Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
14.12.2010 р. Справа № 2а-7331/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Саловій І.О. розглянувши адміністративну справу
за позовомТОВ "АМАЛЬГАМА ЛЮКС", (вул. Громадянська, 119, оф. 109, м. Миколаїв, 54017)
доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, (вул. Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв, 54029)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001522301/3,
ТОВ «Амальгама Люкс» звернулося до відповідача з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001522301/3 від 11.10.2010, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість. Вважаючи підстави (пропуск строку реалізації права на податковий кредит та недобросовісність контрагента-поставщика продукції у виконанні податкових зобов'язань) прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення невмотивованими, позивач просив про задоволення позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановленого податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Так, відповідно до ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);
при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерськи документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);
застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю.
Підпунктом 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону.
Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) ЗУ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.
При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з 05.11.2003 і перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Заводському районі м.Миколаєва.
22.01.2010 по 23.02.2010 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Амальгама Люкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки за №562/232-00/32719869 від 01.03.2009 (надалі по тексту -акт перевірки) ), в якому зазначено про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, внаслідок чого суб'єктом господарювання занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36900,00грн..
Так, в акті перевірки (стр. 37) контролюючим органом зроблені висновки про те, що в порушення п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту в періоді з 01.01.08р по 30.09.09р. віднесені податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг), що були виписані постачальниками в 2005-2007 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 35067грн, в тому числі за лютий 2008 року на суму 4204грн., за березень 2008 року на суму 1596грн., за квітень 2008 року на суму 690 грн., за травень 2008 року на суму 11169грн., за червень 2008року на суму 7024грн., за липень 2008 року на суму 93грн., за вересень 2008 року на суму 1270грн., за лютий 2009 року на суму 8888грн., за березень 2009 року на суму 40грн., за серпень 2009 року на суму 50грн. та за вересень 2009 року на суму 43грн..
На сторінкі 45 акта перевірки зазначено про те, що позивачем було придбано у ВАТ МПКК «Алые Паруса»в березні 2008 року товар на суму 11000,00грн. (в тому числі ПДВ 1833,00грн.). В порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»при відсутності податкових зобов'язань у продавця та відповідно не здійснення утримання та внесення його до бюджету, позивач не має право на податковий кредит в березні 2008 року на загальну суму 1833грн..
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001522301/3 від 11.10.2010, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість на суму 55350,00грн., із яких основний платіж -36900,00грн., штрафні санкції -18450,00грн..
Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є несвоєчасна реалізація позивачем права на податковий кредит по постачальникам, зокрема, віднесення до податкового кредиту в 2008-2009 роках зобов'язання по податковим накладним за 2005-2007 роки (включення платником податку при формуванні податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані), а також недобросовісність ВАТ МПКК «Алые Паруса» (контрагента-поставщика продукції) у виконанні податкових зобов'язань.
При цьому, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що підприємством до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість в період фактичного отримання податкових накладних.
Згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Системний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним в спірних правовідносинах.
Також, ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладу, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника.
Жодним нормативно-правовим актом включення сум до податкового кредиту не поставлено у залежність від дати виписки (отримання) податкової накладної.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
В судовому засіданні встановлено, що в березні 2008 року ТОВ «Амальгама Люкс»придбано у ВАТ МПКК «Алые Паруса»товар на суму 11000,00грн.. Зобов'язання між позивачем та ВАТ МПКК «Алые Паруса»мали реальний характер та фактично виконанні, що підтверджено первинними документами та не оспорюється відповідачем. На час вчинення господарських операцій ВАТ МПКК «Алые Паруса»зареєстровано платником податку на додану вартість.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарської операції з ВАТ МПКК «Алые Паруса», позивачем, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ, правомірно було заявлено підтверджене право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 ЗУ «Про податок на додану вартість»або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження
Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.
Згідно пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою одаткового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.
Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.
До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.
При розгляді справи встановлено, що видана позивачеві ВАТ МПКК «Алые Паруса» податкова накладна по реальній господарській операції відповідає вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.
Вищенаведене є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі м.Миколаєва №0001522301/3 від 11.10.2010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Амальгама Люкс» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний