Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
14.12.2010 р. Справа № 2а - 5258/09/1470
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду О. Ф. Середа, розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом: Управління ПФУ в Братському районі Миколаївської області, смт.Братське, Миколаївська область
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області, смт.Братськ, Миколаївська область
суть спору: зобов'язання вчинити певні дії.
Встановив
29 вересня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області (надалі -відповідач) включити в акт щомісячної звірки за лютий-березень 2009 року суми виплаченої допомоги на поховання померлих пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 року провадження у справі було закрито на підставі п.1 ч. 1. Ст.. 157 КАС України.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 року ухвалу про закриття провадження у справі було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Пунктом 2 частини 9 статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 №1105-ХІV (надалі - Закон №1105-XIV), передбачено, що “…у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно зі статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів”.
Право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого та коло осіб, які мають це право, передбачено статтею 33 Закону №1105-XIV, а саме: “У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті”.
Судом, на підставі наданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримували пенсію по інвалідності, яка настала від трудового каліцтва.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на його поховання була виплачена допомога у розмірі 1088 грн. 00 коп.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на його поховання була виплачена допомога у розмірі 1088 грн. 00 коп.
На виконання норм ст.25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, позивач надав відповідачу Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий-березень 2009 року. Згідно вказаного акту, сума допомоги на поховання, виплаченої родинам померлих або особам, які здійснили поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п.4 порядку складає 2176 грн. 00 коп., сума доставки, яка включається до допомоги на поховання 33,94 грн., тому загальна сума витрат, яка заявлена до відшкодування склала 2209 грн. 94 коп.
Отже обставини, зазначені позивачем, частково підтверджено матеріалами справи. Однак названі обставини не можна вважати такими, що підтверджують право Пенсійного фонду України на отримання відшкодування у сумі 2209 грн. 94 коп., виходячи з наступного.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджений “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”.
Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до п. 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі суд приходить до висновків, що ні Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”, ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання підписати акт звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Згідно зі ст. 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двохмісячної пенсії.
Сім'ям померлого була виплачена допомога на поховання.
Згідно п. 9 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтвердитися висновками відповідних медичних закладів.
Докази того, що смерть ОСОБА_1, ОСОБА_2 настала за обставин, пов'язаних із страховим випадком, суду надані не були.
Позивачем не доведені факт смерті ОСОБА_1, ОСОБА_2 внаслідок раніше отриманого профзахворювання та не наданий висновок медичного закладу про причинний зв'язок смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа