговування, загальною площею 408,5 кв.м.; огорожа №1-11, мостіння I, які знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 21 А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 639989812101), право власності на яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТР-ЛОГІСТИК».
Заява обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо здійснення оплати за фактичне користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів у розмірі 738 177,58 грн., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у Відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Оскільки предметом спору є стягнення плати, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який на праві власності належать відповідачу, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.
Суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Предметом позову по справі, є стягнення з відповідача суми грошових коштів.
Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Також, суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частково, зокрема, шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належного Відповідачеві об'єкту нерухомого майна.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з того, що запропоновані прокурором заходи у вигляді заборони вчинення дій, в тому числі щодо передачі майна Відповідача в оренду, а також здійснення його поділу або об'єднання, не спрямовані на забезпечення виконання судового рішення у даній справі, адже зазначені дії (оренда, поділ, об'єднання), не тягнуть за собою відчуження майна відповідача.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТР-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 39732142) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, тощо щодо об'єкту нерухомого майна - будівля комплексної станції технічного обслуговування літ. А-1, загальною площею 408.5 кв. м., опис: літ. А-1 - будівля комплексної станції технічного обслуговування, загальною площею 408,5 кв.м.; огорожа №1-11, мостіння I, які знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 21 А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 639989812101), право власності на яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТР-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 39732142).
В решті заяви відмовити.
Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛОГІСТИК" (49000, м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 27К, офіс 1, код ЄДРПОУ 39732142)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 05.01.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 06.01.2029.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.В. Ліпинський