Справа № 462/9673/25
Іменем України
05 січня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно протоколу зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , 25.11.2025 року близько 00 год. 20 хв. на вулиці Шевченка-Левандівська у м. Львові, повторно протягом роком керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1.а. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій свою вину визнав у повному обсязі та просив про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи, суд, у відповідності до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.1.а ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Оглянувши відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників поліції, дослідивши матеріали справи, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 522855 від 25.11.2025 року, довідки з інформаційного порталу Національної поліції України від 25.11.2025 року, рапорт від 25.11.2025 року, реєстраційну картку транспортного засобу, постанову серії ЕНА № 6217143 від 25.11.2025 року, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З довідки старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП капітана поліції Христини Попович від 25.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 був притягнутий УПП у Львівській області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
При цьому, з довідки старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП капітана поліції Христини Попович від 25.11.2025 року вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія» відсутні відомості про отримання посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд бере до уваги те, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
При цьому суд звертає увагу, що положення ч. 5 ст. 126 КУпАП є імперативним щодо позбавлення права керування транспортним засобом, і таке стягнення застосовується безальтернативно, незважаючи на наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності такого права.
Проаналізувавши зазначені документи, суддя дійшла висновку про їх відповідність критеріям належності і допустимості.
В свою чергу доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, з метою виховання ОСОБА_1 , який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, проте належних висновків не зробив та повторно вчинив правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, також з метою запобігання вчинення ним нових правопорушень, призначити йому адміністративне стягнення у межах санкції, встановленої ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ухвалив:
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О. Б.